Катастрофа літака Douglas DC-6 ООН під Ндолою сталася пізного вечора 18 вересня 1961 року, коли авіалайнер Організації Об'єднаних Націй (ООН), зафрахтований у авіакомпанії , здійснював рейс за маршрутом Елізабетвіль—Леопольдвіль—Ндола. Під час заходу на посадку у пункті призначення літак впав у ліс за 15 кілометрів від , у результаті чого загинули усі 16 осіб на борту — 6 членів екіпажу й 10 пасажирів, серед яких у тому числі був Генеральний секретар ООН Даг Гаммаршельдhttps://aviation-safety.net/wikibase/333493.

Літак

Екіпаж та пасажири Шведський екіпаж був досвідченим та складався із шести людей. Особистим пілотом Дага Гаммаршельда у той період був відомий льотчик, «піонер шведської авіації» Карл Густав фон Розен (), проте того дня він був хворий і не зміг взяти участь у польоті.

Окрім Дага Гаммаршельда на борту знаходились: () — консультант Дага Гаммаршельда, американський (німецький) історик. Володимир Фабрі () — американський радник. Еліс Лаланд () — канадський секретар шведського дипломата , який очолював у той період місію ООН у Конго. Вільям Раналло () — американець, особистий помічник Гаммаршельда. П'ятеро військових — троє з ONUC (два американці та француз) та двоє зі шведського батальйону в Леопольдвіллі. Передумови

У вересні 1961 року загострилася Катанзька криза і сили сепаратистів почали чинити активний опір військам ООН, розміщеним у цій провінції. На думку Генерального секретаря ООН Дага Гаммаршельда, для пошуку виходу з кризи слід терміново організувати прямі переговори між Сірілом Адулою (призначеним у серпні 1961 року головою конголезького уряду) та Моїзом Чомбе (лідером сепаратистських сил провінції Катанга). Єдиним способом забезпечити початок таких переговорів Даг Гаммаршелд вважав свою особисту зустріч з Моїзом Чомбе.

Виліт борту SE-BDY з Леопольдвіля був запланований на вечір 17 вересня, а на 18 вересня — його зустріч з лідером повстанців Моїзом Чомбе у Ндолі, що на території Федерації Родезії та Ньясаленду (нинішньої Замбії). Приблизно за 1 годину до вильоту літака Дага Гаммаршельда з Леопольдвілю вилетів другий літак ООН (Douglas DC-4, борт OO-RIC). Він летів коротким маршрутом й благополучно приземлився у Ндолі о 22:35 17 вересня. Катастрофа

Борт SE-BDY авіакомпанії Transair Sweden вилетів з Леопольдвіля о 16:51 CET і взяв курс на Ндолу.

О 22:40, долетівши до озера Танганьїка, літак якийсь час летів над ним, потім повернув на південь. О 23:35 КПС повідомив авіадиспетчеру у Ндолі, що розрахунковий час прибуття незабаром після опівночі. О 00:10 18 вересня КПС повідомив авіадиспетчеру, що бачить вогні аеропорту, але потім зв'язок перервався. Уламки лайнера були виявлені у лісі за 15 кілометрів від аеропорту Ндоли. Судячи зі знайденого на місці катастрофи годинника, що зупинився, літак впав на землю о 22:13 CET (00:13 UTC).

На місці катастрофи було виявлено 15 тіл жертв. Осторонь уламків було знайдено єдиного пасажира, що вижив, — сержанта Гарольда Джулієна () зі служби безпеки ООН; він перебував у тяжкому стані і за 5 днів після катастрофи помер у лікарні від отриманих ран, перед цим встигнувши відповісти на кілька питань, але так і не давши будь-якої інформації, яка могла б прояснити причини катастрофи. Похорони

Через 10 днів після катастрофи тіло Дага Гаммаршелда було доставлено до Швеції. Церемонія прощання, що проходила у Кафедральному соборі Упсали, транслювалася по телебаченню.

29 вересня Дага Гаммаршельда було поховано у сімейній могилі на старому цвинтарі Уппсали.

