Ядерна етика — міждисциплінарна сфера академічних та політичних досліджень, у якій проблеми, пов'язані з ядерною війною, , контролем над озброєннями, ядерним роззброєнням або ядерними технологіями (зокрема, ядерною енергетикою, розглядаються крізь призму однієї чи кількох етичних чи моральних теорій.

Ядерна етика виходить із припущення, що цілком реальна можливість вимирання людства, масового знищення людей або масштабної екологічної шкоди внаслідок ядерної війни є глибокими етичними та моральними проблемами. Зокрема, вона постулює, що такі наслідки, як загибель людства чи руйнування довкілля, вважаються . Інший напрям досліджень стосується майбутніх поколінь і тягаря, який накладають на них ядерні відходи та забруднення. Деякі вчені дійшли висновку, що будь-які дії, які призводять до таких наслідків, є морально неправильними, а отже, ведення ядерної війни є недопустимим з погляду моралі.

Сфера інтересів ядерної етики охоплює аналіз політики ядерного стримування, контролю над озброєннями та роззброєння, а також ядерної енергетики в тій мірі, в якій вони пов'язані з ризиком виникнення або запобіганням ядерній війні. Наприклад, етичні обґрунтування ядерного стримування наголошують на його ролі у запобіганні війні між великими державами після закінчення Другої світової війни</ref>. Ба більше, деякі дослідники стверджують, що ядерне стримування є морально раціональною відповіддю на існування світу з ядерною зброєю.

Натомість моральний осуд стримування фокусується на неминучих порушеннях прав людини та демократичних свобод, що при цьому виникають. У сучасних безпекових дослідженнях проблеми ядерної війни та розповсюдження зброї часто розглядаються суто в політичних, стратегічних або військових термінах, проте в міжнародному праві ці питання мають також юридичний вимір.

Ядерні технології супроводжувалися виникненням антиядерного руху ще з початків їхнього розвитку. Цей рух посилювався в міру зростання негативного впливу технологій, зокрема випробувань ядерної зброї, які, за оцінками 2020 року призвели до смерті до 43 тисяч людей.

Ранні етичні проблеми

Застосування ядерних технологій — і як джерела енергії, і як знаряддя війни — завжди було суперечливим.

Ще до створення першої ядерної бомби вчені, залучені до «Мангеттенського проєкту», розійшлися в поглядах щодо її використання. Роль атомних бомбардувань у капітуляції Японії та їхнє етичне виправдання з боку США є предметом наукових і публічних дискусій упродовж десятиліть. Питання про те, чи повинні держави володіти ядерною зброєю або випробовувати її, залишається майже універсально спірним.

Громадськість почала серйозно непокоїтися через випробування ядерної зброї приблизно з 1954 року після масштабних тестів у Тихому океані. У 1961 році, у розпал Холодної війни, близько 50 000 жінок, об'єднаних рухом «» («Жінки страйкують за мир»), пройшли маршем у 60 містах США проти ядерної зброї. У 1963 році багато країн ратифікували Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою.

Місцева опозиція ядерній енергетиці почала з'являтися на початку 1960-х років, а наприкінці десятиліття занепокоєння висловили й представники наукової спільноти.

На початку 1970-х відбулися масштабні протести проти у Вілі (ФРН). Проєкт скасували у 1975 році, і цей успіх надихнув опозицію до ядерної енергетики в інших частинах Європи та Північної Америки. У 1970-х роках ядерна енергетика стала однією з головних тем масових громадських протестів.

Видобуток та переробка урану

Між 1949 і 1989 роками понад 4 000 уранових шахт у регіоні «Чотирьох кутів» на південному заході США виробили понад 225 мільйонів тонн уранової руди. Ця діяльність торкнулася багатьох індіанських народів, зокрема навахо, , зуні та інших. Багато представників цих народів працювали на шахтах і переробних заводах у Нью-Мексико, Аризоні, Юті та Колорадо. Цим робітникам не лише мало платили — їх рідко інформували про небезпеку і майже не надавали засобів захисту, хоча уряд і власники шахт на той час були добре обізнані про ризики роботи з радіоактивними матеріалами. Через попит Холодної війни на дедалі потужнішу зброю, робітники піддавалися опроміненню та приносили радіоактивний пил додому на одязі та шкірі. Епідеміологічні дослідження родин цих працівників виявили підвищений рівень спричинених радіацією онкологічних захворювань, а також викиднів та вроджених дефектів. Масштаби генетичних наслідків для корінного населення та ступінь пошкодження ДНК залишаються предметом вивчення. Видобуток урану на землях навахо досі є спірним питанням, оскільки колишні шахтарі та їхні сім'ї продовжують страждати від проблем зі здоров'ям.

