Лу́цій Ве́ттій (; 59 до н. е., Рим) — давньоримський політичний діяч із стану вершників, відомий як професійний інформатор (index) та викривач у період пізньої Римської республіки. Відіграв суперечливу, але значну роль у викритті змови Катіліни та став центральною фігурою політичного скандалу 59 року до н. е., відомого як «справа Веттія».

Військова служба та початок діяльності Найперша документальна згадка про Луція Веттія міститься на так званій «Бронзі з Асколі» (Decretum Cn. Pompeii Strabonis). Згідно з цим написом, під час Союзницької війни у 89 році до н. е. він служив у штабі (консиліумі) консула Гнея Помпея Страбона під час облоги АскулаGundel H. G. Vettius 2 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). — 1958. — Bd. VIII A,2. — Sp. 1844—1850.. Це свідчить про те, що Веттій належав до поважних верств суспільства і мав давні зв'язки з родиною Помпеїв.

Роль у змові Катіліни (63–62 рр. до н. е.) У 63 році до н. е. Веттій діяв як один із найактивніших інформаторів консула Марка Туллія Цицерона. Завдяки його свідченням було викрито та заарештовано багатьох учасників змови Катіліни, за що отримав офіційну винагороду від держави та статус офіційного викривача (index).Цицерон. Листи до Аттіка, 2.24.

У 62 році до н. е. Веттій спробував використати свій статус викривача проти Юлія Цезаря, звинувативши його у співучасті в змові Катіліни. Він стверджував, що має листа від Цезаря до Катіліни як доказ. Проте Цезар зміг довести свою невинність, апелюючи до самого Цицерона, який підтвердив, що той сам добровільно надавав інформацію про змовників. В результаті Веттія було звинувачено у наклепі, побито натовпом біля ростр за наказом Цезаря (який тоді був претором) і кинуто до в'язниці, а його майно було конфіскованоСветоній. Життя дванадцяти цезарів. Божественний Юлій, 20.2..

«Справа Веттія» (59 р. до н. е.) Під час першого консульства Юлія Цезаря у 59 році до н. е. Веттій, імовірно підкуплений тріумвірами або їхніми прибічниками, заявив про існування «змови аристократів» з метою вбивства Помпея Великого.

Події розвивалися наступним чином: Звинувачення: Веттій заявив, що група молодих аристократів на чолі з Куріоном-молодшим планує напад на Помпея під час гладіаторських ігор. Суперечливі свідчення: Під час допиту в Сенаті Веттій почав плутатися. Наступного дня на Форумі, за сприяння трибуна Публія Ватінія, він розширив список змовників, включивши туди ворогів Цезаря: Луція Бібула, Луція Лукулла, Гая Пізона та натякав на причетність ЦицеронаSeager R. The Vettius Affair // Classical Quarterly. — 1970. — Vol. 20. — P. 140—148.. Випадок із Брутом: Спочатку Веттій назвав і ім'я Марка Брута, але наступного дня викреслив його, що багато істориків пояснюють особистим втручанням ЦезаряTaylor L. R. The Vettius Affair // Classical Quarterly. — 1954. — Vol. 4. — P. 181—190..

Більшість дослідників вважають це провокацією («операцією під фальшивим прапором»), організованою Ватінієм або Цезарем, щоб залякати Помпея та змусити його шукати захисту у тріумвірів, одночасно дискредитувавши опозицію оптиматів.

Смерть Загадкова смерть Веттія стала фіналом скандалу. Його знайшли мертвим у державній в'язниці (Tullianum) напередодні судового розгляду. Офіційною версією було самогубство, проте Цицерон прямо звинувачував у вбивстві Ватінія, стверджуючи, що Веттія задушили, щоб він не видав організаторів інтриги на суді. Светоній у біографії Цезаря зазначає, що були підозри в отруєнні Веттія самим ЦезаремЦицерон. Проти Ватінія, 24-26.Діон Кассій. Римська історія, 38.9..

Примітки

Джерела Марк Туллій Цицерон. Листи до Аттіка (Ad Atticum, 2.24). Светоній. Життя дванадцяти цезарів. Божественний Юлій (20.2). Аппіан. Громадянські війни (II, 12). Діон Кассій. Римська історія (38.9).

Література Vettius 2. // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band VIII A,2. — Stuttgart, 1958. — Sp. 1844—1850. The Vettius Affair. // Classical Quarterly. — 1954. — Vol. 4. — P. 181—190. The Vettius Affair. // Classical Quarterly. — 1970. — Vol. 20. — P. 140—148.