Ріхард Давід Прехт ( 8 грудня 1964) — німецький філософ та автор науково-популярних книг із філософських питань. Веде телешоу на ZDF.

З 2011 року по жовтень 2023 року був почесним професором філософії в , є почесним професором філософії та естетики в Музичному університеті Ганнса Айслера в Берліні. Після успіху книги «» () книги Прехта на філософські чи соціально-політичні теми стали бестселерами.

Життєпис Ріхард Давід Прехт народився та виріс у Золінгені. Його батько, Ганс-Юрген Прехт, народився в Ганновері 1933 року, мати — у Нойгофі (біля Берліна) 1938 року. Після здобуття середньої освіти в в Золінгені, проходив альтернативну службу парафіяльним працівником. Потім вивчав філософію, германістику та історію мистецтв у Кельнському університеті. 1994 року здобув ступінь доктора філософії (Dr. phil.) з германістики. З 1991 по 1995 рік працював у дослідницькому проєкті з когнітивної науки.

1997 року був стипендіатом Артура Ф. Бернса в Chicago Tribune. Два роки по тому отримав стипендію Гайнца Кюна. У 2000—2001 роках був стипендіатом Європейського коледжу журналістики, а 2001 року його нагороджено премією за журналістику в галузі біомедичних досліджень.

Як есеїст, писав для німецьких газет та журналів. З 2002 по 2004 рік був колумністом «Literaturen», вишуканого інтелектуального літературного журналу, а з 2005 по 2008 рік — позаштатним модератором Tageszeichen, телевізійної програми WDR.

Має сина та трьох пасинків.

Твори Прехт мав успіх як у художній, так і в нехудожній літературі.

Дисертація Докторська дисертація Прехта 1994 року «Плинна логіка душі. Естетична саморефлексія в романі Роберта Музіля „Людина без властивостей“» () містить феноменологічний аналіз ефективних структур у книзі Музіля.

Художня література 1999 року Прехт разом зі своїм братом Георгом Джонатаном написав детективний роман виховання «Корабель у Нурі» (). Дія роману починається 1985 році та використовує данський острів Ліллео (насправді, Еро) як тло для складної мережі аналогій та мотивів, наприклад, зв'язку між теологією та поліційною роботою. Детективна історія про затонулий корабель та колишнє вбивство, у своєму глибшому значенні розглядає порядок речей. Навіть філософ Мішель Фуко з'являється в особі консерватора Міккеля Фолькета. Роман перевидано 2009 року з початковою запланованою назвою «Інструменти пана Йоргенсена» ().

Роман «Космонавти» 2002 року розповідає історію кохання та пошуку особистості Георга та Розалії, яким трохи за двадцять. В період після возз'єднання Німеччини (1990—1991) вони познайомилися в Кельні, а невдовзі після цього переїхали разом до Берліна. Спочатку вони живуть богемним життям у Мітте, від якого Розалі дедалі більше дистанціюється протягом історії. Вона змінює свій світогляд, закохується в іншого чоловіка та розлучається з Георгом, щоб вести буржуазний спосіб життя. Наприкінці роману їхній спільний друг Леонард гине в трагічній аварії. Паралельно з цією історією Прехт коротко розповідає про трагічну долю Сергія Крикальова, останнього космонавта Радянського Союзу.

2005 року Прехт опублікував автобіографічну книгу «Ленін тільки до Люденшайду — Моя маленька німецька революція» (), в якій він з дитячої погляду згадує своє дитинство 1970-х років у лівій родині, близькій до партії . Одночасно він розглядає світові політичні події у Західній та Східній Німеччині 1960-х, 1970-х та 1980-х років та описує політичні погляди, ідеологічні установки, а також деталі повсякденного життя цієї епохи. Книга отримала численні позитивні відгуки критиків, її екранізовано за підтримки WDR, та Filmstiftung Nordrhein-Westfalen. 2008 року фільм вийшов у багатьох німецьких репертуарних кінотеатрах і зібрав 20 000 глядачів.

Філософські книги 1997 року опубліковано книгу Прехта «Спадщина Ноя» (). Книга розглядає етику стосунків між людьми та тваринами, а також їхні соціальні наслідки. У зв'язку з цим він закликає до зміни ставлення до тварин на основі «етики незнання».

