«П'ятеро з округу Юба» () — назва нерозкритої справи, пов’язана зі зникненням та смертю п’ятьох чоловіків у Каліфорнії в 1978 році, яка вважається однією з найзагадковіших кримінальних історій у Сполучених Штатах. Група молодих чоловіків, що страждали на легкі інтелектуальні порушення або психічні розлади, зникли дорогою додому до округа Юба, після відвідування баскетбольного матчу авечері 24 лютого 1978 року. Чотирьох із них — 29-річного Білла Стерлінга, 24-річного Джека Г’юетта, 32-річного Теда Вейгера та 30-річного Джека Мадруги — згодом знайшли мертвими; п'ятого, 25-річного Гері Матіаса так і не знайшли. Загиблі померли від холоду, з незрозумілих причин покинувши автомобіль; один (можливо двоє) з них протягом трьох місяців виживали у покинутому трейлері неподалік, але один з них також загинув, другого так і не знайшли. Через такі загадкові обставини загибелі людей цю історію називають «американським перевалом Дятлова» (American Dyatlov Pass).

Передісторія

Під час служби в армії США на території Західної Німеччини на початку 1970-х років у Гері Матіаса, мешканця Мерісвілла, штат Каліфорнія, виникли проблеми зі вживанням психоактивних речовин. Це зрештою призвело до того, що йому діагностували шизофренію та надали звільнення зі служби за станом психічного здоров'я. Матіас повернувся до батьківського дому в Мерісвіллі та почав лікування в місцевій психіатричній лікарні. Хоча спочатку було важко — його двічі ледь не заарештували за напад, і він часто переживав психотичні епізоди, через які потрапляв до місцевої лікарні Управління у справах ветеранів, — до 1978 року він перебував на амбулаторному лікуванні, приймаючи трифлуоперазин та . Лікарі вважали його «одним із наших найкращих прикладів успішного лікування».

​Матіас отримував виплати по інвалідності від армії та підробляв у садівничому бізнесі свого вітчима. У вільний від роботи час, поза колом сім'ї, він був близьким другом чотирьох чоловіків, які мали або інтелектуальні порушення (Вейгер і Г'юетт), або неофіційно вважалися такими, що розлади навчання (Стерлінг і Мадруга, останній також був ветераном армії). Чоловіки жили в Юба-Сіті та сусідньому Мерісвіллі. Як і Матіас, кожен із них жив зі своїми батьками, які всіх разом називали їх «хлопцями» (the boys).

​Улюбленим дозвіллям чоловіків був спорт. Їхні родини розповідали, що коли п’ятірка збиралася разом, це зазвичай було для того, щоб зіграти в якусь гру або подивитися її. Вони грали в баскетбол за команду під назвою «Ґейтвей Ґейторз» (Gateway Gators), яка діяла за підтримки місцевої програми для людей з обмеженими можливостями.

Зникнення

25 лютого «Ґейторз» мали зіграти свій перший матч у тижневому турнірі під егідою Спеціальної Олімпіади, переможці якого отримували право на безкоштовний тиждень у Лос-Анджелесі. П'ятеро чоловіків почали готуватися ще напередодні ввечері: дехто навіть розклав свою форму та попросив батьків вчасно їх розбудити. Вони вирішили поїхати до Чико того ж вечора, щоб підтримати баскетбольну команду Університету Девіса у виїзній грі проти . Мадруга, єдиний у групі, окрім Матіаса, хто мав водійське посвідчення, повез усіх на північ за 80 км до кампусу Чико Стейт на своєму Mercury Montego 1969 року. Чоловіки були одягнені лише в легкі куртки, попри прохолодну нічну температуру, характерну для верхньої частини в цю пору року.

Після того як команда Девіса виграла матч, група повернулася до машини Мадруги та проїхала невелику відстань від університету до магазину «Behr's Market» у центрі Чико, де вони купили снеки, газовану воду та пакети з молоком. Це було незадовго до закриття магазину о 22:00; пізніше продавчиня згадала цих чоловіків, тому що її роздратувало те, що така велика компанія зайшла в останні хвилини перед закриттям. Коли настав ранок, а чоловіки так і не повернулися, родичі повідомили про це поліцію.

