Фемке Галсема ( 25 квітня 1966, Гарлем) — нідерландська політикиня. Мер Амстердама.

Біографія

Раннє життя

Фемке Галсема народилася 1966 року в Гарлемі, Нідерланди, в голландській родині. Пізніше родина переїхала до Енсхеде, міста на сході Нідерландів поблизу кордону з Німеччиною в регіоні Твенте. Її батько, був вчителем фізичної культури та обіймав посаду директора муніципальної служби фізичного виховання, спорту та відпочинку в Енсхеде.

З 1982 по 1994 рік її мати, Ольга Галсема-Флес, обіймала посаду Олдермена в Енсхеде від Лейбористської партії (PvdA), на якій відповідала за соціальні питання та зайнятість. Вона також була членом Консультативної ради Нідерландів із соціального страхування.

Фемке Галсема та її мати належать до Нідерландської реформатської церкви. У інтерв’ю 2002 року для «Reformatorisch Dagblad» (RD) — нідерландської протестантської газети християнсько-реформатського спрямування — Галсема висловила припущення, що члени її родини з боку матері були «асимільованими євреями». Барт Воллет (нідерландський історик) в 2017 році відніс родину Халсеми до сучасної єврейскої спільноти Нідерландів. Але після проведення генеалогічних досліджень у 2020 році він опублікував статтю в нідерландському єврейському інтернет-журналі «Jonet» під назвою «Чому Фемке Галсема все-таки не єврейка» та визнав свою помилку в цьому питанні.

У 1983 році Галсема закінчила коледж Коттенпарк в Енсхеде з дипломом Havo. Між 1984 і 1985 роками вона навчалася у Вільній школі (Vrije Hogeschool) на програмі підготовки вчителів у Дрібергені. У 1985 році вона почала навчання на вчителя нідерландської мови та історії в Утрехті. У 1988 році вона залишила навчання, не закінчивши навчання. Після цього вона рік працювала в кафе в Утрехті. Потім вона почала вивчати загальні суспільні науки в Утрехтському університеті, спеціалізуючись на кримінології та соціології. Під час навчання вона працювала на низці посад, пов'язаних з її спеціалізацією. Між 1991 і 1993 роками вона проходила стажування в робочій групі «Поліція та іммігранти» при Міністерстві внутрішніх справ. У 1992 році вона була «доцентом з наукових методів і методик» на факультеті соціальних наук. На цій посаді вона проводила семінари зі статистики для студентів першого курсу.

Політична кар'єра На виборах 1998 року Галсема балотувалася у складі списку партії «ГроенЛінкс» після того, як її запросив до партії Пол Розенмеллер. Вона посідала третє місце у списку, що робило її найвищим за рейтингом новим кандидатом і практично гарантувало їй місце в Палаті представників. Сьомим у списку був її колишній колега з «Де Балі» Вендрік. Партія «ГроенЛінкс» більш ніж подвоїла кількість своїх місць у парламенті — з п’яти до одинадцяти. Під час свого першого терміну в Палаті представників Галсема була речницею з питань юстиції, шукачів притулку та внутрішніх справ. Вона стала широко відомою завдяки своїй опозиції до більш жорсткого міграційного закону, запропонованого Йобом Коеном.

На виборах 2002 року вона посіла друге місце у списку. Партія загалом втратила одне місце. Галсема стала заступницею голови фракції у парламенті та, серед іншого, виступала від імені партії під час перших дебатів із першим урядом Балкененде. У листопаді того ж року Пол Розенмеллер несподівано оголосив, що йде з політики. Він запропонував Халсемі стати його наступницею, і вона одразу погодилася. За десять днів до партійного з’їзду її було оголошено єдиною кандидаткою на посаду голови партії, і вона стала головною кандидаткою на виборах 2003 року. Партія втратила ще два місця в парламенті. Окрім керівництва партією, вона була речницею з питань культури та ЗМІ, охорони здоров’я, просторового планування та навколишнього середовища. Як лідер партії вона займала більш помітне становище та винесла на розгляд низку законопроектів, ініційованих окремими депутатами, зокрема один щодо судового перегляду та інший, що встановлює фіксовану ціну на книги (спільно з лідером партії «Демократи 66» (D66) Борисом Дітріхом).

