Отака́р Черве́ни (; 14 січня 1850, Градець-Кралове, Австрійська імперія — 8 вересня 1930, Прага, Чехословаччина) — чеський підприємець та видатний представник земляцького руху в Києві, меценат і прихильник створення Чехословацьких легіонів у Росії.
Життєпис
Молодість та від'їзд до Росії Народився в родині виробника та винахідника мідних духових інструментів з міста Градець-Кралове Вацлава Франтішека Червеного. Вивчав хімію, після чого почав працювати в родинній фірмі V. F. Červený. У 1867 році заснував і очолив філію фабрики мідних духових інструментів у Києві, куди й переїхав разом із родиною. Тут він став видатною особистістю місцевого чеського земляцького життя. Постачав духові інструменти, зокрема, для духових оркестрів царської армії, завдяки чому мав зв'язки в армійських та придворних колах. Товаришував із поетом Юліусом Зейєром та Яном Воборніком, який згодом опублікував їхню переписку. Передавав дари до колекцій Музею Напрстка, також підтримував дружні стосунки з подружжям Войтою та Йозефою Напрстками.
Чехословацький рух опору
Після початку Першої світової війни Київ незабаром опинився поблизу ліній Східного фронту. Отакар Червени швидко долучився до діяльності, спрямованої на створення чехословацьких самостійних підрозділів та заснування земляцької організації в Києві, яка, поряд із петроградською, стала найважливішою в Росії. Співпрацював, зокрема, з Йозефом Дюріхом; об'єднання підтримувало контакт із людьми з екзильної групи Томаша Гарріга Масарика, Едварда Бенеша та Мілана Растіслава Штефаника, які згуртувалися в таємній організації «Мафія». Під час перебування Масарика в Києві він жив у будинку родини Червени. Марія Червена також брала активну участь у діяльності товариства та у військових зусиллях. Вона згадується як голова Червоного Хреста в Києві, а також працювала медсестрою у військових лазаретах. Вона стала відомою завдяки своїй матеріальній та психологічній підтримці чехословацьких легіонерів, за що отримала прізвисько «мати чехословацьких солдатів на Русі».
Після 1917 року Після ідейного розколу керівництва київського об'єднання з групою Масарика у 1917 році Отакар Червени разом із Дюріхом відійшов від справ. У листопаді 1917 року в Російській імперії відбувся соціалістичний переворот, і владу над країною захопив комуністичний уряд у Москві. У березні 1918 року він уклав із державами Троїстого союзу сепаратний Берестейський мир, Київ був окупований німецькою армією, а в Росії згодом розгорнулася громадянська війна. Чехословацькі легіони розпочали повернення на батьківщину через так звану Сибірську анабазу, через що зв'язок із київським центром було перервано. Після захоплення Києва Червоною армією Червеного двічі ув'язнювали на певний час як прихильника легіонів, що воювали в громадянській війні на боці білогвардійців. Повернення Отакара та Марії Червених до Чехословаччини стало можливим лише після дипломатичного втручання Т. Г. Масарика та чехословацьких дипломатів у квітні 1921 року.
Надалі подружжя жило в Празі.
Смерть Отакар Червени помер 8 вересня 1930 року в Празі у віці 80 років. Його дружина Марія померла у 1932 році.
Примітки
Література
Посилання Бібліографічний словник HIÚ