Петли́ця — парна або поодинока нашивка, знак розрізнення військового звання, роду військ тощо. Виготовлена з галуна, тасьми, вишита золотою або срібною ниттю (шита петлиця), з кольорової матерії або металу на комірі військовій формі, знак розрізнення військового звання, (інколи — військової частини; групи чинів: генералітету / офіцерів / солдатів; родів військ). Початково (у XVIII ст.) були декоративним оздобленням каптану, звідки і отримали свою назву "петлиці". Історичні варіанти назви: шлейфи (в Російській імперії періоду царювання Петра III, у 1762 р.), клапани (для петлиць з тканини).
Використання
Петлиці як деталь військового однострою довгий час використовуються в багатьох країнах світу, виконуючи різноманітні функції, такі як позначення звання чи категорії військовика, роду військ, номер військового підрозділу чи його місце у більшому формуванні.
В деяких історичних державах (Третій Рейх, Австро-Угорщина, СРСР) використання петлиць для позначення звання чи рангів було дуже поширене. В таких країнах, як Австрія, Китай, Північна Корея, петлиці використовуються для позначення звання військовика. У збройних силах Німеччини петлиці вказують на клас військовослужбовців, петлиці солдатів, офіцерів та генералів мають різний вигляд. У Великій Британії петлиці мають військовослужбовці у званні від полковника й вище, що вказує на їхній статус.
Зазвичай петлиці можуть нести на собі ґудзики, шиття, облямівку, знаки розрізнення рангу (зірочки чи стрічки), емблеми родів військ.
Україна
Українські січові стрільці (1914—1918) Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення, як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до австро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого). У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирьохпроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року в Австро-Угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).
Армія УНР та Українська Держава (Гетьманат) Опісля видачі Наказу Військового міністерства Ч. 137 від 29 березня 1918 року міністром Олександром Жуковським були затверджені петлиці, які несли на собі інформацію про ранг військовика та його рід військ. На старшинських петлицях, ранги зазначалися поперечними стрічками та п'ятипроменевими зірочками, на отаманських петлицях з булавою, ранг зазначався кількістю таких же зірочок. У козаків та старшин, в нижній частині петлиці розміщувалася емблема роду військ. Після приходи гетьмана Скоропадського до влади, та його військових реформ петлиці зникають, а функцію знаків розрізнення переходить до погонів (16 червня 1918 року).
Січові Стрільці підрозділ сформований з українців Галіції, військовослужбовців цісарського війська, що потрапили у російський полон під час Першої Світової війни, використовували петлиці з літерами «СС» (сині з жовтими літерами, чи жовті з синіми).
Наказом військам дієвої армії УНР ч. 80 (9 квітня 1919 року) петлиці знову були поновлені як носії знаків розрізнення. На петлицях ромбічної форми, комбінацією поперечних стрічок вказувалося військове звання військовослужбовця: вузькі — для підстаршин, середні — для старшин, широкі — для булавної старшини та широкі з «генеральським зиґзаґом» — для отаманної старшини. З 24 квітня 1919 року, знаки розрізнення перейшли на рукава одностроїв (наказ ГУВ УНР ч. 276).
Згідно з наказом ГУВ УНР ч. 16 від 30 березня 1920 року, було затверджено використання нових знаків розрізнення, які носили на петлицях. Звання військовика вказувалося комбінацією п'ятипроменевих зірочок та стрічок. Генеральна старшина також носила на петлицях «Тризуб».
Українська Галицька армія (1919—1920) Українська Галицька армія (УГА) регулярна армія Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). 22 квітня 1919 року розпорядом (наказом) державного секретаріату військових справ (ДСВС) Західної області УНР було регламентовано однострій військовослужбовців. Згідно з наказом, на комірах з'являються «зубчатки», своєрідні петлиці, притаманні саме цій військовій формації, Згідно з типом зубчатки, була можливість визначити, до якого класу належить військовик, а також рід зброї. В залежності від роду зброї колір зубчатки міг бути синій (піхота), жовтий (кавалерія), малиновий (жандармерія), червоний (артилерія) або сірий (технічні війська). Зубчатка підстаршини та рядових військовиків (кольору роду військ), мала розміри 72×24 мм. Зубчатка молодшої старшини (була обведена золотим 3 мм шнуром), мала розміри 72×30 мм. Булавна старшина використовувала таку ж саму зубчатку, але на золотому прямокутному підкладі (72х30 мм). Генерали мали срібну зубчатку, на прямокутному золотому підкладі (72х34 мм)Крип'якевич І. П., Гнатевич Б. П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б. З. — 4-те вид., змін. І доп. — Львів: Світ, 1992. — С. 532—535 — 712 с. — ISBN 5-7773-0148-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992) Гнатевич Б. П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська. — Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992).
Середина XX століття Під час Другої світової війни знаки розрізнення на петлицях носили службовці охоронної поліції (середні та старші чини).
Існували проєкти запровадження петличних знаків розрізнення в УПА, але через напівпідпільний характер організації жоден з них не був реалізований через недоцільність.
