Європейський банківський нагляд, також відомий як Єдиний механізм нагляду (SSM), — політична основа для пруденційного нагляду за банками в єврозоні. Вона зосереджена навколо Європейського центрального банку (ЄЦБ), наглядовий орган якого називається Банківським наглядом ЄЦБ. Держави-члени ЄС поза єврозоною також можуть брати участь на добровільній основі. Європейський банківський нагляд був створений Регламентом Ради 1024/2013, також відомим як Регламент про SSM, який також створив його центральний (хоча й не остаточний) орган прийняття рішень — Наглядову раду ЄЦБ.

У рамках Європейського банківського нагляду ЄЦБ безпосередньо здійснює нагляд за великими банками, які визначені як «значущі установи». Інші банки, відомі як «менш значущі установи», перебувають під наглядом національних банківських наглядових органів («національних компетентних органів») під загальним наглядом ЄЦБ. Станом на кінець 2022 року ЄЦБ безпосередньо здійснював нагляд за 113 значущими установами у 21 країні, що входять до його географічної сфери компетенції, на які припадає близько 85 % загальних активів банківської системи (за винятком фінансових інфраструктур, які визначені як менш значущі установи, таких як у Бельгії, Banque Centrale de Compensation у Франції або та у Німеччині та Люксембурзі).

Європейський банківський нагляд є першим і на сьогодні найповнішим компонентом ширшого банківського союзу — проєкту, започаткованого у 2012 році з метою інтеграції політики банківського сектору в зоні євро. Незавершеною частиною програми банківського союзу є питання управління кризами та їх вирішення, для чого так званий Єдиний механізм вирішення співіснує з національними механізмами страхування депозитів та іншими аспектами системи управління банківськими кризами. Програма заходів щодо завершення формування банківського союзу, яка перебуває у стані застою з червня 2022 року, також включає варіанти регуляторного підходу до суверенних ризиків.

Історія Питання нагляду за європейською банківською системою виникло задовго до фінансової кризи 2008 року. Невдовзі після створення валютного союзу в 1999 році низка спостерігачів та політиків попередили, що нова монетарна архітектура буде неповною, а отже, крихкою без хоча б певної координації політики нагляду між членами єврозони.

Першим наглядовим заходом, запровадженим на рівні ЄС, було створення у березні 2001 року. Він передбачав створення низки комітетів, відповідальних за нагляд за регулюванням у фінансовому секторі. Основною метою цих комітетів було прискорення інтеграції ринку цінних паперів ЄС.

Цей підхід не мав обов'язкової сили для європейського банківського сектору і тому мало впливав на нагляд за європейськими банками. Це можна пояснити тим, що європейські договори на той час не надавали ЄС реальних повноважень щодо прийняття рішень з цих питань. Ідея необхідності внесення змін до договорів та проведення широкої дискусії щодо втрати суверенітету державами-членами охолодила амбіції процесу Ламфалуссі. Фінансово-економічна криза 2008 року та її наслідки в Європейському Союзі спонукали європейських лідерів до прийняття наднаціонального механізму банківського нагляду.

Головною метою нового механізму нагляду було відновлення довіри на фінансових ринках. Ідея також полягала в тому, щоб уникнути необхідності рятувати банки державними коштами у разі майбутніх економічних криз.

Для впровадження цієї нової системи нагляду, президент Європейської комісії у 2008 році Жозе Мануель Баррозу доручив групі експертів розглянути, як ЄС може найкраще регулювати європейський банківський ринок. Цю групу очолював , французький високопосадовець, який до 1978 року обіймав посаду Генерального директора Казначейства Франції. Він також був президентом Міжнародного валютного фонду з 1978 по 1987 рік, президентом «Банку Франції» з 1987 по 1993 рік та президентом Європейського банку реконструкції та розвитку з 1993 року. Щодо більш суперечливої посади, Жак де Лароз'єр також був близьким радником BNP Paribas.

Ця група під керівництвом де Лароз'єра представила звіт, у якому висвітлено головний провал європейського банківського нагляду до 2008 року. На ґрунті цього звіту європейські інституції створили у 2011 році «Європейську систему фінансового нагляду» (ESFS). Її основною метою було:

Європейська система фінансового нагляду (ESFS) об'єднала, у нетрадиційний спосіб, європейські та національні органи нагляду.

