Фельдмаршал Колін Кемпбелл, 1-й барон Клайд, GCB, КСІ (20 жовтня 1792 року– 14 серпня 1863) був офіцером британської армії. Після служби у Війні на Піренейському півострові та Війні 1812 року він командував 98-м піхотним полком під час Першої опіумної війни, а потім командував бригадою під час Другої англо-сикхської війни. Він командував Гірською бригадою в битві при Альмі та зі своєю «тонкою червоною лінією горців» відбив російський напад на Балаклаву під час Кримської війни. На ранньому етапі Індійського повстання він став головнокомандувачем в Індії та на цій посаді звільнив, а потім евакуював Лакхнау, а після атаки та рішучої перемоги над Татьєю Топе у Другій битві при Канпурі знову захопив Лакхнау. Залишаючись головнокомандувачем, він розібрався з «Білим заколотом» серед військ Ост-Індійської компанії та організував армію, відправлену на схід у Другій опіумній війні.

Раннє життя Кемпбелл народився Коліном Маклівером, старшим із чотирьох дітей Джона Маклівера, столяра з Глазго, та Агнес Маклівер (уродженої Кемпбелл). Його мати та одна з його сестер-близнючок померли, коли він був ще хлопчиком. Його єдиний брат загинув у війні на Піренейському півострові. Після того, як він здобув освіту в Глазгській граматичній школі, його дядько, майор Джон Кемпбелл, взяв на себе його опіку та відправив до Королівської військово-морської академії в Госпорті.

Найчастіше цитована історія, що пояснює зміну імені Кемпбелла, полягає в тому, що після вступу Коліна до 9-го (Східно-Норфолкського) піхотного полку у званні прапорщика у 1808 році його дядько представив його герцогу Йоркському, який припустив, що прізвище хлопчика — Кемпбелл, і зарахував його до армії під цим ім'ям. Ця історія вперше була оприлюднена під час Кримської війни. Преса була вражена, чому він змінив своє ім'я, і ходили чутки, що насправді він був незаконнонародженим сином майора Кемпбелла, тому Пітер Маклівер, журналіст і двоюрідний брат Коліна, вигадав цю історію про герцога Йоркського. Мало того, що зустріч прапорщика з головнокомандувачем, герцогом Йоркським, була дуже незвичною, але Кемпбелл перебував на острові Вайт, а не в Лондоні, коли його було призначено до лав командирів. Крім того, генерал Роберт Браунріґґ, полковник 9-го піхотного полку, написав герцогу Йоркському перед призначенням Кемпбелла до командирів, називаючи п'ятнадцятирічного хлопчика «містером Коліном Кемпбеллом». Очевидно, Кемпбелл змінив своє ім'я перед публікацією в офіційному документі.

Військова кар'єра

Молодший офіцер Кемпбелл був призначений прапорщиком до 9-го піхотного полку 26 травня 1808 року. Його перший досвід бойових дій відбувся під командуванням сера Артура Веллслі в битві при Вімейру 21 серпня 1808 року під час війни на Піренейському півострові. Його батальйон залишився в Португалії та служив під командуванням сера Джона Мура під час його виходу до Іспанії та подальшого відступу до Ла-Коруньї. Його батальйон не брав участі в битві при Ла-Коруньї в січні 1809 року, а залишався в резерві.Heathcote, p. 69 His mother and one of his twin sisters died while he was still a boy. His only brother was killed fighting in the Peninsular War.Greenwood p. 27 Отримавши звання лейтенанта 15 липня 1809 року, він брав участь у катастрофічній кампанії під Вальхереном восени 1809 року та захворів там на малярію.

Кемпбелла було направлено до Гібралтару в 1810 році та в березні 1811 року він брав участь у битві при Барросі, прийнявши командування фланговими ротами 9-го піхотного полку як старший офіцер, який не був виведений з ладу. Його хоробрість відзначив генерал сер Томас Грем. Служачи в легкій роті свого батальйону, він брав участь у битві при Віторії в червні 1813 року та під час облоги Сан-Себастьяна. Тут, під час першого штурму 25 липня 1813 року, він очолив загін знедолених і був двічі поранений, очолюючи штурмовий загін. Він очолив легку роту 9-го піхотного полку в битві при Бідассоа в жовтні 1813 року, де був поранений втретє. 3 листопада 1813 року його підвищили до капітана 7-го батальйону 60-го (Королівського американського) полку. Відправлений до Галіфакса, Нова Шотландія, він не брав участі у війні 1812 року і невдовзі повернувся до Європи, страждаючи від поранень. Через скорочення армії після битви при Ватерлоо кількість Королівських американських батальйонів була різко скорочена. Щоб уникнути переведення на половинне жалування, Кемпбелл 26 листопада 1818 року перевівся до 21-го Королівського Північно-Британського фузилерського полку. Полк спочатку було відправлено на Барбадос, а потім до Демерари, де Кемпбелл став ад'ютантом губернатора. Його роль у придушенні повстання рабів у Демерарі в серпні 1823 року залишається неясною. Не зафіксовано його участі в репресіях проти рабів, яких переслідував його командир, підполковник Ліхі, але він був присутній на військовому трибуналі, який засудив до смертної кари преподобного Джона Сміта, підозрюваного в підбурюванні повстання. Він здобув повноліття 26 листопада 1825 року.

