Патрік Джозеф Макґуен ( 19 травня 1928 — 13 січня 2009) — ірландсько-американський актор, режисер, продюсер і сценарист фільмів, телебачення та театру. Народився в Нью-Йорку в ірландській сім'ї, виріс в Ірландії та Англії. Він розпочав свою кар'єру у Великій Британії в 1950-х роках і став добре відомим завдяки головній ролі секретного агента Джона Дрейка в шпигунській програмі ITC «Небезпечна людина» (1960–68). Потім він створив і продюсував сюрреалістичний серіал ITV «В'язень» (1967–68), в якому він зіграв колишнього британського розвідника Номер Шість.
Починаючи з 1970-х років, Макґуен підтримував тривалу співпрацю з телесеріалом «Коломбо», де він написав сценарій, зрежисував, продюсував і з'явився в кількох епізодах. Серед його помітних ролей у кіно були Девід Джонс у фільмі «Крижана станція Зебра» (1968); Джеймс Стюарт, 1-й граф Морей у фільмі «Мері, королева Шотландії» (1971); наглядач у фільмі «Втеча з Алькатраса» (1979); доктор Пол Рут у фільмі «Сканнери» (1981); король Едуард I у фільмі «Хоробре серце» (1995); суддя Омар Нуз у фільмі «Час вбивати» (1996); та озвучування Біллі Бонса у фільмі «Планета скарбів» (2002).
У пік слави серіалу «Небезпечна людина» 1960-х роках Макґуен був найбільш високооплачуваним актором британського телебачення. Макґуен отримав телевізійну премію BAFTA 1960 року за найкращого актора та двічі отримував премію Primetime Emmy за найкращу роль запрошеного актора в драматичному серіалі, включаючи його першу роль у 1975 році, за ролі в серіалі «Коломбо». Він також був номінований на премію Drama Desk Award за роль у бродвейській виставі «Пачка брехні».
Раннє життя Патрік Джозеф Макґуен народився в Асторії, Квінз, Нью-Йорк, 19 березня 1928 року в родині ірландських католицьких іммігрантів Томаса Макгуена та Роуз Макгуен (уродженої Фіцпатрік). Невдовзі після його народження родина повернулася до Ірландії, оселившись у районі Маллахмор у Драмрейлі, графство Літрім.«BFI retrospective» , The Irish Post; retrieved July 9, 2016.
Сім років по тому вони переїхали до Англії, оселившись у Шеффілді, Західному Йоркширському районі. Макґуен навчався у школі Святої Марії, потім у школі Святого Вінсента та коледжі Де Ла Саль, усі в Шеффілді. Під час Другої світової війни його евакуювали до Лафборо, де він навчався в коледжі Реткліфф одночасно з майбутнім актором Ієном Банненом. Макґуен досяг успіхів у математиці та боксі, і покинув школу у віці 16 років, щоб повернутися до Шеффілда, де працював курником, банківським клерком і водієм вантажівки, перш ніж отримати роботу режисером у Шеффілдському репертуарному театрі. Коли один з акторів захворів, Макґуен замінив його, що почало його акторську кар'єру.
Кар'єра
Рання кар'єра У 1955 році Макґуен знявся у постановці вистави «Серйозне звинувачення» на Вест-Енді, граючи вікарія англіканської церкви, звинуваченого в гомосексуальності.
«Наляканий» сценічною присутністю Макґуена, Орсон Веллс запросив його на роль Старбака у своїй йоркській театральній постановці «Мобі Дік — репетиція». Веллс сказав у 1969 році, що, на його думку, Макґуен «зараз був би, я думаю, одним із найвидатніших акторів нашого покоління, якби його не захопило телебачення», відображаючи це тим, що він мав «усі необхідні якості: зовнішність, інтенсивність, беззаперечні акторські здібності та блиск в очах».
Перша поява Макґуена на телебаченні відбулася в ролі Чарльза Стюарта Парнелла у фільмі «Падіння Парнелла» для серіалу «Ти там» (1954). Він зіграв невказану роль у фільмі «Руйнівники дамб» (1955), де стояв на варті біля кімнати для брифінгів. Він вимовив фразу: «Вибач, друже, це секрет — ти не можеш зайти. А тепер, давай, стрибай!», яка була вирізана з деяких копій фільму.
