Епіплатис Юбера (Epiplatys huberi) — тропічний прісноводний вид коропозубих риб з родини нотобранхових (Nothobranchiidae).
Належить до підроду Epiplatys, група видів multifasciatus.
Назву отримав на честь Жана Анрі Юбера (), французького іхтіолога та автора багатьох публікацій про яйцекладних коропозубих.
Опис Великий та міцний, як на представників роду Epiplatys, вид. Максимальний розмір — 6,5 см загальної довжини.
У спинному плавці 9-10 променів, в анальному — 14-15, перший промінь спинного плавця розташований навпроти десятого променя анального. 29-30 (+3) лусок у поздовжньому ряді.
Верхня частина тіла самців червоно-коричнева, в нерестовий період стає майже чорною. Черево яскравого золотаво-жовтого кольору, трохи вилискує. На боках 5 поздовжніх рядів червоних цяток та 5-12 темних поперечних смуг, інтенсивність забарвлення яких змінюється залежно від емоційного стану риби.
Спинний плавець жовто-зелений, темніший по краю, з вузькою білою облямівкою. Анальний плавець блідо-блакитний біля основи, далі золотаво-жовтий, з вузькою чорною облямівкою. Темні смуги на тілі переходять на основу анального плавця. Хвостовий плавець жовто-зелений з темно-червоними цятками та смужками у верхній частині й чорною облямівкою вздовж верхнього та нижнього країв.
Мінливість забарвлення низька.
Забарвлення тіла самок загалом схоже із забарвленням самців, але без золотавого лиску. Непарні плавці зазвичай безбарвні, але можуть мати слабкий блідо-блакитний лиск.
Диплоїдне число хромосом 2n = 46. Формула каріотипу: 6m/sm + 40aSergey A. Simanovsky, Alexandra Yu. Skuratovskaya, Margarita G. Simonian, Dmitry A. Medvedev, Fekadu Tefera, Alexander S. Golubtsov. First karyotype description of Epiplatys spilargyreius (Duméril, 1861) with comments on chromosome evolution in the genus Epiplatys Gill, 1862 (Nothobranchiidae). Comparative Cytogenetics 19: 109—115 (2025).
Поширення Вид походить з Габону. Відомий лише з обмеженого регіону на південно-західних схилах масиву Шайю (), що у верхів'ях річки Нгуні ().
Спосіб життя Бентопелагічний вид риб, не мігрує, не належить до числа сезонних коропозубих.
Водиться в струмках та невеликих річках, що протікають тропічним лісом. Зустрічається в місцях з густою рослинністю (Crinum, Aponogeton та багато інших). Температура води 22-25 °C, pH 6-7, провідність 30-50 мкСм.
Симпатричні види: Aphyosemion primigenium, A. exigoideum, Plataplochilus cabindae, Microctenopoma nanum, різні види африканських барбусів, соми з роду Phractura.
Утримання в акваріумі Зрідка цей вид присутній в акваріумах. Тримають декілька популяцій, з яких найвідомішими є PEG 93/2 з місцевості Банді, GEM 06/06 з місцевості Манділу та GJS 00/22 з місцевості Дуенгі.
Утримання нескладне. Вид підходить для аматорів, які лише починають займатися яйцекладними коропозубими. Вода має бути м'якою або приблизно нейтральною, особливо, якщо планується розводити риб. Температура 18-22 °C, слід уникати надмірно високих її показників. Дорослих риб годують живими та замороженими кормами, зазвичай вони адаптуються й до сухого корму.
Наявні звіти свідчать, що цю рибу важко розводити, і вона не є плідноюEpiplatys huberi (Radda & Pürzl 1981). Killifish of West Africa. American Killifish Association. Пару саджали до окремого 20-літрового акваріуму з плавучими рослинами. Оптимальними вважаються такі параметри води: температура 24-28 °C, показник pH 6,3-6,8, твердість 5-8 °dH. Розводяться у звичайний для яйцекладних коропозубих спосіб. Нерестяться на субстрат. Діаметр ікринок: 1,1-1,2 мм. Батьки не їдять мальків у нерестовищі, проте рекомендується ікру разом із субстратом переносити до інкубатора.
Розвиток ікри триває приблизно 2 тижні. Новонароджені мальки мають довжину 4,5 мм і відразу беруть наупліуси артемій. Їхнє вирощування не є складним. Темні смуги починають з'являтися на боках, коли рибкам виповнюється 4 тижні. У 3 місяці молодь може досягати 3-3,5 см завдовжки.
Примітки
Джерела Epiplatys huberi (Radda & Pürzl 1981). Killifish of West Africa. American Killifish Association J. R. van Der Zee, T. Woeltjes, R. H. Wildekamp. Aplocheilidae In: Melanie L. J. Stiassny, Guy G. Teugels, Carl D. Hopkins (éd.). Poissons d'eaux douces et saumâtres de basse Guinée, ouest de l'Afrique centrale / The Fresh and Brackish Water Fishes of Lower Guinea, West-Central Africa. Volume 2. Collection Faune et Flore tropicales 42. Institut de Recherche pour le Développement, Paris, France, Muséum National d'Histoire Naturelle, Paris, France and Musée Royal de l'Afrique Centrale, Tervuren, Belgium, 2008, pp. 96—97
Epiplatys huberi Mandilou GEM 06-06. Killi Club de France