Скриби (лат. scribae, однина — scriba) — професійні державні службовці, писарі та секретарі у Стародавньому Римі. Вони становили найвищу та найвпливовішу категорію серед апариторів (apparitores) — вільних громадян, які отримували платню з державної скарбниці за обслуговування римських магістратів.
На відміну від самих магістратів, яких обирали лише на один рік, скриби обіймали свої посади довічно або до моменту виходу у відставку. Завдяки цьому вони забезпечували стабільність та безперервність роботи державного апарату Римської республіки.
Організація та структура
Скриби були організовані у корпорації, які називалися декуріями (decuriae). Кількість декурій та службовців у них зростала в міру розширення Римської держави:
Квесторські скриби (scribae quaestorii): найважливіша та найчисельніша група. Вони працювали в Аерарії (державній скарбниці, що розташовувалася в храмі Сатурна). Вони вели облік державних доходів і видатків, копіювали та зберігали офіційні документи, тексти законів, сенатусконсульти (постанови Сенату) та протоколи засідань.
Едильські та preторські скриби: обслуговували судову систему, записували судові рішення, вели списки позовів та офіційні реєстри магістратів.
Кожна декурія щороку розподіляла своїх членів шляхом жеребкування між чинними магістратами, яким вони мали допомагати впродовж їхнього річного терміну повноважень.
Соціальний статус та вплив
Посада скриби вважалася дуже престижною серед верств, що стояли нижче сенаторського та вершницького станів. Скрибами могли стати лише повноправні вільні громадяни (інколи — вільновідпущеники, які здобули громадянство). Оскільки для виконання обов'язків вимагалася висока грамотність, знання фінансів та права, скриби зазвичай походили із заможних родин середнього класу.
Через те, що щорічно обрані магістрати часто не мали професійного досвіду в управлінні чи фінансах, вони повністю покладалися на своїх довічних скрибів. Це давало писарям величезну неформальну владу. Вони могли впливати на тлумачення законів, фінансові потоки та ведення державних справ. Багато скрибів накопичували значні статки і згодом самі висувалися на політичні посади нижчого рангу.
Відомі представники
Гней Флавій (кінець IV ст. до н. е.): син вільновідпущеника, який працював скрибою у видатного політика Аппія Клавдія Цека. Флавій викрав і вперше публічно оприлюднив таємні юридичні формули цивільного права (Ius Flavianum) та календар судових днів, які до того патриції тримали в секреті від плебеїв. Це стало революційним кроком у демократизації римського права. За це вдячний народ обрав колишнього скрибу курульним едилом.
Квінт Горацій Флакк (I ст. до н. е.): видатний римський поет. Після поразки у громадянській війні, де він воював на боці республіканців, його майно було конфісковано. Отримавши амністію, Горацій придбав собі місце в декурії квесторських скрибів (scriba quaestorius), що забезпечило йому стабільний дохід і фінансову незалежність для заняття творчістю до того, як він зустрів Мецената. Джерела та література
Тит Лівій. Історія від заснування міста (Ab Urbe Condita).
Цицерон. Проти Верреса (In Verrem).
Jones A. H. M. The Roman Civil Service (Clerical and Sub-Clerical) // The Journal of Roman Studies. — 1949. — Vol. 39. — P. 38–55.