Незважаючи на створення цього нового механізму, Європейська комісія вважала, що, маючи єдину валюту, ЄС повинен піти далі в інтеграції своїх практик банківського нагляду. Ідея полягала в тому, що простої співпраці національних та європейських органів нагляду недостатньо, і що ЄС потребує єдиного органу нагляду. Тому Європейська комісія запропонувала створити Єдиний механізм нагляду.

Ця пропозиція обговорювалася на , що відбувся в Брюсселі 28 та 29 червня 2012 року. Герман ван Ромпей, який на той час обіймав посаду голови Європейської ради, попередньо співпрацював із головою Європейської комісії, головою Європейського центрального банку та головою Єврогрупи над підготовкою попереднього звіту, який послужив основою для обговорень на саміті. Відповідно до прийнятих тоді рішень, у вересні 2012 року Європейська комісія опублікувала пропозицію щодо регламенту Ради про запровадження європейського банківського нагляду.

Європейський центральний банк схвально відреагував на цей проєкт.«ECB welcomes Commission's proposal for a single supervisory mechanism», ECB press release, 12 September 2012 Канцлерка Німеччини Анґела Меркель висловила сумніви щодо «здатності ЄЦБ здійснювати нагляд за 6 000 банків». Тодішній віцепрезидент Європейської Комісії Оллі Рен відповів на ці занепокоєння, зазначивши, що більшість європейських банків і надалі перебуватимуть під наглядом національних наглядових органів, тоді як ЄЦБ «бере на себе кінцеву відповідальність за нагляд, щоб запобігти ескалації банківських криз».«Rehn: Schedule for Single Supervisory Mechanism Feasible», Helsinki_Times, 13 September 2012

Європейський парламент проголосував за проєкт регламенту 12 вересня 2013 року. 15 жовтня 2013 року Рада Європейського Союзу також схвалила його. Регламент про Єдиний механізм нагляду (SSM) набрав чинності 4 листопада 2014 року.

Той факт, що Європейський банківський нагляд сформульовано як регламент, а не директива, є важливим, адже регламент є юридично обов'язковим, і держави-члени, на відміну від директив, не мають вибору, як його транспонувати до національного законодавства.

Набуття чинності ЄЦБ опублікував свою першу комплексну оцінку 26 жовтня 2014 року. Ця перевірка фінансового стану охопила 130 найважливіших кредитних установ у 19 державах Єврозони, активи яких становили 22 трильйони євро (що дорівнює 82 % загальних банківських активів єврозони).

Звіт про нагляд включав:

Результати перевірки якості активів (AQR) — оцінка дефіциту капіталу (тобто нездатності задовольнити мінімальні вимоги до капіталу) кожної значущої кредитної установи станом на 31 грудня 2013 року. Оцінку потенційного дефіциту капіталу під час стрес-тестування за базовим сценарієм, яким був останній економічний прогноз, опублікований Комісією для єврозони на 2014—2016 роки. Оцінку потенційного дефіциту капіталу під час стрес-тестування за несприятливим сценарієм, який був розроблений Європейською радою з системних ризиків у співпраці з національними компетентними органами, EBA та ЄЦБ.

