Вест-кост-свінг (свінг Західного узбережжя, скорочено WCS) — партнерський танець, коріння якого сягає лінді-хопу. Танець характеризується еластичним виглядом, що є результатом техніки розтягування-стискання партнерського з'єднання. Його танцюють переважно у «слотах» на танцполі (тобто на уявних «ділянках», без вільного пересування по усьому танцполу).
Танець дозволяє обом партнерам імпровізувати кроки під час спільного танцю, що ставить Вест-Кост-Свінг у короткий список танців, що роблять акцент на імпровізації.
Зазвичай, лідер веде відому у нові патерни, рухаючись вперед на рахунок «1» та «2» кожного базового патерну, а не під час рок-степів (кроків з відступом назад-вперед).
Традиційні фігури включають патерни на 6 та 8 рахунків одного з чотирьох основних різновидів: Стартовий крок, Бічний пас, Поштовх-брейк / шугар-пуш, Віп.
«Якірний крок» (anchor step) є поширеним завершальним патерном багатьох фігур у свінгу Західного узбережжя.
Як варіант, основні патерни у West Coast Swing визначаються як: Push Break (або Sugar Push); Left Side Pass; Right Side Pass; Tuck Turn; та Whip. Практично всі інші рухи у West Coast Swing є варіаціями цих основних патернів.
У West Coast Swing лідер використовує «ведення тілом» на відміну від «ведення руками» в іст-кост-свінгу.
Історія Витоки свінгу на західному узбережжі сягають лінді-хопу. Вестерн-свінг, кантрі-бугі та, з меншою аудиторією, джамп-блюз були популярними на Західному узбережжі протягом 1940-х і до 1950-х років, коли їх перейменували та почали продавати під назвою рок-н-рол у 1954 році. Танцюристи танцювали «більш свінгову, більш плавну та приглушену» форму джиттербагу під західну свінгову музику.
Дін Коллінз, танцюрист лінді-хопу, який прибув до Лос-Анджелеса приблизно у 1937 році, вплинув на розвиток стилю свінгу на Західному узбережжі Сполучених Штатів як виконавець, так і викладач. Але сам Коллінз досить скромно ставився до свого внеску, і за словами одного з його колишніх учнів, члена його останньої танцювальної трупи, казав, що не має нічого спільного зі стилем свінгу Західного узбережжя.The Swing Book. Degen Pener. 1999. Hatchette Book Group. eBook Edition 2009. note: eBook lacks page numbers. See West Coast Swing section.
У грудні 1948 року в танцювальних студіях Артура Мюррея в Сан-Бернардіно та Ріверсайді, Каліфорнія, проводилися уроки «Нового свінгу Вест-Кост». До 1954 року свінг Вест-Кост викладали від Південної Каліфорнії до Ванкувера, Британська Колумбія, та від Східного Вашингтона до Гаваїв. До 1957 року танець поширився аж до Міссурі на сході.
Лора Хайле національний танцювальний керівник танцювальної студії Артура Мюррея, задокументувала унікальний стиль свінгу в Лос-Анджелесі в 1951 році, використовуючи назву «Західний свінг» для його опису. Танцювальна студія Артура Мюррея розробила навчальну програму для Західного узбережжя свінгу на основі своїх нотаток. Стиль Артура Мюррея трактував Західний свінг як такий, що починався із закритої позиції та включав можливість танцювати в одинарному, подвійному або потрійному ритмі. Після «кидка» починалися патерни, де жінка «входила у позицію», а чоловік робив «рок-степ» або крокував разом з партнеркою на рахунки один і два. Хоча танець залишився в основному тим самим, Асоціація викладачів танців Золотого штату (GSDTA) почала навчати з «прогулянкових кроків» (walk steps) на рахунки 1 і 2. Крок «Костер» (Coaster Step) Лори Хайле було замінено на «якірний крок» (Anchor Step) приблизно в 1961 році.
