Історичні полювання на тигрів в Азербайджані стосуються практики полювання на нині вимерлого каспійського (туранського) тигра, який колись населяв частини південного Азербайджану з XVIII до початку XX століття. Розповіді про ці полювання збереглися в усних переказах та історичних газетах, і часто їх проводили місцеві жителі села, дворяни, а пізніше російські чиновники за царських часів.

Історія Протягом усієї античності каспійських тигрів ловили для використання в гладіаторських іграх Римської імперії, що сприяло їхньому занепаду в Анатолії та на Кавказі. Полювання тривало століттями, а за радянських часів мисливці на тигрів у кількох республіках отримували державні винагороди до 1930-х років.

Полювання на тигрів в Азербайджані відбувалося протягом тривалого періоду. У випуску газети Qafqaz за 1846 рік (№ 13) згадується полювання в лісах Талиша. У ньому зазначалося, що тигри в цій місцевості часто жили сімейними групами, зазвичай складаючись із самця, самки та їхніх дитинчат.

Один із примітних випадків описує жінку, яка вбила тигра сокирою, щоб врятувати свого чоловіка. Після того, як вона вдарила тварину, на неї напали та тяжко поранили, але тигр зрештою помер від отриманих травм. Пізніше жінка стверджувала, що тигр сприйняв її за худобу.

Ця ж подія також описана в «Подорожі на Кавказ» Александра Дюма, де повідомляється, що її запросив до Тбілісі князь Воронцов і нагородив медаллю за хоробрість. Як у газеті Qafqaz, так і в розповіді Дюма зазначено, що подія сталася поблизу Гейтапи, Привільного (Джалілабаду) або Джангамірана (Лерика). Хоча Дюма особисто зустрічався з жінкою, згадка в газеті «Qafqaz» Гейтапи як місця першого повідомлення робить цей варіант найімовірнішим. Історія, ймовірно, поширилася серед місцевих громад і з часом розвивалася.

Дюма також розповідає про зустрічі між купцями та тигром на дорозі Ленкорань — Астара, а також про випадок, коли тигр, як повідомляється, грався з хлопчиком із села Шанака протягом кількох хвилин, не завдаючи йому шкоди.

У талиських лісах на тигрів зазвичай полювали групами, тоді як індивідуальне полювання було рідкістю. ППоширений метод полягав у тому, що частина групи заганяла тигра до лінії дерев, щоб обмежити його рух, тоді як інші атакували спереду.

Між 1832 і 1932 роками численні випадки, пов'язані з тиграми, були зареєстровані в Талишському регіоні, Ленкорані, Гейтапе, Білясуварі, на Муганській рівнині та в селі Венг у Карабаху. За повідомленнями, в середині 19 століття щороку навколо Ленкорані полювали на 10-20 туранських тигрів.

У 1837 році шкуру тигра, вполюваного в Талишському районі, було подаровано Санкт-Петербурзькій академії. У невстановлену дату череп тигра був подарований Кавказькому музею. У 1844 році Qafqaz повідомив про полювання на тигрів, організоване російськими прикордонниками та близько 200 місцевими жителями поблизу Гейтапе. У 1896 році російський лейтенант убив двох тигрів разом із місцевими мисливцями в Талишському районі. Останнє задокументоване полювання на каспійського тигра в Азербайджані відбулося в 1932 році поблизу Гейтапе, коли були вбиті і самець, і самка тигра.

Історичні записи свідчать про те, що найбільш придатні місця проживання тигрів на Кавказі були зосереджені на південному сході Азербайджану, особливо в Талишському регіоні навколо Гейтапе та прилеглих лісах. Час від часу тигри прямували річковими системами до інших частин Кавказу; наприклад, тигри, зареєстровані в Карабаху (1846) та поблизу Тифліса (1922), ймовірно, потрапляли через долини Араксу і Кури.

У літературі У 1912 році Абдулла Шайг опублікував оповідання «Полювання на тигра» у підручнику «Гюльзар», що входить до його збірки «Кох». Історія розповідає про тигра, який з'явився в лісах Борчали.

Посилання