Леонід Васильович Павле́нко ( 23 квітня 1970, Бондарівка) — український художник і педагог; член Національної спілки художників України з 2003 року. Лауреат премій імені Михайла Дмитренка за 1998, 2000 та 2001 роки. Чоловік художниці Марини Орлової.
Життєпис Народився 23 квітня 1970 року в селі Бондарівці Коростенського району Житомирської області (нині Україна). Протягом 1983—1985 років навчався в Коростенській дитячій художній школі у Л. Г. Баранівської; у 1985—1990 роках далі здобував мистецьку освіту в Одеському художньому училищі; з 1996 по 2002 рік навчався в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у Олександра Лопухова, Генрі Ягодкіна та у 2002—2005 роках проходив асистентуру-стажування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Василя Гуріна. Здобув освітній ступінь магістра живописуПавленко Леонід Васильович / Сайт художника Леоніда Павленка..
У 2008—2017 роках обіймав посаду старшого викладача Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва. Відтоді перебував на творчій роботі. Нині — старший викладач у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектуриПавленко Леонід Васильович / Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури..
Творчість Працює в галузях станкового (пише переважно пейзажі та сюжетно-тематичні композиції, створює здебільшого квіткові натюрморти, рідше — портрети) і монументального живопису. Серед робіт:
«Зима» (1994; 1996); «Квітневе мерехтіння» (1995); «Натюрморт» (1996); «Берези» (1997); «Натюрморт із ромашками» (1997); «У кримських горах» (1998); «Вересень» (1998); «Видубецький монастир. Київ» (1999); «Терниста дорога» (2000); «Інкрустовані тіні» (2000); «Натюрморт із Жар-птицею» (2000); «Михайлівський золотоверхий» (2001); «Біле мереживо» (2001); «Світ Марії» (2002); «Біля Нижніх печер» (2004); «На розі Прорізної» (2004); «Срібний день» (2004); «На річці Рось» (2008); «Натюрморт із бабусиним рушником» (2011); «Чорнобривці» (2011); «Мамина хустка» (2011); «У білих лапах зими» (2012); «Зимова казка» (2013); «Жовто-блакитний натюрморт» (2013); «Кам'янець-Подільська фортеця» (2014); «Сонцепоклонники» (2015); «Різдво в Києві» (2016); «Древлянські вартові» (2017); «Кленова стежка» (2017); «Квітне люпин» (2021); «Весна в Нагуєвичах» (2022); «Обпалені війною» (2023); «На Хортиці» (2026). </div> З 1994 року бере участь в обласних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Києві у 1999, 2002, 2006, 2014, 2015—2016, 2021—2022 роках, Житомирі у 2006 році, Чернігові та Пекіні у 2007 році.
Роботи митця є в Запорізькому та Чернігівському художніх музеях, зібранні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, Художньому музеї Тараса Шевченка в Пекіні, в приватних колекціях України, Росії, Сполучених Штатів Америки, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю.
Примітки
Література