«West Coast Swing» як синонім «Western Swing» з'являється в танцювальній книзі 1961 року. Назва була використана в рекламі танцюристом бальних танців Скіппі Блером приблизно в 1958—1962 роках.In her Dance Terminology Notebook. Skippy Blair. Altera. page 79. . Blair writes, «The news advertised 'West Coast Swing' (1958). Однак цей термін не був включений до мейнстрімних свінгових кіл до кінця 1960-х років. Блер віддавав перевагу назві „West Coast Swing“ через неоднозначне значення слова „Western“ (у танці зазвичай стосується кантрі та вестерну), на відміну від „West Coast“, що стосується Каліфорнії, де цей стиль фактично розвинувся. Блер зазначає, що назва West Coast Swing запропонована Джимом Банністером, редактором газети Herald American у Дауні, Каліфорнія.
У той час як підлітки надавали перевагу танцям у стилі фрістайл, через постійну зміну низки дискотечних соціальних танцювальних мод у 1960-х роках, дорослі підтримували свінг. В середині 1970-х років поява диско- музики відродила парні танці. У Каліфорнії West Coast Swing був одним із популярних танців епохи.Skippy Blair on Contemporary Social Dance. Skippy Blair. 1978. pages 113—119 До 1978 року „California Swing“ розвинувся як варіація West Coast Swing, стиль якого, за словами Блера, „вважався більш апсісованим, з більш сучасним колоритом“.Skippy Blair on Contemporary Social Dance» Skippy Blair 1978 page 176 До 1978 року GSDTA мала «близько 200 або більше патернів та варіацій» для West Coast Swing".Skippy Blair on Contemporary Social Dance" Skippy Blair. 1978. page 118.
У 1988 році West Coast Swing був оголошений офіційним танцем штату Каліфорнія.
Коли диско втратив популярність, вест-коуст-свінг став одним із танців, які виконували в кантрі-вестерн-барах Лос-Анджелеса. , а навчальний буклет з цього танцю рекламувався під заголовком «Ковбойські танці!». До 1990-х років танцюристи кантрі-вестерну танцювали вест-коуст-свінг під сучасні кантрі-вестерн-пісні.
Слот
Вест-Кост-Свінг — це слотований танець, що означає, що кроки танцю обмежені уявною «ділянкою» (слотом) на танцполі. У Вест-Кост-Свінгу слот — це довга, вузька прямокутна область, довжина якої залежить від темпу музики — вона може бути вісім або дев'ять футів завдовжки для повільніших пісень, але буде коротшою для швидшої музики. Партнерка переміщується вперед і назад у слоті, тоді як лідер рухається лише мінімально. Коли партнерка досягає лідера, лідер мінімально рухається (на півдорозі) вбік, ледь закриваючи шлях партнерці. Партнерка, у свою чергу, злегка торкається лідера щоразу, коли проходить повз нього.Swing Dance Encyclopedia. Thomas L. Nelson. 2008. second edition. Authorhouse. page 6.168.
Використання «танцювального слота» для енергійних та імпровізаційних танців, таких як West Coast Swing, дозволяє танцюристам танцювати на переповненому танцполі, не стикаючись з іншими парами; перебування в межах свого слота вважається належним етикетом. Пари зазвичай встановлюють свій власний слот паралельно з танцюристами, які вже зайняли місце на танцполі.Swing Dance Encyclopedia. Thomas L. Nelson. 2008. second edition. Authorhouse. page 6.218. Якщо танцпол не переповнений і парі надається більше місця, наприклад, під час змагань, танцюристи можуть вільніше переміщувати свій уявний «слот» по танцполі.
Існують міські міфи щодо походження стилю з ділянками (слотами). За однією з версій, це був винахід голлівудських кінематографістів, які хотіли, щоб «танцюристи залишалися на тій самій ділянці (слоті), щоб постійно залишатися у фокусі уваги глядача».
Пов'язані музичні стилі Історію західного свінгу можна простежити до ери свінгу в джазі. У цей період багато джазових, блюзових та кантрі-музикантів включили свінг у свою музику. У своїй праці «Срібний танцювальний зошит Артура Мюррея» Лор Хейл, яка вперше описала «західний свінг», навела наступні мелодії як добрі приклади:
«Let's Dance» Рея Ентоні ((Capitol L-258) (1951)) «Be-Bop's Spoken Here» Леса Брауна, Колумбія, 38499 (14.04.1949) «One Mint Julep», Бадді Морроу, Віктор 20-4869 (червень/липень 1952) «Dry Bones», Томмі Дорсі, Victor 20-3523 (1949?)