Командування Його полк повернувся до Англії, а в 1828 році був відправлений до Ірландії. З кінця 1830 року їх було залучено до патрулювання Ірландської десятинної війни. Кемпбелл придбав вільне звання підполковника 26 жовтня 1832 року Кемпбелл став командиром 9-го піхотного полку 8 травня 1835 року, але потім був обміняний, щоб стати командиром 98-го піхотного полку 19 червня 1835 року, і командував цим полком у битві при Чінцзяні в липні 1842 року під час Першої опіумної війни. Отримавши звання полковника 23 грудня 1842 року, він став комендантом Гонконгу наприкінці того ж року. Він був призначений ад'ютантом королеви 23 грудня 1842 року та кавалером Ордена Лазні 24 грудня 1842 року.

У 1847 році Кемпбелл отримав командування бригадою британських військ у Лахорі в Британській Індії. Він очолив свою бригаду в битві при Рамнаґарі в листопаді 1848 року, дивізію в битві при Чілліанвалі в січні 1849 року та у вирішальній битві при Ґуджраті в лютому 1849 року під час Другої англо-сикхської війни.Heathcote, p. 70 5 червня 1849 року він був призначений лицарем-командором Ордена Лазні. Після придушення місцевого заколоту місцевих військ у Равалпінді, його було направлено до Пешавара в серпні 1849 року. Лорд Далгаузі, генерал-губернатор Індії, доручив Кемпбеллу очолити посилення каральних експедицій проти племен патан. Зрештою, коли Далгаузі попросив Кемпбелла організувати вторгнення в долину Сват, Кемпбелл з огидою пішов у відставку.

У 1854 році Кемпбелла було призначено полковником 67-го піхотного полку, а згодом — 93-го піхотного полку.

Кримська війна На початку 1854 року, невдовзі після початку Кримської війни, Кемпбелл прийняв командування Гірською бригадою. 21 лютого 1854 року його було підвищено до бригадного генерала, а 20 червня 1854 року — до генерал-майора. Гірська бригада відзначилася в битві при Альмі у вересні 1854 року та завдяки своїй «тонкій червоній лінії горців» Кемпбелл відбив російський напад на Балаклаву в жовтні 1854 року. 23 січня 1855 року його було підвищено до місцевого звання генерал-лейтенанта, а 5 липня 1855 року він був підвищений до лицаря Великого хреста Ордена Лазні. Коли герцог Кембриджський повернувся до Англії, Кемпбелл взяв командування 1-ю дивізією (гвардійська та гірська бригади) та командував нею в битві за Великий Редан у вересні 1855 року. 28 грудня 1855 року йому було присвоєно місцеве звання повного генерала, а 20 червня — до фактичного звання генерал-лейтенанта. 4 червня 1856 року він залишився в Криму, сподіваючись взяти на себе загальне командування, але коли замість нього було призначено генерала сера Вільяма Кодрінгтона, він роздратовано повернувся додому. Принц Альберт запропонував розділити армію в Криму на два армійські корпуси, а Кемпбеллу надати один. Лорд Панмур попросив королеву Вікторію попросити Кемпбелла повернутися, щоб командувати одним із цих корпусів, і Кемпбелл погодився. Однак, на час його повернення війна практично закінчилася. Він командував Південно-Східним округом з липня по вересень 1856 року. За заслуги у Кримській війні він був нагороджений Великим хрестом Сардинського ордена Святих Маврикія та Лазаря 11 серпня 1856 року та Турецьким орденом Меджида 1-го ступеня 2 березня 1858 року. Рада директорів Ост-Індійської компанії також надала Кемпбеллу ануїтет (довічний щорічний платіж) у розмірі 2000 фунтів стерлінгів 9 червня 1858 року.

Головнокомандувач Індії

11 липня 1857 року, на ранній стадії Індійського повстання, лорд Палмерстон запропонував Кемпбеллу командування всіма британськими військами в Індії. Того ж дня в Індії його підвищили до звання повного генерала, наступного дня він покинув Англію та досяг Калькутти в серпні 1857 року. У листопаді 1857 року він звільнив, а потім евакуював Лакхнау, а після нападу та рішучої перемоги над Тантією Топе у другій битві при Канпурі в грудні 1857 року він знову захопив Лакхнау в березні 1858 року.Heathcote, p. 71 14 травня 1858 року його підвищили до звання повного генерала, а 3 серпня 1858 року він отримав звання барона Клайда з Клайдсдейла в Шотландії. Восени 1858 року, зіткнувшись із черговим заколотом європейських військ Ост-Індійської компанії, які не отримали своїх вербунських винагород, він використав британські війська для забезпечення дисципліни, доки британський кабінет не погодився на деякі поступки. Він продовжував керувати операціями в Індії, поки всі аспекти повстання не згасли, а потім повернувся до Англії в червні 1860 року.

Вихід на пенсію та данина пам'яті

У відставці він жив за адресою Берклі-сквер, 10 у Лондоні. Отримавши звання фельдмаршала 9 листопада 1862 року, він помер у Чатемі 14 серпня 1863 року та був похований у Вестмінстерському абатстві. Його пам'ятник був створений скульптором Томасом Гаффіном.

Статую Кемпбелла роботи Карло Марочетті було встановлено на площі Ватерлоо в Лондоні в 1867 році. Ще одну його статую роботи Джона Фолі було встановлено на площі Джорджа в Глазго наступного року.

На Кілберн-Гай-Роуд, у північно-західному Лондоні, є паб, названий на честь сера Коліна Кемпбелла з такою ж назвою. Це ірландський паб, але будівля функціонує як таверна (на його честь) вже понад 100 років.

Сім'я Кемпбелл ніколи не був одружений і не мав дітей.

Герб

Примітки

Загальні джерела

Додаткова інформація

Книги

(in 2 vols.)

Статті

Посилання