Розслідування

Поліція округів Б'ютт та Юба розпочала пошуки на маршруті, яким чоловіки їхали до Чико. Жодних слідів не знайшли, але через кілька днів рейнджер з повідомив слідчим, що 25 лютого бачив Mercury Montego, припаркований у лісі вздовж дороги Оровілл — Квінсі. Тоді він не надав цьому значення, оскільки багато місцевих мешканців часто виїжджали цією дорогою в гори Сьєрра-Невада у зимові вихідні, щоб покататися на лижах, але прочитавши оголошення про зникнення, він упізнав автомобіль і 28 лютого привів до нього помічників шерифа.

Виявлення автомобіля

Докази всередині машини свідчили про те, що чоловіки перебували в ній у проміжку часу між тим, як їх бачили востаннє, і моментом, коли авто покинули. В салоні були порожні обгортки та контейнери від їжі та напоїв, куплених у магазині в Чико, а також програмки баскетбольного матчу, який вони відвідали, і акуратно складена дорожня карта Каліфорнії..

Місце знаходження автомобіля, за 110 км від Чико, було далеко від будь-якого прямого маршруту до Юба-Сіті чи Мерісвілла. Ніхто з родичів не міг припустити, чому вони поїхали довгою і звивистою ґрунтовою дорогою зимової ночі глибоко у високогірний віддалений ліс без належного одягу. Батьки Мадруги казали, що він не любив холод і ніколи раніше не бував у горах. Батько Стерлінга колись брав сина в район, де знайшли машину, на риболовлю, але тому це не сподобалося, і після цього він залишався вдома, коли батько їздив туди згодом.

Поліція була спантеличена тим, що машину покинули. Дорога проходила на висоті 1300 м, приблизно на рівні снігової лінії для цієї пори року, неподалік від місця, де шлях був закритий на зиму. Автомобіль застряг у снігових заметах, і були докази того, що чоловіки намагалися буксувати, щоб виїхати. Поліція відзначила, що сніг був не дуже глибоким і п'ятеро здорових молодих чоловіків мали б легко виштовхнути машину. Ключів у замку не було, що спочатку наштовхнуло на думку, що авто залишили через можливу несправність, маючи намір повернутися пізніше з допомогою. Однак, коли поліція завела машину , двигун запрацював миттєво, а покажчик палива показував чверть бака.

машину відбуксирували до відділку для ретельнішого огляду. На ній не було жодних вм'ятин, вибоїн або навіть подряпин від багнюки, навіть на низько розташованому глушнику, попри те, що автомобіль проїхав довгий шлях гірською дорогою з багатьма кочками та вибоїнами. Або водій був надзвичайно обережним, або це був хтось, хто добре знав дорогу (Мадруга її не знав). Сім'я Мадруги стверджувала, що він нікому б не дозволив сісти за кермо свого авто. Коли машину знайшли, вона була незачинена, а одне вікно було опущене; рідні Джека казали, що він навряд чи залишив би її так.

Пошуки в околицях ускладнилися сильним снігопадом того дня. Через два дні, після того як рятувальники на ратраках ледь не загубилися самі, подальші пошукові заходи припинили через тривалу негоду. Окрім автомобіля, жодних слідів чоловіків знайдено не було.

Свідчення

У відповідь на висвітлення справи в місцевих ЗМІ поліція отримала кілька повідомлень про те, що декого або всіх чоловіків бачили після того, як вони поїхали з Чико. Більшість повідомлень легко відкинули, але два свідчення привернули увагу. Джозеф Шонс із Сакраменто розповів поліції, що провів ніч з 24 на 25 лютого біля місця, де знайшли «Монтего». Він поїхав туди, де мав хатину, щоб перевірити стан снігу перед лижною поїздкою з родиною. О 17:30, приблизно за 45 м далі по дорозі, Шонс також застряг у снігу. Намагаючись визволити машину, він зрозумів, що у нього починаються перші симптоми серцевого нападу, і повернувся в салон, залишивши двигун працювати для обігріву. Через шість годин, лежачи в машині й відчуваючи сильний біль, Шонс помітив позаду світло фар. Він побачив автомобіль, що припаркувався позаду нього з увімкненими фарами, і групу людей навколо нього, одна з яких здалася йому жінкою з дитиною на руках. Він покликав на допомогу, але люди перестали розмовляти й вимкнули фари. Пізніше він побачив ще світло позаду — цього разу ліхтарики, які також згасли, коли він до них звернувся. Спершу Шонс казав, що пам'ятає, як пікап ненадовго зупинився приблизно за 6 м позаду нього, а потім поїхав далі по дорозі. Пізніше він уточнив поліції, що не може бути в цьому впевненим, оскільки на той час майже марив від болю. Після того як у машині Шонса під ранок закінчилося пальне, біль стих настільки, що він зміг пройти 13 км дорогою до готелю, менеджер якого відвіз його додому. Проїжджаючи повз покинутий «Монтего», він упізнав те саме місце, звідки чув голоси. Лікарі згодом підтвердили, що він дійсно переніс легкий інфаркт. Мати Вейгера сказала, що ігнорування прохань про допомогу було зовсім не в характері її сина, якщо він дійсно там був. Вона згадала, як він і Стерлінг допомогли знайомому потрапити до лікарні після передозування валіумом..