Він також зіграв невеликі ролі у фільмах «Прохід додому» (1955), «Темний месник» (1955) та «Я — камера» (1955). Його також можна було побачити у фільмі «Зарак» (1956) для Warwick Films. На телебаченні він знявся у фільмі «Запас на помилку» у фільмі «Термінус» (1955), був запрошеним гостем у фільмах «Пригоди сера Ланселота» та «Завдання Іноземного легіону», а також у фільмі «Пригоди Аггі». Він зіграв головну роль у фільмі «Історія Мейкпіса» для BBC Sunday Night Theatre (1955). Він також з'явився у кіноверсії «Мобі Діка — репетиція» Веллса.
Він виконав «Дзвінок для Кетті» на сцені в 1956 році.
Організація рангу Працюючи дублером на кінопробах, Макґуен підписав контракт з організацією The Rank Organisation. Вони давали йому переважно лиходійські ролі у фільмах, зокрема у фільмах «Приплив опівдні» (1957) режисера Філіпа Лікока, «Пекельні водії» (1957) режисера Сая Ендфілда та «Циган і джентльмен» (1958) режисера Джозефа Лоузі.
Він часто грав ролі в телевізійних антологічних серіалах, таких як «Television Dramawright», «Folio», «Archair Theatre», «ITV Play of the Week» та «ITV Television Playhouse». Йому дали головну роль у фільмі «Nor the Moon by Night» (1958), знятому в Південній Африці. Після деяких суперечок з керівництвом Rank контракт було розірвано. Потім він працював на телебаченні, отримавши премію BAFTA в 1960 році.
Його улюбленою партією для театральної акторської гри була головна роль у п'єсі Генріка Ібсена «Бренд», за яку він отримав нагороду. Майкл Мейєр, перекладач п'єси, писав про останній акт: «Макґуен раптово вивільнив всю свою жахливу силу, і з того часу і до останніх хвилин… публіка була захоплена, як це рідко трапляється в театрі».Michael Meyer, Not Prince Hamlet Він також зіграв цю роль у телевізійній постановці BBC у серпні 1959 року. Майкл Мейєр, який переклав сценічну версію, вважав гру Макґуена найкращою та найпотужнішою, яку він коли-небудь бачив. Це була остання поява Макґуена на сцені за 28 років.
Небезпечна людина Виконавчий директор із виробництва Лью Ґрейд невдовзі звернувся до Макґуена щодо телесеріалу, де він би зіграв шпигуна на ім'я Джон Дрейк. Навчившись на своєму досвіді в Rank, Макґуен наполіг на кількох умовах: усі бійки мають бути різними; персонаж завжди повинен використовувати свій мозок, перш ніж застосувати зброю; і, на превеликий жах керівників, — жодних поцілунків. Шоу дебютувало в 1960 році під назвою "Небезпечна людина, півгодинна програма, призначена для американської аудиторії. Вона мала досить хороший успіх, але не такий хороший, як сподівалися.
Виробництво тривало рік і складалося з 39 епізодів. Після закінчення першого сезону інтерв'юер запитав Макґуена, чи хотів би він, щоб серіал продовжувався. Він відповів: «Можливо, але дозвольте мені сказати вам ось що: я б краще знявся у двадцяти телесеріалах, ніж пережив би те, через що я пройшов за контрактом з Rank, який я підписав кілька років тому і в якому я не звинувачую нікого, крім себе».
Після Небезпечної людини Макґуен знявся у фільмі «Двоє живих, один мертвий» (1961), знятому у Швеції. Він знявся у двох фільмах режисера Безіла Дірдена: «Усю ніч», оновленій версії «Отелло», та «Життя для Рут» (обидва 1962 року). Він також знявся в екранізації роману Брендана Бієна «Чудовий хлопець» (1962).
Макґуен був одним із кількох акторів, яких розглядали на роль Джеймса Бонда у фільмі «Доктор №». Хоча Макґуен, католик, відмовився від ролі з моральних міркувань, успіх фільмів про Бонда зазвичай називають причиною відродження «Небезпечної людини». (Пізніше його розглядали на ту саму роль у фільмі «Живи та дай померти», але він знову відмовився.)
Макґуен деякий час працював для компанії «Волт Дісней» над фільмами «Три життя Томасіни» (1963) та «Опудало з Ромні-Марш» (1963). Поважний англійський вікарій, доктор Крістофер Сін (реформований піратський капітан, якого грає Макґуен), переодягнений опудалом і верхи на чудовому чорному жеребці, заважає податковим інспекторам короля Георга III у зухвалих нічних контрабандних пригодах на віддаленому узбережжі Кенту.