2007 року опубліковано найуспішнішу працю Прехта, документальна література «» (), задуману як вступ до філософії для молоді. Вона поєднує результати досліджень мозку, психології, поведінки та інших наук. Книгу структуровано відповідно до класифікації Канта: Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватися? За рекомендацією Ельке Гайденрайх книга посіла перше місце у списку бестселерів Spiegel. Її продано тиражем понад 1 000 000 примірників і перекладено 32 мовами. Згідно зі списком документальних бестселерів німецького тижневика Spiegel, це була найуспішніша нехудожня книга у твердій палітурці 2008 року та посіла третє місце серед бестселерів десятиліття.

У книзі 2009 року «Любов — незвичайна річ» () пов'язано науково-біологічний погляд на сексуальність та кохання з психологічними та соціально-культурними обставинами нашого розуміння та поведінки в коханні. Основна теза Прехта полягає в тому, що сексуальне кохання походить не від сексуальності, а від стосунків між батьками та дитиною. Потреба в прив'язаності та близькості випливає з дитячих стосунків із батьками та пізніше шукає еквівалента в сексуальному партнері. Отже, кохання є проєкцією потреб та переживань (раннього) дитинства в любові. З березня по грудень 2009 року книга була у списку бестселерів Spiegel.

2010 року вийшла книга «Мистецтво не бути егоїстом» (). Вона має три частини: «добро і зло», «воління і діяння» та «мораль і суспільство». Прехт спочатку розглядає питання моралі (філософської та еволюційної) і доходить висновку, що люди мають відносно високу потребу бути в гармонії зі собою, а також вважати себе добрими. Однак у другій, морально-психологічній частині він досліджує численні стратегії, за допомогою яких люди обманюють себе, пригнічуючи, замінюючи, порівнюючи або відчуваючи себе невідповідальними. У третій частині автор розмірковує про наслідки для сучасного суспільства. Він критикує відмову від політики на користь регуляторної політики в економіці, закликає до більшої громадянської відповідальності та трансформації демократії через нові форми участі громадян та партнерства.

У книзі «Чому існує все, а не ніщо?: Екскурсія у світ філософії» () в доступній формі та простою мовою викладено основні питання філософії, завдяки чому її зміст підходить як дітям, так і дорослим. Відвідуючи разом зі своїм сином Оскаром головні пам'ятки Берліна, Прехт знайомить читачів з історією міста, одночасно обговорюючи теми етики, естетики та свідомості. Книга вийшла друком 2011 року у видавництві «».

Ще одна популярна нехудожня книга Прехта — «Анна, школа і Господь: зрада освітньої системи щодо наших дітей» (), опублікована Goldmann Verlag 2013 року. У ній він критикує німецьку шкільну систему.

Видавнича справа З грудня 2010 року Прехт є співвидавцем журналу . На його думку, те, що «економісти майже не цікавляться філософією, а філософи майже не цікавляться економікою», є суспільним фіаско.

Нагороди

2011:

Погляди та сприйняття

Прехт є прихильником нового громадянського суспільства. Він філософськи близький до американського комунітаризму, ідеї демократизації суспільства з вищим громадянським почуттям спільності. Зобов'язання економіки та політики щодо постійного економічного зростання він вважає шкідливим.Die entfremdete Republik, in: DER SPIEGEL, 28. Juni 2010, S. 116—117. Виступає за базовий дохід. У дебатах щодо тези Тіло Сарацина Прехт розглядає звинувачення на адресу мігрантів як відволікання від фундаментальнішого питання про розподіл, зростання розриву між багатими та бідними та встановлення морально-дистанційних установок як у вищому, так і в нижчому класі.Soziale Kriege, in: Der Spiegel, 27. September 2010, S. 176—177 Різко критикує місію Бундесверу в Афганістані.Feigheit vor dem Volk, in: Der Spiegel, 3. August 2009, S. 118—119 Також різко критикує шкільну систему Німеччини.

Під час російського вторгнення в Україну Прехта критикували за його позицію. Найпомітнішим є те, що протягом перших днів вторгнення на початку березня 2022 року він неодноразово робив висновок, що Україна не може виграти війну, і, попри право на самооборону, повинна мати мудрість знати, коли капітулювати.

Примітки

Посилання

Офіційний веб-сайт Ріхард Давід Прехт: Природничі та гуманітарні науки: Генезис двох світів, веб-відео, ZAKlessons 2013 Література Ріхарда Давіда Прехта та про нього в Німецькій національній бібліотеці Ріхард Давід Прехт на IMDb