На основі цих трьох критеріїв перевірка виявила, що загалом 105 із 130 оцінених банків відповідали всім мінімальним вимогам до капіталу станом на 31 грудня 2013 року. Загалом 25 банків мали дефіцит капіталу станом на 31 грудня 2013 року, з яких 12 змогли покрити цей дефіцит шляхом залучення додаткового капіталу у 2014 році. Решті 13 банків було запропоновано подати план рекапіталізації на 2015 рік. Банки-учасники Єдиного наглядового механізму (SSM) з дефіцитним капіталом 1-го рівня (CET1) за станом активів на 31 грудня 2013 рокуНазва банкуКраїнаКоефіцієнт CET1 початкова точкаКоефіцієнт CET1 після AQRКоефіцієнт CET1 базовий сценарійКоефіцієнт CET1 несприятливий сценарійДефіцит капіталу на 31 груд. 2013 (млрд євро)Чистий прийнятний капітал, залучений у 2014 році (млрд євро)Дефіцит капіталу після залучення чистого капіталу (млрд євро)Eurobank¹Греція10.6 %7.8 %2.0 % -6.4 %4.632.861.76Banca Monte dei Paschi di SienaІталія10.2 %7.0 %6.0 % -0.1 %4.252.142.11National Bank of Greece¹Греція10.7 %7.5 %5.7 % -0.4 %3.432.500.93Banca CarigeІталія5.2 %3.9 %2.3 % -2.4 %1.831.020.81Cooperative Central Bank LtdКіпр -3.7 % -3.7 % -3.2 % -8.0 %1.171.500.00Banco Comercial PortuguêsПортугалія12.2 %10.3 %8.8 %3.0 %1.14 -0.011.15Bank of CyprusКіпр10.4 %7.3 %7.7 %1.5 %0.921.000.00Volksbank GroupАвстрія11.5 %10.3 %7.2 %2.1 %0.860.000.86Permanent tsbІрландія13.1 %12.8 %8.8 %1.0 %0.850.000.85Veneto BancaІталія7.3 %5.7 %5.8 %2.7 %0.710.740.00Banco PopolareІталія10.1 %7.9 %6.7 %4.7 %0.691.760.00Banca Popolare di MilanoІталія7.3 %6.9 %6.5 %4.0 %0.680.520.17Banca Popolare di VicenzaІталія9.4 %7.6 %7.5 %3.2 %0.680.460.22Piraeus BankГреція13.7 %10.0 %9.0 %4.4 %0.661.000.00Credito ValtellineseІталія8.8 %7.5 %6.9 %3.5 %0.380.420.00Dexia²Бельгія16.4 %15.8 %10.8 %5.0 %0.340.000.34Banca Popolare di SondrioІталія8.2 %7.4 %7.2 %4.2 %0.320.340.00Hellenic BankКіпр7.6 %5.2 %6.2 % -0.5 %0.280.100.18Münchener HypothekenbankНімеччина6.9 %6.9 %5.8 %2.9 %0.230.410.00AXA Bank EuropeБельгія15.2 %14.7 %12.7 %3.4 %0.200.200.00C.R.H. — Caisse de Refinancement de l'HabitatФранція5.7 %5.7 %5.7 %5.5 %0.130.250.00Banca Popolare dell'Emilia RomagnaІталія9.2 %8.4 %8.3 %5.2 %0.130.760.00Nova Ljubljanska banka3Словенія16.1 %14.6 %12.8 %5.0 %0.030.000.03LiberbankІспанія8.7 %7.8 %8.5 %5.6 %0.030.640.00Nova Kreditna Banka Maribor3Словенія19.6 %15.7 %12.8 %4.4 %0.030.000.03Всього-10.0 %8.4 %7.2 %2.1 %24.6218.599.47 Це єдиний випадок, коли було проведено комплексну оцінку для 130 банків, піднаглядних ЄЦБ. З 2014 року лише невелика кількість банків пройшла комплексну оцінку ЄЦБ: 13 у 2015 році, 4 у 2016 році та 7 у 2019 році. Ці комплексні оцінки проводяться або коли банк визнається значущим, або коли це вважається за необхідне (тобто у разі виняткових обставин або коли країна, що не входить до єврозони, приєднується до механізму). Комплексні оцінки вимагають занадто багато ресурсів, щоб їх можна було проводити щорічно.

Тому на більш регулярній основі використовуються інші інструменти нагляду, щоб оцінити, як банки впораються з потенційними економічними шоками. Відповідно до вимог законодавства ЄС та в рамках Процесу наглядової перевірки та оцінки (SREP), ЄЦБ проводить щорічні стрес-тести піднаглядних банків. У 2016 році стрес-тест було проведено для 51 банку, що охопило 70 % банківських активів ЄС. Ці банки розпочали процес із середнім коефіцієнтом базового капіталу 1-го рівня (CET1, тобто відсоток капіталу 1-го рівня, яким володіють банки) на рівні 13 %, що вище за 11,2 % у 2014 році. Тест показав, що за одним винятком усі оцінені банки перевищили контрольний показник, який використовувався у 2014 році, щодо рівня капіталу CET1 (5,5 %). Результати цього стрес-тесту показують, що у 2016 році банки ЄС мали кращий потенціал стійкості та поглинання шоків, ніж у 2014 році. У 2018 році було проведено два типи стрес-тестів: стрес-тест ЄБУ (EBA) для 33 банків та стрес-тест SSM SREP для 54 банків. Зведені результати цих тестів показують, що у 2018 році обидві групи банків знову зміцнили свою базу капіталу порівняно з 2016 роком, підвищивши свій потенціал стійкості до фінансових шоків. Через пандемію коронавірусу стрес-тест 2020 року було перенесено на 2021 рік. Результати цього тесту мали бути опубліковані до кінця червня 2021 року.

Організація

Географічне охоплення Усі 21 держава-член єврозони автоматично беруть участь у Європейському банківському нагляді.