Державний переворот у Туреччині 1960 року (), також відома як Революція 27 травня ( або 27 травня 1960 року), був першим державним переворотом у Турецькій Республіці. Він відбувся 27 травня 1960 року. Переворот був здійснений групою із 38 молодих турецьких військових офіцерів, які діяли поза військовим командуванням. Фактично очолював офіцерів Джемаль Маданоґлу до дати фактичного перевороту. Після погрози Раґіпа Ґюмюшпалу, що він вживе заходів для придушення перевороту, якщо його не очолить хтось із вищим військовим званням, ніж він сам, офіцери привели генерала Джемаля Гюрселя своїм лідером. Переворот був здійснений проти демократично обраного уряду Демократичної партії та зрештою призвів до страти її прем'єр-міністра Аднана Мендереса разом із двома його міністрами, Фатіном Рюштю Зорлу та Гасаном Полаткана.

Передісторія Інцидент стався в період соціально-політичних потрясінь та економічних труднощів, оскільки допомога США з доктрини Трумена та плану Маршалла закінчувалася, тому прем'єр-міністр Аднан Мендерес планував відвідати Москву в надії на створення альтернативних кредитних ліній.

Переворот Полковник Алпарслан Тюркеш був серед офіцерів, які очолили переворот. Він був членом хунти (Комітету національної єдності) та серед перших 16 офіцерів, навчених Сполученими Штатами у 1948 році для формування контрпартизанської групи. Таким чином, він прямо заявив про свій антикомунізм, віру та відданість НАТО та CENTO у своєму короткому зверненні до нації, але не уточнив причин перевороту. Вранці 27 травня Тюркеш оголосив про переворот по радіо, що зрештою оголосило про «кінець одного періоду в історії Туреччини та початок нового»:

На прес-конференції наступного дня Джемаль Гюрсель наголосив, що «мета та завдання перевороту полягає в тому, щоб якомога швидше привести країну до справедливої, чистої та міцної демократії… Я хочу передати владу та управління країною вільному вибору народу». Однак молодша група У межах хунти навколо Тюркеша підтримувалося непохитне військове керівництво, авторитарне правління, подібне до того, яке було за часів Комітету єдності та прогресу або за часів режиму Мустафи Кемаля Ататюрка. Ця група потім спробувала звільнити з посад 147 викладачів університету. Це призвело до реакції офіцерів хунти, які вимагали повернення до демократії та багатопартійної системи, після чого Тюркеша та його групу було відправлено за кордон.

Очищення Хунта змусила 235 генералів та понад 3000 інших офіцерів піти у відставку; очистила понад 500 суддів та прокурорів, а також 1400 викладачів університетів, а також заарештувала начальника Генерального штабу, президента, прем'єр-міністра та інших членів адміністрації. Кілька сотень курдських відомих діячів алевітів було утримувано в таборі в Сівасі. 55 осіб, більшість із яких були пов'язані з Демократичною партією, а кілька були курдськими членами Великих національних зборів Туреччини, були депортовані до західних провінцій. Після цього було призначено командувача армії генерала Джемаля Гюрселя тимчасовим главою держави, прем'єр-міністром та міністром оборони.

Випробування в Ясіаді

Міністр внутрішніх справ Намік Гедік скоїв самогубство, перебуваючи під вартою в Турецькій військовій академії. Президент Джелаль Баяр, прем'єр-міністр Аднан Мендерес та кілька інших членів адміністрації постали перед судом, призначеним хунтою, на острові Ясіада в Мармуровому морі. Політиків звинуватили у державній зраді, зловживанні державними коштами та порушенні конституції.

Трибунали завершилися стратою міністра закордонних справ Фатіна Рюштю Зорлу та міністра фінансів Хасана Полаткана на острові Імралі 16 вересня 1961 року та Аднана Мендереса 17 вересня 1961 року. Джелала Баяра не повісили, а ув'язнили у в'язниці Імралі.

Наслідки 9 липня 1961 року відбувся конституційний референдум. Було розроблено нову конституцію, яка замінила конституцію 1924 року. Її схвалили 61,7 % виборців, а явка становила 81,0 %.Dieter Nohlen, Florian Grotz & Christof Hartmann (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I, p254

Через місяць після страти Мендереса та інших членів турецького уряду, 15 жовтня 1961 року, відбулися загальні вибори. Адміністративну владу було повернуто цивільним особам, але військові продовжували домінувати на політичній сцені до жовтня 1965 року. Ісмет Іненю втретє обіймав посаду прем'єр-міністра з 1961 по 1965 рік. Полковник турецької армії Талат Айдемір організував два невдалі державні перевороти у лютому 1962 року та травні 1963 року. На перших вільних виборах після перевороту, у 1965 році, був обраний Сулейман Демірель, який обіймав цю посаду до 1971 року, коли його було усунуто військовим меморандумом.

Уряд, сформований після перевороту, хоча й недовго протримався при владі, створив політичну атмосферу, яка призвела до одного з найвиразніших масових виступів лівих сил в історії Туреччини. Це вважається революцією як Народно-визвольною партією (HKP), так і Патріотичною партією (VP).

Див. також День свободи та Конституції Конституція Туреччини 1961 року Комітет із розслідування Турецький державний переворот

Примітки

Посилання

Інформаційний буклет, виданий військовою хунтою для відвідувачів суду на острові Ясіада. Повідомлення про переворот (турецька) (Голос: полковник Альпарслан Тюркеш)