Генера́льний директора́т з пита́нь довкі́лля (DG ENV) — генеральний директорат Європейської комісії, відповідальний за екологічну політику Європейського Союзу. Спочатку відомий як DG XI, у 2010 році «відповідні дії [зі зміни клімату] в рамках DG Environment» були перенесені з DG ENV до нового DG Climate Action (DG CLIMA). Він зберігає компетенцію щодо нульового забруднення, циркулярної економіки та біорізноманіття. Наразі його очолює Генеральний директор Ерік Мамер. DG ENV підтримує роботу комісара з питань довкілля, водостійкості та конкурентоспроможної циркулярної економіки Джессіки Розволл.

Місія Головна роль Генерального директората полягає в ініціюванні та визначенні нового законодавства у сфері охорони довкілля, а також у забезпеченні практичного впровадження узгоджених заходів у державах-членах Європейського Союзу. Загальна місія на 2005 рік така: «Захист, збереження та покращення довкілля для нинішнього та майбутніх поколінь, а також сприяння сталому розвитку». Місія поділена на такі підпункти:

Підтримувати та покращувати якість життя шляхом високого рівня захисту наших природних ресурсів, ефективної , а також своєчасного впровадження законодавства Спільноти. Сприяти у виробництві, споживанні та заходах з утилізації відходів. Інтегрувати екологічні проблеми в інші сфери політики ЄС. Сприяти зростанню в ЄС, яке враховує економічні, соціальні та екологічні потреби як наших громадян, так і майбутніх поколінь. Для вирішення глобальних проблем, що стоять перед нами, зокрема, боротьби зі зміною клімату та міжнародного збереження біорізноманіття. Забезпечити, щоб усі політики та заходи у вищезазначених сферах базувалися на багатосекторальному підході, залучали до процесу всіх та ефективно їх доводили до відома.

Структура Генеральний директорат з питань довкілля розташований у Брюсселі та складається з Офісу Генерального директора, Заступника Генерального директора, стратегічного підрозділу (Підрозділ ENV.01) та 6 директоратів:

A: Загальні питання, знання та ресурси B: Конкурентна циркулярна економіка та політика чистої промисловості C: Нульове забруднення, водостійкість та зелений міський перехід D: Біорізноманіття E: Відповідність, управління та підтримка держав-членів F: Зелена дипломатія та багатосторонність

Історія Екологічна політика Європейського Союзу починалася як збірка різнорідних законів, які не мали конкретної договірної основи.Knill, C. and Liefferink, D (2007) Environmental politics in the European Union. Manchester University Press, Manchester. Протягом перших 15 років існування Європейської комісії не було жодного департаменту, присвяченого екологічним питанням. У 1973 році в рамках Генерального директорату з питань промисловості було створено Відділ з питань довкілля, а в 1981 році було створено Генеральний директорат з питань довкілля.Schön-Quinlivan (2012) The European Commission, In: Jordan, A.J. and Adelle, C. (eds) Environmental Policy in the European Union: Contexts, Actors and Policy Dynamics (3e). Earthscan: London and Sterling, VA. Однак протягом кількох років він залишався відносно слабким Генеральним директоратом у складі Комісара через брак інституційного досвіду та людських ресурсів;Cini, M. (1997) ‘Administrative culture in the European Commission: The cases of competition and environment’ in N. Nugent (ed) At the Heart of the Union: Studies of the European Commission, St Martin’s Press, New York 5 посадовців у 1973 році зросли до 60 посадовців у 1980-х роках.Schön-Quinlivan (2012) The European Commission, In: Jordan, A.J. and Adelle, C. (eds) Environmental Policy in the European Union: Contexts, Actors and Policy Dynamics (3e). Earthscan: London and Sterling, VA.

У перші роки своєї діяльності Генеральний директорат з питань довкілля наймав спеціалістів з технічними знаннями, які мали культуру, відмінну від культури інших посадовців Комісії. Це «створило [йому] репутацію такого, що в ньому домінують […] «екологічні фанатики»».Cini, M. (1997) ‘Administrative culture in the European Commission: The cases of competition and environment’ in N. Nugent (ed) At the Heart of the Union: Studies of the European Commission, St Martin’s Press, New York. p78 З часом Генеральний директорат з питань довкілля подорослішав і засвоїв методи роботи Комісії. Зокрема, більше враховуючи політику під час розробки законодавства, щоб його можна було прийняти та краще впровадити.Weale, A. and Williams, A. (1993) ‘Between economy and ecology? The single market and the integration of environmental policy’, in D. Judge (ed) A Green Dimension for the European Community: Political Issues and Processes, Frank Cass, Portland.

П'ята програма дій з охорони довкілля(OJ, 1993, C138/26), яка набула чинності 1 січня 1993 року, ознаменувала зміну підходу Генерального директората з питань довкілля до розробки політики. Вона намагалася представити Генеральний директорат та його політику в більш сучасному та конструктивному світлі. Програма продемонструвала, що законодавство більше не повинно прийматися виключно за зачиненими дверима, а спільно з усіма соціальними та економічними партнерами.Tanasescu, I. (2012) In: Jordan, A.J. and Adelle, C. (eds) Environmental Policy in the European Union: Contexts, Actors and Policy Dynamics (3e). Earthscan: London and Sterling, VA.

У листопаді 2016 року ЄК узгодила назви всіх генеральних директоратів, щоб зробити їх більш узгодженими, та виключила з назви «the», змінивши їх з «Генеральний директорат з питань довкілля» на «Генеральний директорат з питань довкілля».

Ресурси Генеральний директорат з питань довкілля має штат близько 460 державних службовців.

Комісар: Джессіка Розволл Генеральний директор: Ерік Мамер

Колишні комісари:

Вірґініюс Сінкевічюс, 2019–2024 Кармену Велья, 2014–2019 Янез Поточнік, 2009–2014 Ставрос Дімас, 2004–2009 Марґот Вальстрьом, 1999–2004

Див. також

Європейський комісар з питань рибальства та океанів Орхуська конвенція Генеральний директорат з питань клімату Генеральний директорат з морських справ та рибальства Спільний дослідницький центр (DG JRC) Європейське агентство з охорони довкілля Екологічна політика Європейського Союзу

Примітки

Посилання

Генеральний директорат з питань довкілля Проєкт «ЖИТТЯ та ПОСМІШКА»