ILGA-Europe — європейський регіон Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів (ILGA World). Це правозахисна група, яка просуває інтереси лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсекс-людей на європейському рівні. До її складу входять понад 500 організацій з усієї Європи та Центральної Азії. Асоціація має консультативний статус в Економічній і Соціальній Раді Організації Об'єднаних Націй та статус учасника в Раді Європи. Council of Europe, accessed 2 November 2013.

Історія ILGA-Europe була заснована в 1996 році, коли її материнська організація, Міжнародна асоціація лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів, створила окремі регіональні організації. Вона взяла на себе відповідальність за підтримку розвитку ЛГБТ-руху в Європі, включаючи , , а також за відносини з Європейським Союзом, Радою Європи та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі.

Спочатку ILGA-Europe працювала виключно на основі волонтерських ресурсів. Однак у 2001 році її потенційний внесок у політику Європейського Союзу щодо боротьби з дискримінацією (створену відповідно до статті 13 Амстердамського договору) був визнаний шляхом надання основного фінансування, наразі через програму PROGRESS. Це дозволило ILGA-Europe відкрити офіс у Брюсселі, набрати постійний персонал та провести широку програму роботи щодо дискримінації за сексуальною орієнтацією в державах-членах ЄС та країнах-кандидатах. Фінансова підтримка від Sigrid Rausing Trust, Інституту відкритого суспільства, Freedom House, Державного департаменту США та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів дозволяє ILGA-Europe розширити свою роботу в сферах, що не охоплюються фінансуванням ЄС, включаючи Східну Європу та Центральну Азію, а також з питань трансгендерності.

ILGA-Europe проводить свою щорічну конференцію наприкінці жовтня, починаючи з 2000 року, де організації-члени обирають виконавчу раду та вирішують пріоритети роботи на наступний рік.

Rainbow Europe

Що травня ILGA-Europe публікує свій огляд «Веселкова Європа» з нагоди Міжнародного дня боротьби з гомофобією та трансфобією. У ньому розглядається ситуація з правами людини та оцінюється життя ЛГБТІ+ людей у кожній європейській країні, охоплюючи питання дискримінації, визнання сім'ї, мови/злочинів ненависті, визнання гендерної статі, свободи зібрань, асоціацій та висловлювання, а також закони про надання притулку. З 2016 року Мальта очолює рейтинг; у 2021 році вона мала 94% прогресу в напрямку дотримання прав людини та повної рівності, а у 2025 році посідає друге місце на 4 відсоткові пункти вище Бельгії. У 2025 році Азербайджан та Росія були визнані найгіршими країнами за рівністю ЛГБТІ+, набравши лише 2,25% та 2% відповідно, за ними йдуть Туреччина, Вірменія та Білорусь. Найбільше зростання з моменту огляду 2013 року спостерігалося на Мальті – на 54 відсоткові пункти, за нею йде Греція з приростом у 41 пункт. Підсумок усіх балів «Rainbow Europe» з 2013 року (коли бали стандартизувалися як %) наведено в таблиці нижче, а також порівняння з оцінками, опублікованими у 2013 та 2025 роках. Найбільш значне погіршення стану прав ЛГБТІ+ у Європі спостерігається у Великій Британії, де показник знизився на 40 процентних пунктів з піку в 86% у 2015 році. Це означає падіння в рейтингу на 21 позицію, з 1-го (2013-2015) на 22-ге.

Критика звіту ILGA Rainbow Europe загалом зосереджена на питаннях політичної упередженості, та використання суб'єктивних критеріїв. Основна критика полягає в тому, що звіт значною мірою зосереджений на правових базах (наприклад, права трансгендерів та небінарне визнання), водночас не приділяючи достатньої уваги соціальному прийняттю чи життєвому досвіду ЛГБТК-осіб у цих країнах. Наприклад, країна може мати високі бали з точки зору правового захисту, але все ще мати поширену суспільну стигму щодо ЛГБТК-осіб, як у випадку з Мальтою та Францією. Критики стверджують, що це може призвести до неповної або оманливої картини ситуації в певних країнах. Рейтинг передбачає єдиний, лінійний шлях «прогресу» до західноєвропейської моделі прав ЛГБТК, який може не враховувати різноманітні місцеві культурні контексти чи форми активізму. Встановлюючи лінійну шкалу до орієнтира «повної рівності», досягнутого переважно західноєвропейськими країнами, Індекс розглядається як такий, що сприяє гомонаціоналістичним дискурсам. Така риторика зображує «прогресивні» західні країни як вищі, а «відсталі» східні країни як гомофобних «інших», що дозволяє деяким західним державам, таким як Франція, Бельгія та Данія, інструменталізувати права ЛГБТ для зміцнення власного іміджу сучасних та ліберальних. Оскільки ILGA-Europe часто додає нові критерії (наприклад, визнання небінарності та асексуальних прав), рейтинг країни може знизитися не через регрес, а тому, що вона не встигає за новою, вищою планкою «повної рівності». Це може призвести до оманливих заголовків у мас-медіа про «падіння» стандартів.

Міжнародний інтерсекс-форум

Щоб включити інтерсекс-людей до своїх обов'язків, ILGA-Europe та ILGA спільно спонсорували єдину міжнародну зустріч інтерсекс-активістів та організацій. проводиться в Європі щорічно з 2011 року.First ever international intersex forum , ILGA-Europe (Creative Commons statement), 6 September 2011First ever international intersex forum , ILGA, 7 September 2011

Третій форум відбувся на Мальті у 2013 році, у ньому взяли участь 34 особи, які представляли 30 організацій з усіх континентів. У заключній заяві було підтверджено існування інтерсекс-людей, підтверджено «принципи Першого та Другого Міжнародних інтерсекс-форумів та розширено вимоги, спрямовані на припинення дискримінації щодо інтерсекс-людей та забезпечення права на тілесну недоторканність, фізичну автономію та самовизначення». Вперше учасники зробили заяву щодо реєстрації народжень, окрім інших питань прав людини.3rd International Intersex Forum concluded , ILGA-Europe (Creative Commons statement), 2 December 2013 Derde Internationale Intersekse Forum , Nederlandse Netwerk Intersekse/DSD (NNID), 3 December 2013

Примітки

Додаткова інформація

Посилання

Вебсайт ILGA-Europe Вебсайт ILGA