Повернення Небезпечної Людини Після того, як він також відмовився від ролі Саймона Темплара у фільмі «Святий», Лью Ґрейд запитав Макґуена, чи не хоче той дати Джону Дрейку ще одну спробу. Цього разу Макґуен мав ще більше права голосу щодо серіалу. «Небезпечна людина» (у США "Секретний агент ") був відроджений у 1964 році як годинна програма. Тепер сценарії дозволяли Макґуену більше можливостей для акторської гри. Завдяки популярності серіалу він став найбільш високооплачуваним актором у Великій Британії, і шоу тривало ще майже три роки.
Після зйомок єдиних двох кольорових епізодів «Небезпечної людини» Макґуен сказав Ґрейду, що він звільняється з ролі.
В'язень Знаючи про намір Макґуена звільнитися з «Небезпечної людини», Ґрейд запитав, чи не попрацює той хоча б над «чимось» для нього. Макґуен запропонував мінісеріал про секретного агента, який гнівно звільняється та його викрадають до сюрреалістичного, веселого курортного селища. Ґрейд попросив бюджет, Макґуен його вже мав, і вони уклали угоду за рукостисканням рано в суботу вранці про створення «В'язня».
Окрім того, що Макґуен був головним героєм серіалу, він був його виконавчим продюсером, заснувавши Everyman Films разом із продюсером Девідом Томбліном, а також написав сценарій та зрежисував кілька епізодів, у деяких випадках використовуючи псевдоніми. Спочатку замовлені сім епізодів перетворилися на сімнадцять.
Головний герой, інакше невідомий як «Номер Шість», весь серіал намагається втекти з таємничої тюремної спільноти під назвою «Селище» та дізнатися особу її правителя. Адміністрація Селища так само намагається змусити або обманом змусити його розповісти, чому він пішов у відставку як шпигун, що він відмовляється розголошувати. Основним місцем зйомок серіалу за межами міста було курортне село в італійському стилі Портмеріон, Гвінед, Уельс, яке було показано в деяких епізодах «Небезпечної людини».
MGM Під час виробництва фільму «В'язень» компанія MGM запросила Макґуена на роль у бойовику «Крижана станція Зебра» (1968), за який його гра британського шпигуна отримала схвальні відгуки критиків.
Після закінчення фільму «В'язень» він презентував телешоу «Подорож у темряву» (1968–69). Після нього він мав зіграти головну роль Дірка Струана в дорогій екранізації бестселера Джеймса Клевелла «Тай-Пан», але проєкт було скасовано до початку зйомок. Натомість він зняв фільм «Війна самогону» (1970) для MGM.
1970-ті роки Макґуен зіграв Джеймса Стюарта, 1-го графа Морея, у фільмі «Марія, королева Шотландії» (1971). Він поставив Річі Гевенса у рок-оперній версії «Отелло» під назвою «Спіймай мою душу» (1974), але йому не сподобався цей досвід.
МакГуен отримав дві премії «Еммі» за роботу в телесеріалі «Коломбо» разом зі своїм давнім другом Пітером Фальком. Макґуен сказав, що його перша поява в «Коломбо» (в епізоді 1974 року «By Dawn's Early Light»), ймовірно, була його улюбленою американською роллю. Він зрежисував п'ять епізодів «Коломбо» (включаючи три з чотирьох, у яких він з'явився), один із яких він також написав сценарій, а два з яких також продюсував. Макґуен брав участь у серіалі «Коломбо» в тій чи іншій якості з 1974 по 2000 рік; його дочка Кетрін Макґуен з'явилася разом з ним в епізоді «Ashes to Ashes» (1998). Інші два епізоди «Коломбо», в яких він з'явився, це «Identity Crisis» (1975) та «Agenda for Murder» (1990).
Як і на початку своєї кар'єри в організації Rank Organization, Макґуен почав спеціалізуватися на лиходіях, з'явившись у фільмах «Геній, два земляка та пташеня» (1975), «Срібна стріла» (1976) та «Людина в залізній масці» (1977).
У 1977 році він зіграв головну роль у телесеріалі «Рафферті» — відставного військового лікаря, який переходить до приватної практики.
Він зіграв головну роль у канадському фільмі «Королі та відчайдухи»; потім отримав другорядні ролі у фільмі «Місячна мішень» (1978) та фільмі Клінта Іствуда «Втеча з Алькатраса» (1979), де зіграв наглядача в'язниці.
1980-ті роки У 1980 році він знявся у британському телевізійному фільмі «Важкий шлях».