Льюя проти RWE AG (нім. Lliuya gegen RWE) (2025 року) (справа I-5 U 15/17) — знакова справа у сфері деліктного права Німеччини та кліматичних судових процесів (climate litigation), у якій порушувалося питання цивільно-правової відповідальності приватної компанії за наслідки зміни клімату.

Перуанський фермер подав позов проти німецької енергетичної компанії RWE AG, стверджуючи, що її викиди парникових газів сприяли таненню льодовика поблизу міста Уарас у Перу та створили загрозу його майну. Позивач вимагав покласти на компанію відповідальність за частину витрат на заходи із запобігання цій загрозі пропорційно її частці в історичних глобальних викидах парникових газів. Справа розглядалася судами двох інстанцій: Земельним судом Ессена та Вищим земельним судом Гамма. 28 травня 2025 року Вищий земельний суд Гамма остаточно відхилив позов.

Факти Сауль Лусіано Льюя, перуанський фермер із гірського міста Уарас (населення бл. 120 000 осіб), подав позов проти німецького енергетичного гіганта RWE. Він стверджував, що компанія свідомо сприяла кліматичній шкоді шляхом викидів парникових газів, і тому несе часткову відповідальність за танення гірських льодовиків поблизу його рідного міста.

Танення льодовиків призвело до того, що сусіднє льодовикове озеро Палькакоча з 1975 року значно збільшилося в розмірах, створивши серйозну загрозу масштабної повені для міста. За оцінками експертів, якщо велика лавина зійде в озеро, утворена хвиля перетне 20-метрову морену, і потік із майже 2 мільйонів кубічних метрів води досягне Уараса менш ніж за годину.

Позивач кваліфікував викиди компанії як перешкоду в користуванні власністю (негаторний позов) відповідно до § 1004 Цивільного кодексу Німеччини (BGB). Він вимагав від RWE відшкодувати частину витрат на створення системи захисту від повеней. Оскільки RWE історично відповідальна за 0,47% глобальних викидів, Льюя вимагав, щоб компанія сплатила 0,47% від загальної вартості проєкту захисту (яка становила 4 млн доларів США), тобто лише 20 000 доларів США.

Судові рішення

Земельний суд (м. Ессен) Суд першої інстанції (Landesgericht) в Ессені відхилив позов Льюї про судову заборону та відшкодування збитків. Суд постановив, що не може надати ефективного засобу правового захисту, оскільки ситуація для Льюї залишилася б незмінною, навіть якби RWE повністю припинила свої викиди.

Суд зазначив, що у складному причинно-наслідковому зв'язку між конкретними викидами та кліматичними змінами відсутній «лінійний ланцюг каузальності». RWE не було визнано «порушником через свою поведінку» згідно з § 1004 BGB, а з огляду на величезну кількість суб'єктів, які сприяють зміні клімату, неможливо приписати індивідуальну шкоду конкретній корпорації.

Вищий земельний суд (м. Гамм) 30 листопада 2017 року Вищий земельний суд Гамма (Oberlandesgericht Hamm) скасував рішення нижчої інстанції і визнав позов прийнятним. Суд ухвалив рішення перейти до стадії збору доказів, щоб встановити: а) чи дійсно будинок Льюї перебуває під загрозою повені або зсувів; б) чи є в цьому внесок RWE. Суд мав розглянути експертні висновки щодо обсягів викидів CO2 компанією RWE та їхнього реального впливу на танення конкретного льодовика.

17 березня 2025 року слухання у Вищому земельному суді Гамма поновилися. Під час цих засідань визначалося, які докази будуть допустимими на фінальному судовому процесі, де мало вирішитися питання про те, чи може RWE — компанія, яка ніколи не вела діяльності в Перу — нести юридичну відповідальність за завдані там збитки. RWE продовжувала заперечувати свою юридичну відповідальність, стверджуючи, що зміна клімату є глобальною проблемою, спричиненою мільйонами суб'єктів, а не однією компанією.

28 травня 2025 року суд виніс остаточне рішення, відхиливши позов Сауля Лусіано Льюї.

Значення Це була перша у світі судова справа, у якій робилася спроба притягнути корпорацію з видобутку викопного палива до прямої деліктної відповідальності за шкоду, яку вона свідомо завдає через викиди парникових газів задля отримання прибутку.

Якби позов Льюї увінчався успіхом за німецьким законодавством, цей принцип міг би бути застосований до всіх інших компаній, відповідальних за парникові викиди та спричинену ними шкоду, що створило б ефект доміно у деліктному праві інших країн світу.

Див. також

Право Європейського Союзу Нідерланди проти Urgenda Foundation (20 грудня 2019 р.), обов'язок держави скоротити викиди відповідно до Паризької угоди та право на життя Нойбауер проти Німеччини (24 березня 2021 р.), 1 BvR 2656/18, обов'язок держави скорочувати викиди вуглецю швидше, ніж цього вимагає уряд, згідно із Законом про захист права на життя та навколишнього середовища (2021), NZCA 552, обов'язок нафтових та енергетичних компаній у справі про деліктне правопорушення відшкодовувати шкоду, завдану клімату Milieudefensie проти Royal Dutch Shell (26 травня 2021 р.), обов'язок нафтової компанії у справі про деліктне право скоротити викиди відповідно до Паризької угоди та право на життя (2022), EWHC 1233 (Ch), обов'язки директорів щодо планування продажу викопного палива з урахуванням Паризької угоди та права на життя

Примітки

Посилання

Справа Lliuya проти RWE AG у базі даних Центру Сейбіна Д. Коллінз, «Зміна клімату перетворила льодовикове озеро Перу на смертельну бомбу уповільненої дії » (2018), Guardian