Яросла́в Ге́йдук (; 23 квітня 1863, Прага — 6 березня 1918, Туапсе, Кавказ) — племінник чеського поета Адольфа Гейдука, перед Першою світовою війною агроном, що працював на Кавказі, з 1914 року — доброволець і найстарший за віком стародружинник — перший і найстаріший прапороносець Чеської дружини.
Життєпис Ярослав Гейдук народився 23 квітня 1863 року в Празі. Його батько Бедржих Гейдук працював у Росії з 1854 року. Дядьком Ярослава Гейдука був чеський поет Адольф Гейдук. З семирічного віку (тобто з 1870 року) Ярослав Гейдук жив у Росії.
До початку Першої світової війни Задовго до початку Першої світової війни Ярослав Гейдук жив і працював головним агрономом Кавказу (Чорноморського округу, пізніше губернії). Він користувався великою повагою серед місцевого населення і зрештою став радником та представником цього регіону в думі. Деякі джерела згадують Ярослава Гейдука як ідеаліста та слов'янофіла. Після початку Першої світової війни він особисто взявся за агітацію серед чехів у своєму регіоні щодо вступу до Чеської дружини. До цього підрозділу він також вступив сам (попри свій на той час уже поважний вік).
Перша світова війна Перша світова війна застала Ярослава Гейдука у віці 51 року. До лав бійців Чеської дружини він вступив у 1914 році і протягом усієї своєї військової кар'єри мав звання прапорщика.
Присяга бійців Чеської дружини На свято святого Вацлава, покровителя чеського народу, тобто 28 вересня 1914 року за юліанським календарем (+ 13 днів, тобто: 11 жовтня 1914 року за григоріанським календарем) перед старовинним Софійським собором (з 1037 року) на Софійській площі в Києві (перед пам'ятником з кінною статуєю козацького гетьмана Богдана Хмельницького) відбулася урочиста присяга перших 716 чехословацьких добровольців (з них лише 16 словаків) та 8 чеських офіцерів Чеської дружини. (Більш як дві третини бійців Чеської дружини тоді ще мали іноземне громадянство, і лише неповна третина були так званими «російськими чехами» з російським громадянством.) Захід проходив за великого інтересу та масової участі російської громадськості. (Ця урочиста церемонія була знята на кіноплівку і демонструвалася в російських кінотеатрах. Там вона викликала у глядачів захоплення продемонстрованим братерством чеського народу та його рішучістю боротися за свою незалежність пліч-о-пліч з Росією.) Присяга складалася за російськими військовими статутами на православному Євангелії. Водночас прапор Чеської дружини (за російським звичаєм) був урочисто освячений священниками, а в його древко також були вбиті золоті цвяхи. Перший з них забив генерал Микола Олександрович Ходорович (начальник штабу Київського військового округу, командувач Київської області), який доклав зусиль для створення Чеської дружини і який на початках особисто керував організацією цього підрозділу. У пам'ятній церемонії брав участь і прапороносець Ярослав Гейдук, який з гордістю ніс цей перший чеський прапор. Його патріархальна постать (старшого високого худорлявого чоловіка з довгою білою бородою та з відзнаками статського радника) природно символізувала зв'язок традицій минулого з військовими ритуалами сьогодення (1914 року).
1918 рік Ярослав Гейдук трагічно загинув (під час своєї агітаційної поїздки Кавказом, яку він здійснив власним коштом у рамках своєї відпустки) 6 березня 1918 року (у званні прапорщика 1-го стрілецького полку) в місті Туапсе на Кавказі. На той час він уже агітував не за чехословацькі легіони, а за вступ до чехословацьких загонів армії Денікіна.
Ярослав Гейдук похований на кладовищі у Владимировці поблизу Новоросійська. З обліку в чехословацьких легіонах він був формально виключений 18 квітня 1918 року.
Нотатки
Примітки Vaněk, Otakar, ed., Holeček, Vojtěch, ed. a Medek, Rudolf, ed. Za svobodu: obrázková kronika československého revolučního hnutí na Rusi 1914-1920. [Книга 1]. Praha: nákladem vlastním, 1928. 2 томи (867 сторінок, 6 ненумерованих аркушів ілюстрацій) - ілюстрації, портрети, факсиміле ; 29 см. (З технічних причин видано у двох томах: частина I. Česká družina 1914-1916. 224 сторінки; частина II. Československá brigáda 1916-1917. сторінки 227-867). Фото зі сторінки 31. Vaněk, Otakar, ed., Holeček, Vojtěch, ed. a Medek, Rudolf, ed. Za svobodu: obrázková kronika československého revolučního hnutí na Rusi 1914-1920. [Книга 1]. Praha: nákladem vlastním, 1928. 2 томи (867 сторінок, 6 ненумерованих аркушів ілюстрацій) - ілюстрації, портрети, факсиміле ; 29 см. (З технічних причин видано у двох томах: частина I. Česká družina 1914-1916. 224 сторінки; частина II. Československá brigáda 1916-1917. сторінки 227-867). Фото зі сторінки 28. Vaněk, Otakar, ed., Holeček, Vojtěch, ed. a Medek, Rudolf, ed. Za svobodu: obrázková kronika československého revolučního hnutí na Rusi 1914-1920. [Книга 1]. Praha: nákladem vlastním, 1928. 2 томи (867 сторінок, 6 ненумерованих аркушів ілюстрацій) - ілюстрації, портрети, факсиміле ; 29 см. (З технічних причин видано у двох томах: частина I. Česká družina 1914-1916. 224 сторінки; частина II. Československá brigáda 1916-1917. сторінки 227-867). Фото зі сторінки 29.
Література Vaněk, Otakar, ed., Holeček, Vojtěch, ed. a Medek, Rudolf, ed. Za svobodu: obrázková kronika československého revolučního hnutí na Rusi 1914-1920. [Книга 1]. Praha: nákladem vlastním, 1928. 2 томи (867 сторінок, 6 ненумерованих аркушів ілюстрацій) – ілюстрації, портрети, факсиміле ; 29 см. (З технічних причин видано у двох томах: частина I. Česká družina 1914–1916. 224 сторінки; частина II. Československá brigáda 1916–1917. сторінки 227–867) Vácha, Dalibor. Bratrstvo: všední a dramatické dny československých legií v Rusku (1914-1918). 1. видання Praha: Epocha, 2015. 333 сторінки. Edice: "Traumata války; svazek 2". . Galandauer, Jan a kol. Slovník prvního československého odboje 1914-18. Praha: Historický ústav Armády České republiky, 1993. 165 сторінок. . Legionářský poslužný spis (архівний матеріал, з якого бралася інформація для бази даних легіонерів часів Першої світової війни)