Інше важливе повідомлення надійшло від жінки, яка працювала в магазині в містечку Браунсвілл, за 48 км від місця, де покинули машину. Чоловіки могли б дістатися туди, якби продовжили рух дорогою. 3 березня жінка, побачивши чоловіків та інформацією про винагороду в 1215 доларів (близько 5000 доларів у цінах 2026 року), яку запропонували родини, розповіла шерифам, що четверо з них зупинялися біля магазину в червоному пікапі наступного дня після зникнення. Власник магазину підтвердив її свідчення. Жінка сказала, що одразу зрозуміла, що чоловіки не тутешні, через їхні «великі очі та вираз обличчя». Двоє чоловіків, яких вона ідентифікувала як Г'юетта та Стерлінга, були в телефонній будці надворі, а двоє інших зайшли всередину. Поліція вважала її «надійним свідком» і серйозно поставилася до її свідчень.

Додаткові подробиці надав власник магазину, який розповів слідчим, що чоловіки, схожі на Вейгера та Г'юетта, зайшли й купили бурито, шоколадне молоко та безалкогольні напої. Брат Вейгера сказав газеті «Лос-Анджелес Таймс», що хоча поїздка до Браунсвілла на іншій машині з ігноруванням баскетбольного турніру здавалася зовсім невластивою для них, опис поведінки двох чоловіків від власника збігався: Вейгер міг «їсти все, що потрапляло під руку», і його часто супроводжував саме Г'юетт. Брат Г'юетта додав, що Джек настільки терпіти не міг користуватися телефоном, що брат завжди відповідав на дзвінки замість нього.

Виявлення тіл

Оскільки докази не давали чіткої відповіді на те, що сталося в ніч зникнення п'ятьох чоловіків, поліція та родичі не виключали можливості того, що вони стали жертвами насильницького злочину. Подальше виявлення тіл чотирьох із п'яти чоловіків, здавалося, свідчило про протилежне, проте це викликало ще більше запитань щодо подій тієї ночі та того, чи міг хоча б один із них бути врятований.

4 червня, коли більша частина снігу на великих висотах , група мотоциклістів натрапила на житловий трейлер Лісової служби США на кемпінгу біля дороги, приблизно за 31,2 км від місця, де знайшли «Меркурі». Вітрове скло трейлера було розбите. Коли чоловіки відкрили двері, їх вразив сморід тіла, що розкладалося всередині. Згодом було встановлено, що це Тед Вейгер.

Пошуковці повернулися до лісу Плумас, пройшовши дорогою між трейлером і місцем, де покинули «Меркурі». Наступного дня за 18,3 км від автомобіля по різні боки дороги було знайдено рештки, згодом ідентифіковані як тіла Мадруги та Стерлінга. Тіло Мадруги було частково з'їдене тваринами; від Стерлінга залишилися лише кістки, розкидані на невеликій ділянці. Аутопсія показала, що обидва померли від переохолодження. Помічники шерифа припустили, що один із них міг піддатися бажанню заснути, що характерно для останніх стадій гіпотермії, а інший залишився поруч із ним і помер так само.

Через два дні батько Г’юетта, який був у складі однієї з пошукових груп, знайшов хребет свого сина під кущем за 3,2 км на північний схід від трейлера. Взуття та джинси, що лежали поруч, допомогли ідентифікувати тіло. Наступного дня помічник шерифа знайшов череп за 90 м нижче по схилу від куща; стоматологічна експертиза підтвердила, що він належав Г’юетту. Його смерть також приписали переохолодженню.