Визначні аварії з ядерною зброєю

13 лютого 1950 року: літак Convair B-36 Peacemaker на півночі Британської Колумбії. В процесі падіння з літака було викинуто атомну бомбу атомної бомби Mark IV, яку знешкодили, підірвавши у повітрі неядерним вибухом. Решток бомби так і не знайшли. Це була перша подібна втрата ядерної зброї в історії. 22 травня 1957 року: воднева бомба Mark-17 вагою 21 тонну випадково випала з бомбардувальника поблизу Альбукерке, штат Нью-Мексико, провалившись крізь закриті дверцята бомбового відсіку. Детонація звичайної вибухівки пристрою знищила його під час удару та утворила кратер діаметром 25 футів на землі, що належить Університету Нью-Мексико. За словами дослідника з , це була одна з найпотужніших бомб, створених на той час. 7 червня 1960 року: внаслідок займання ракетного палива на базі Форт-Дікс у Нью-Джерсі було знищено ядерну ракету і укриття. . 24 січня 1961 року: поблизу Голдсборо, Північна Кароліна, сталася Бомбардувальник B-52 Stratofortress, що ніс дві ядерні бомби Mark 39, розпався в повітрі, внаслідок чого ядерний вантаж впав з нього не землю . 5 грудня 1965: штурмовик Douglas A-4 Skyhawk з ядерною бомбою B43 на борту у Філіппінське море. Пілот, літак і бомба так і не були знайдені. Пентагон розкрив факт втрати одномегатонної ядерної бомби лише у 1980-х роках. 17 січня 1966 року: сталася авіакатастрофа під Паломаресом. Бомбардувальник B-52G з чотирма водневими бомбами типу Mk28 на борту зіткнувся з літаком-заправником KC-135 під час дозаправлення в повітрі біля узбережжя Іспанії. KC-135 був повністю знищений внаслідок займання палива, загинули всі чотири члени екіпажу. B-52G розпався в повітрі, забравши життя трьох із семи членів екіпажу. Три з чотирьох бомб були знайдені на суші біля Альмерії, Іспанія. Неядерна вибухівка у двох пристроях здетонувала від удару об землю, що призвело до забруднення території площею 2 км² радіоактивним плутонієм. Четверту бомбу, яка впала в Середземне море, вдалося підняти цілою після пошукової операції, що тривала 2,5 місяці. 21 січня 1968 року: авіакатастрофа над базою Туле за участю бомбардувальника B-52. Літак ніс чотири водневі бомби, коли пожежа в кабіні змусила екіпаж покинути борт. Шість членів екіпажу успішно катапультувалися, але один, у якого не було катапультного крісла, загинув під час спроби вистрибнути. Літак упав на морський лід у Гренландії, що спричинило руйнування та розсіювання ядерного заряду, призвівши до широкого радіоактивного забруднення. 18–19 вересня 1980 року: інцидент, у Дамаскусі, штат Арканзас, внаслідок якого вибухнула ракета Titan II, оснащена ядерною боєголовкою W-53. Причиною аварії став технік, який впустив торцеву головку гайкового ключа у шахту глибиною 80 футів, що пробило паливний бак ракети. Витік палива призвів до вибуху самозаймистих компонентів, внаслідок якого боєголовку викинуло за межі стартового майданчика.