Перші розслідування Офіційне розслідування Було проведено 6 офіційних розслідуваньhttps://www.un.org/Depts/dhl/dag/docs/s4940ad5ef.pdf. У ході цих розслідуваннь висувалися численні версії, серед яких: технічна несправність, диверсія (закладена бомба), нестача авіапалива, втома екіпажу, самогубство Дага Гаммаршельда, обстріл літака єдиним військовим літаком, який мали повстанці Катанги. Однак для жодної з них не знайшлося переконливих доказів. Найбільш вірогідною причиною катастрофи була названа наступна версія: літак Дага Гаммаршельда заходив на посадку на занадто низькій висоті та зачепив дерева. Неофіційне розслідування Крім офіційного розслідування, було проведено кілька неофіційних.

11 лютого 1999 року «» опублікувала матеріал свого власного кореспондента в Хараре Ігоря Тарутіна, який зустрівся з очевидцем катастрофи, фоторепортером Ендрю Гайвардом () — він перебував у складі групи журналістів біля самої злітної смуги в аеропорту Ндоли, де о 23:45 очікувалося приземлення борту SE-BDY із генсеком ООН на борту.

З диспетчерської вежі, що знаходиться поблизу, були чутні переговори з пілотами. Відразу після опівночі літак з'явився у зоні видимості та запросив дозвіл на посадку. Усі присутні звернули увагу, що вже під час першого маневру літак сильно знизився, хоча у районі розташування аеропорту в напрямку ЗПС мав перебувати на висоті не менше 304 метрів і зробити ще кілька розворотів («коробочку»). Пролетівши над головами зустрічаючих, лайнер зник з поля зору та більше не показувався; багато хто на землі вирішив, що Даг Гаммаршельд з якоїсь причини змінив свої плани й вирішив повернутися назад. За твердженням Гайварда, ніч була тиха, будь-які постріли та вибухи були б чутні.

Про катастрофу стало відомо наступного ранку. Близько 15:30 уламки борту SE-BDY було знято з повітря на кіноплівку оператором Джо Гремом (). При огляді уламків із землі з'ясувалося, що літак явно йшов на посадку (шасі було випущено, закрилки опущено). По ходу траєкторії руху було високе дерево на невеликому пагорбі. Очевидно, ця обставина і виявилася фатальною — з урахуванням того, що пілоти і без цього маневрували надто низько (можливо через несправність висотоміру). З розташування об'єктів на місці катастрофи у Гайварда склалося уявлення, що літак зачепився крилом за дерево й впав на землю. Нові розслідування 17 серпня 2011 року англійська газета The Guardian розповіла про розслідування, яким останні 3 роки займався шведський співробітник однієї з гуманітарних організацій Йоран Бйоркдаль (). Зокрема, він знайшов кількох місцевих жителів, які були свідками авіакатастрофи, та взяв у них свідчення. За словами деяких з них, борт SE-BDY впав після того, як по ньому відкрив вогонь інший літак меншого розміру. Ще однією деталлю у свідченнях місцевих, яка відрізнялася від офіційних відомостей, стала інформація про те, що вони намагалися на світанку (о 5—6 годині ранку) пройти до місця падіння літака, проте там, за їхніми словами, вже були військові (за офіційною інформацією, перші військові прибули на місце катастрофи лише у другій половині дня)https://www.theguardian.com/world/2011/aug/17/dag-hammarskjold-un-secretary-general-crash.

24 грудня 2017 року Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено резолюцію щодо необхідності проведення додаткового розслідування обставин загибелі генсека ООН у зв'язку з появою нової інформації, що вказувала на те, що його літак було збитоhttps://web.archive.org/web/20160512104609/http://www.wsj.com/news/articles/SB10001424052702303908804579566353895658502.

14 січня 2019 року бельгійська газета De Morgen навела цитату бельгійського десантника П'єра Коппенса, який стверджував, що літак Дага Гаммаршельда був збитий бельгійським льотчиком Яном ван Ріссегемом (за даними, які сам ван Ріссегем згодом намагався спростувати, що у цей час він пілотував бойові літаки сепаратистів Катанги). Коппенс стверджував, що познайомився з ван Ріссегемом у 1965 році під час стажування, яке проходило на бельгійському недалеко від міста Кортрейк, і той розповів йому про те, що збив літак із Гаммаршельдом. Сам Ван Ріссегем помер у 2007 році. Меморіал

У культурі

Примітки