Георг Герман фон Бройцем (; 5 жовтня 1850, Лейпциг — 11 березня 1918, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал кінноти Саксонської армії.

Біографія Георг Герман походив зі старовинної брауншвейзької родини Бройцем. Його батько, Едуард фон Бройцем (1798–1872), був таємним радником і директором другого департаменту саксонського міністерства фінансів; його мати — Берта, уроджена баронеса фон Зеккендорф (1810–1861).

1 квітня 1868 року вступив в гвалрійський кінний полк (1-й важкий полк) в Дрездені. З 15 червня по 22 грудня 1868 року навчався в Прусському військовому училищі в Ерфурті, після чого повернувся в свій полк. Учасник Французько-прусської війни. З 26 листопада 1871 року — полковий ад'ютант. З 1 жовтня 1872 по 25 липня 1875 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся у свій полк. 17 грудня 1885 року переведений в 1-й гусарський полк «Король Альберт» № 18 в Гроссенгайні. 1 травня 1877 року відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. 1 травня 1878 року повернувся у свій полк. 12 вересня 1879 року призначений в саксонський Генштаб в Берліні й того ж дня відряджений в Генштаб 1-ї піхотної дивізії № 23 в Дрездені. В 1881 року знову відряджений у Великий Генштаб. З 1882 року служив у Генштабі 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Дрездені, з 1883 року — у Генштабі кавалерійської дивізії № 12 в Дрездені. З 18 жовтня 1885 року — командир ескадрон 1-го уланського полку «Імператор Франц Йозеф Австрійський» № 17 в Ошаці. З 1 квітня 1887 року знову служив у Генштабі 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу. З 27 березня 1892 року — командир гвардійського кінного полку (1-го важкого полку). З 1 березня 1895 року — тимчасовий начальник саксонського Генштабу, 20 квітня затверджений на посаді. З 17 квітня 1898 року — командир 1-ї кавалерійської бригади № 23 в Дрездені, одночасно виконував обов'язки директор військової академії верхової їзди в Дрездені. З 25 травня 1899 року — командир 3-ї кавалерійської бригади № 32 в Дрездені. З 29 березня 1900 року — черговий почесний генерал в свиті короля Альберта. З 23 березня 1901 року — генерал-ад'ютант короля. З 4 вересня 1902 року — командир 1-ї піхотної дивізії № 23 в Дрездені, з 18 жовтня 1904 року — 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу. 26 вересня 1910 року звільнений у відставку.

Інтереси Бройцема виходили далеко за межі військових питань. Наприклад, він тимчасово обійняв посаду заступника голови Дрезденського географічного товариства.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року призваний на службу і призначений заступником командира 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу. Обіймав цю посаду до своєї смерті від інфаркту міокарда. Похований на цвинтарі Святої Трійці в Дрездені. Могила досі збереглася.

Сім'я Бройцем одружився з графинею Александрою фон Ферзен (1856–1940) у 1877 році. Вона була фрейліною імператриці Марії Олександрівни, дочкою графа Пауля фон Ферзена (1800–1884), який переїхав до Дрездена і був головним єгермайстром царя Олександра II, та його дружини Елізи, уродженої фон Раух, фрейліни імператриці Олександри Федорівни. У цьому шлюбі народилися четверо синів та три доньки, зокрема:

Елізабет (1878–1953) — 26 жовтня 1897 року вийшла заміж за барона Вернера фон Зебаха (1873–1956), саксонського оберстлейтенанта у відставці, власника маєтків Гроссфаннер та Кляйнфаннер. Марія (* 1880) — у 1904 році вийшла заміж за Курта фон Крігерна, який помер у 1916 році від поранення, отриманого в 1914 році. Едуард (* 1883) — старший урядовий радник Саксонії. Берта (1891–1955) — 17 жовтня 1910 року вийшла заміж за генерал-майора Еріха фон Кірхбаха (1886–1944).

Оцінка сучасників Письменник Людвіг Ренн у своєму автобіографічному романі «Шляхта в занепаді», вперше опублікованому в 1944 році, описав високоосвіченого генерала фон Бройцема як «найдотепнішого з усіх саксонських офіцерів, про якого існували десятки анекдотів».

Звання

Офіцер-аспірант (1 квітня 1868) Фенріх портупеї (1 вересня 1868) Другий лейтенант (1 лютого 1869; отримав патент від 26 грудня 1868) Перший лейтенант (19 квітня 1874) Гауптман (12 вересня 1879) Майор (9 вересня 1886) Оберстлейтенант (18 липня 1890) Оберст (25 червня 1893) Генерал-майор (21 липня 1897; патент від 22 березня 1897) Генерал-лейтенант (23 лютого 1901; патент від 9 липня 1900) Генерал кінноти (29 жовтня 1904)

Нагороди

Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу з мечами (1 жовтня 1870) військова відзнака до лицарського хреста (1890) великий хрест (23 травня 1905) Залізний хрест 2-го класу (5 січня 1871) Орден Білого Сокола лицарський хрест 1-го класу (1885) командорський хрест 1-го класу (23 березня 1901) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (14 вересня 1889) командорський хрест 2-го класу (12 вересня 1896) командорський хрест 1-го класу (4 серпня 1904) великий хрест (23 травня 1908) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (14 вересня 1889) 2-го класу (15 вересня 1896) зірка до ордена 2-го класу (19 травня 1900) 1-го класу (7 липня 1902) Орден Леопольда I, офіцерський хрест (Бельгія; 1890) Орден «За військові заслуги» (Баварія) командорський хрест (30 вересня 1891) великий хрест (27 січня 1906) Орден дому Саксен-Ернестіне командорський хрест 2-го класу (12 жовтня 1893) командорський хрест 1-го класу (22 грудня 1900) великий хрест (24 березня 1902) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 2-го класу (25 травня 1894) Орден Церінгенського лева, великий хрест (7 липня 1902) Орден Залізної корони 1-го класу (Австро-Угорщина; 7 липня 1902) Королівський Вікторіанський орден, великий хрест (Британська імперія; 30 грудня 1904) Орден Червоного орла 1-го класу (28 жовтня 1905) великий хрест (19 вересня 1906) корона до великого хреста (30 вересня 1909) Орден дому Ліппе, почесний хрест 1-го класу (31 травня 1906) Почесний шеф гвардійського кінного полку (1-го важкого полку) (21 вересня 1909) Орден Рутової корони (26 вересня 1910)

Галерея

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Teil A, 33 Jg., Gotha 1934, S. 83. Ludwig Renn: Adel im Untergang. Aufbau-Verlag, Berlin 1975, S. 140. Adam von Watzdorf: Schicksalsbuch des sächsisch-thüringischen Adels. C. A. Starke Verlag, Marburg 1994, S. 419.

Посилання

Бройцем на сайті The Prussian Machine.