Російська імперія
Згідно з радянським «Військовим енциклопедичним словником», петлиці у російській імператорській армії з'явилися у 1764 році у генералів, у 1798 році у офіцерів та у нижніх чинівВійськовий енциклопедичний словник / Гол. гол. ред. Ком. С. Ф. Ахромєєв. — М.: Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, 1986. — С. 551—863 с. (з 30 іл.). Але згідно з для генералів у 1764 році було встановлене лише золоте шиття у вигляді лаврів. За тим же джерелом, вперше петлиці епізодично з'являються в уніформі кавалергардів, які були тимчасово сформовані лише для участі у коронації Катерини I у 1724 році, з золотого галуна навкруги петель. У 1756 році петлиці з вовняного галуна на петлях вздовж бортів жупана (каптана), кольором «по произволу полкового командира», встановлюються для гобоїстів піхотних полків (було чинним до 1762 року). У 1762 році Петро III встановив нову форму російської армії, яка взорувала прусську військову моду уславлену перемогами Фрідріха II. Згідно з новими статутами, усім солдатам та офіцерам належало мати петлиці («шлейфи»), на петлях вздовж бортів та на обшлагах. У солдатів вони були з вовняної тасьми, жовтого або білого кольору, по кольору ґудзиків, на кінці могли мати китичку (залежало від полку), у офіцерів шиті з золотої або срібної ниті, у різних полках різного вигляду. Але вже в наступному 1763 році, при сходженні на престол Катерини II усі ці нововведення були відмінені.
У першій половині XIX століття петлиці були частиною одностроїв імператорської гвардії. У 1801 році була проведена реформа одностроїв. Гвардійські піхотні частини мали на стоячих комірах «гвардійські петлиці». Петлиці офіцерів мали різне золоте шиття у різних гвардійських частинах. Особливо яскравими були офіцерські петлиці у старих лейб-гвардійських полках (Преображенський, Семенівський та Ізмайлівський). Унтерофіцери та нижні чини використовували жовті (гвардійська піхота) чи білі (гвардійські гренадери) петлиці. Нижні чини носили по дві петлиці на комірі. Спершу вони були з загостреним кінцем. Пізніше набули вигляду «котушок». Унтерофіцери носили на комірі по одній петлиці, в зв'язку з тим, що місце для другої було зайнято унтерофіцерським галуном, що йшов по коміру.
Петлиці також використовувалися гвардійською кавалерією. Офіцери мали на комірах вишиті золоті чи срібні петлиці. Колір петлиць залежав від типу кавалерії: кірасири (золоті чи срібні, в залежності від полку), драгуни (золоті), улани (золоті). Унтер-офіцери та нижні чини використовували жовті петлиці. Нижні чини носили по дві петлиці на комірі. Спершу вони були з загостреним кінцем. Пізніше набули вигляду «котушок». Унтер-офіцери носили на комірі по одній петлиці, в зв'язку з тим, що місце для другої було зайнято унтер-офіцерським галуном, що йшов по коміру. Жовті петлиці мали драгуни, улани, кірасири, лейб-гвардії козацький (донський) полк. Лейб-гвардії Кірасирський полк, мав загострені блакитні петлиці з ґудзиками.
Срібні петлиці мали офіцери інженерного корпусу. Також срібні петлиці на комірах у «шефських» полків.
У 1854 році петлиці (клапани) з ґудзиками, були на одностроях кавалерії, галунні петлиці у гвардії.
У 1855 році у піхоті був введений двобортний мундир з коміром кольору мундиру. Були введені петлиці на коміри, за якими була можливість побачити, до якого з чотирьох полків дивізії належав військовик.
Існували відзнаки у вигляді «георгіївських петлиць». На комірі та рукавах мундиру розташовувалися «котушки» зі стрічки кольорів ордена святого Георгія. Такі відзнаки у 1864 році отримав Нижньогородський драгунський полк за дії на Кавказі.
У 1872 році фасон військових мундирів піхоти було змінено. Зокрема коміри мундирів, стали одного кольору з мундирами, але було введено кольорові петлиці-клапани, за кольором яких можливо було побачити, до якого з чотирьох полків дивізії належить військовик. Військовики першої бригади (червоні погони), у першому полку мали червоні петлиці та околі, а у другому полку — світло-сині. Військовики другої бригади (світло-сині погони), у третьому полку мали білі петлиціта околі, у четвертому полку петлиці були відсутні, а околі були кольору мундиру. Прямокутні петлиці також розміщувалися на комірі шинелі, перші три полки мали на шинелі петлиці того ж кольору, як на мундирі, а четвертий полк мав на шинелі петлиці кольору мундиру (темно-зелені). Винятком з цього правила були полки, які були включені в дивізію як п'ятий полк (так Ковельський піхотний полк був у 38-й дивізії п'ятим полком), військовики такого полку мали брунатні погони, околі та петлиці. У кавказьких, туркестанських та оренбурзьких лінійних батальйонах були червоні петлиці. Західносибірські та східносибірські лінійні батальйони використовували світло-сині петлиці, а в військово-тюремних командах — малинові. Стрілецькі батальйони, артилерія, інженерні та місцеві війська петлиць не мали. Як і раніше, «шефські» полки мали на комірі петлиці у вигляді «котушок» з білої тасьми, але тепер вони почали розміщуватися на кольорових петлицях згідно з номером полку в дивізії.
У 1881 році відбулася чергова зміна одностроїв, кольори, як і раніше, позначали номер полку в дивізії. Майже такими же зостались і умови використання на петлицях гвардійських та шефських «котушок». Усі кавалерійські частини було перейменовано на драгунів, які також використовували кольорові петлиці на одностроях.
Також з 1907 року існував такий вид відзнаки підрозділів, як «георгіївські петлиці». На комірі мундиру (крім четвертого полку дивізії, зверху полкових петлиць) розташовувалися «котушки» зі стрічки кольорів ордена святого Георгія. Також «котушки» розміщувалися на рукавах мундиру.
Якщо звання у військах позначалося на погонах (чи еполетах), то цивільні ранги позначалися на прямокутних петлицях. Петлиці мали один чи два просвіта, чи генеральський (старші п'ять рангів) зигзаг в залежності від класу власника. Самі ранги позначалися п'ятипроменевими зірочками. Також на петлицях розміщувалася емблема відомства, до якого відносився чиновник. Петлиці для шинелі, несла на собі ґудзик з гербом.