З жовтня 2003 року по січень 2004 року Галсема перебувала у декретній відпустці. У неї народилися близнюки. Обов’язки лідера партії виконувала Маріке Вос, заступниця голови парламентської фракції. Після повернення до Палати представників Галсема розпочала дискусію щодо курсу лівих загалом і партії «ГроенЛінкс» зокрема. Вона стверджувала, що її партія є останньою «ліволіберальною партією в Нідерландах». Вона закликала до посилення співпраці з Соціалістичною партією, Лейбористською партією та «ГроенЛінкс», маючи на меті формування лівоцентристського уряду більшості після виборів 2007 року. Вона попросила лідера Лейбористської партії Вутера Боса виступити на підтримку такого уряду, але він відмовився, щоб залишити можливість для можливої коаліції між Лейбористською партією та Християнсько-демократичним закликом. У січні 2006 року вона була обрана «Лібералом року» Молодіжною організацією «Свобода і демократія» — молодіжним крилом Народної партії за свободу і демократію (VVD) — завдяки своєму новому політичному курсу, зокрема в питанні реформування держави загального добробуту. У червні 2006 року вона була єдиною кандидаткою на перше місце у списку своєї партії. Під час передвиборчої кампанії вона опублікувала книгу «Linkse lente» («Ліва весна»), написану у співавторстві з Міхіелем Зонневельдом, у якій поєднала своє політичне бачення та особисту біографію. На виборах 2006 року партія втратила ще одне місце у парламенті.

У 2007 році вона перейняла ініціативний законопроект Вайнанда Дуйвендака, який працював разом із Нієско Дуббельбоером із Лейбористської партії та Борисом ван дер Хамом із партії D66, щоб уможливити проведення необов’язкового коригувального референдуму. У квітні 2010 року з’їзд партії проголосував проти включення референдуму до партійної програми.

Напередодні виборів 2010 року вона отримала премію Торбеке за політичну красномовність і була визнана виданням «Intermediair» найкращим кандидатом на посаду прем’єр-міністра.

Під час виборів 2010 року партія «ГроенЛінкс» збільшила кількість місць у парламенті з семи до десяти. Партія під керівництвом Халсеми вела переговори з VVD, Лейбористською партією та D66 з метою досягнення угоди про формування нового уряду «Пурпур Плюс», однак переговори завершилися безрезультатно.

17 грудня 2010 року Галсема оголосила, що покине парламент, а новим лідером партії «ГроенЛінкс» було обрано Йоланду Сап. Вона офіційно покинула парламент у січні 2011 року.

У 2016 році у своїх політичних мемуарах «Pluche» («Плюш») вона оприлюднила інформацію про те, що після виборів 2012 року лідер Лейбористської партії Лодевейк Ассер запропонував їй розглянути можливість обійняти посаду міністра з питань розвитку та співробітництва, однак партія VVD наклала на це вето.

Мер Амстердама 27 червня 2018 року Галсема була призначена мером Амстердама, і 12 липня 2018 року розпочала шестирічний термін повноважень. Вона є першою жінкою, яка обіймає цю посаду на постійній основі; Гус'є тер Хорст і Кайса Оллонгрен раніше виконували ці обов'язки лише тимчасово (відповідно 14 днів у 2001 році та 21 день у 2017 році). Гальсема також є першим членом партії «GroeneLinks», який став мером Амстердама. У 2024 році Гальсема була офіційно переобрана на другий шестирічний термін.

1 липня 2021 року Гальсема вибачилася за причетність міста до атлантичної работоргівлі.

У листопаді 2024 року Гальсема висловила жаль з приводу того, що раніше назвала заворушення в Амстердамі в листопаді 2024 року «погромом». Гальсема заявила, що термін «погром» використовується нідерландськими політиками в пропагандистських цілях для дискримінації марокканців та мусульман. Міністр закордонних справ Ізраїлю Гідеон Саар розкритикував Гальсему, заявивши, що її коментар був «абсолютно неприйнятним».

Примітки

Посилання

Femke Halsema Drs. F. (Femke) Halsema at parlement.com