Радіоактивні опади

З 1945 по 1980 рік на різних майданчиках по всьому світу було проведено понад 500 атмосферних випробувань ядерної зброї. Радіоактивні опади від випробувань ядерної зброї вперше привернули увагу громадськості у 1954 році, коли опади після випробування водневої бомби Кастл Браво на призвели до опромінення екіпажу та улову японського рибальського судна «Дайґо Фукурю Мару». Один із рибалок через сім місяців помер у Японії від променевої хвороби, а страх перед зараженим тунцем призвів до тимчасового бойкоту цього популярного продукту в Японії. Інцидент викликав широке занепокоєння в усьому світі, особливо щодо наслідків радіоактивних опадів та атмосферних ядерних випробувань і дав вирішальний поштовх для виникнення антиядерного руху в багатьох країнах.

У міру зростання обізнаності та занепокоєння громадськості щодо можливих ризиків для здоров'я, пов'язаних із впливом радіоактивних опадів, проводилися різні дослідження для оцінки ступеня небезпеки. Дослідження Центрів з контролю та профілактики захворювань та Національного інституту раку стверджує, що опад від атмосферних ядерних випробувань міг призвести до приблизно 11 000 надлишкових смертей від усіх форм раку (включаючи лейкемію) серед людей, що жили в США під час проведення атмосферних випробувань у період з 1951 року і до початку XXI століття.

Станом на березень 2009 року США є єдиною державою, яка виплачує компенсації жертвам ядерних випробувань. З моменту прийняття 1990 року було схвалено виплати на суму понад 1,38 мільярда доларів. Гроші отримують люди, які брали участь у випробуваннях, зокрема на Невадському випробувальному полігоні, та інші особи, які зазнали впливу радіації.

Проблеми праці в ядерній галузі

У ядерній енергетиці та секторі виробництва ядерної зброї існують , які впливають на життя та здоров'я робітників, сезонних працівників та їхніх сімей. Ця субкультура працівників, часто незареєстрованих (наприклад, «радієві дівчата», «чорнобильці», , виконує брудну, важку та потенційно небезпечну роботу, якої уникають штатні співробітники. Коли вони перевищують допустимий ліміт радіаційного опромінення на одному об'єкті, вони часто переїжджають на інший ядерний об'єкт. Галузь негласно приймає таку поведінку, оскільки не може функціонувати без подібних практик. Існуючі закони про працю, що захищають здоров'я працівників, часто не виконуються належним чином. Вимагається ведення обліку опромінення, але часто він не ведеться. Деякі співробітники не були належним чином навчені, що призвело до отримання ними токсичних доз радіації. На деяких об'єктах нерегулярно проводяться обов'язкові радіологічні обстеження або не вживаються коригувальні заходи.

Багато питань щодо умов праці таких робітників залишаються без відповіді, і за винятком кількох викривачів, переважна більшість працівників — непомічених, недоплачуваних, перевтомлених та експлуатованих — мають мало стимулів ділитися своїми історіями. За даними , середня річна заробітна плата працівників з видалення небезпечних радіоактивних матеріалів становить 37 590 доларів у США — близько 18 доларів за годину. Спільне когортне дослідження ризиків раку через вплив низьких доз іонізуючого випромінювання у 15 країнах, в якому взяли участь 407 391 працівник ядерної галузі, показало значне зростання смертності від раку. У дослідженні оцінювали 31 тип первинного та вторинного раку.

Громадянські свободи

Ядерна енергетика є потенційною ціллю для терористів, таких як ІДІЛ, а також збільшує шанси на . Оминання цих проблем передбачає обмеження громадянських свобод, таких як свобода слова та свобода зібрань, тому соціолог стверджує, що «ядерна енергетика не є придатним джерелом енергії для вільного суспільства».

Експерименти з радіацією на людях

був сформований 15 січня 1994 року президентом Біллом Клінтоном. , міністр енергетики США, закликала до політики «нової відкритості», що ініціювало розсекречення понад 1,6 мільйона сторінок документів. Ці записи показали, що з 1940-х років Комісія з атомної енергії США проводила масові на людях без їхньої згоди. Дітям, вагітним жінкам, а також ув'язненим чоловікам вводили ін'єкції радіоактивних матеріалів або давали їх вживати перорально.

Див. також

Демократична теорія миру Дискусія про атомну енергію

Примітки