Вестерн-свінг був задокументований у виданні Енциклопедії соціального танцю 1971 року, де все ще згадується «Костер-крок» (Coaster Step, з кроком вперед як останнім кроком другої трійки), замість стандартного зараз «якірного кроку» (Anchor Step). Єдина пісня, яка була вказана для цього танцю, була «Comin' On» комбо Білла Блека (1964 Hi #2072).
Вест-Кост-свінг можна танцювати майже під будь-яку музику, написану в ритмі 4/4. У минулому ідеальною швидкістю для West Coast Swing вважалася 32 такти за хвилину або 128 ударів за хвилину, порівняно з рекомендованими 112 ударами за хвилину для Western Swing. У своїх правилах на 2014—2016 роки United Country Western Dance Council (UCWDC) визначила діапазон 102—114 ударів за хвилину з бажаною швидкістю 108 ударів за хвилину «для всіх». Танцюристи West Coast Swing запозичили такі музичні жанри, як хіп-хоп і блюз, обидва з яких часто коливаються значно нижче 100 ударів за хвилину.
Основні рекомендації Вест-Кост-свінг — це соціальний танець, що розвивається і зазнав багатьох змін протягом своєї короткої історії, з часом поєднуючи техніки з численних танцювальних стилів. Однак існує багато правил, яких слід дотримуватися, щоб зберегти справжній характер танцю. Характер танцю зазвичай визначається основною філософією, принципами руху та традиційними кроками й фігурами.Latin: Thinking, Sensing, Doing in Latin American Dancing. Ruud Vermey. Kastell Verlag (January 1, 1994). 192 pages. Хоча ці правила можна порушувати, надмірне порушення ризикує призвести до відхилення від визначальних рис танцю.
Сучасний вест-коуст свінг значною мірою визначається акцентом на музикальності та зв'язку. Рух базується на принципі, запозиченому з бальних та латиноамериканських танців, у якому танцюрист переміщує свій центр ваги безпосередньо над стопою, коли бажано перенести вагу. Традиційні фігури включають патерни на 6 та 8 рахунків одного з чотирьох основних різновидів: (1) Стартовий крок, (2) Сайд-пас, (3) Поштовх-брейк / Шугар-пуш, (4) Віп. Багато поширених фігур вест-кост-свінгу походять від простих варіацій цих основних фігур. Вест-кост-свінг також є принципово імпровізованим танцем, і тому такі визначені фігури є просто відправними точками для досвідченого танцюриста. Крім того, можна сказати, що вест-кост-свінг спирається на лідера, який створює та перенаправляє імпульс партнерки, щоб дати їй знати, як він хоче вести танець.Skippy Blair on Contemporary Social Dance. Skippy Blair. 1978. pages 113, 114. Крок партнерки відрізняється від кроку лідера; партнери не віддзеркалюють один одного.Social dance: from Dance a while / Jane A. Harris, Anne M. Pittman, Marlys S. Waller. 1998 Allyn & Bacon. page 44.
У 1994 році Скіппі Блер зазначив, що постава у чоловіків стала більш вертикальною, ніж у попередні роки.Dance Terminology Notebook. Skippy Blair. 1994. Altera. page 6. .
У звіті про тенденції свінгу на Західному узбережжі 1998 року традиційний або класичний стиль відрізнявся від сучасних варіацій наступним чином:
Традиційний/Класичний: мінімальне розгинання вільної руки, лідер рухається з центру доріжки та по ньому протягом більшості рухів. Сучасний : вільна рука може бути витягнутою для стилю, основний акцент на великої кількості обертань та інших вишуканих елементів (флорішів).
Стандартні фігури Нижче наведено кілька прикладів основних патернів (фігур) Вест-Кост-Свінгу. Більшість із них виконуються з однаковим патерном «степ-степ-потрійний степ-потрійний степ», що дорівнює восьми крокам у шести музичних долях. Термін «рахунок» використовується як синонім «долі», зазвичай чверті ноти, в музиці.
Пас під пахвою (Underarm Pass): Також називається пасом праворуч. Базовий пас на шість рахунків, де ведучого ведуть до іншого кінця слота, передаючи праворуч від лідера (пас праворуч), зазвичай під його рукою (пас під пахвою). Пас ліворуч (Left-side Pass): базовий прийом на шість рахунків, де ведучого ведуть до іншого кінця слота, пасуючи ліворуч від лідера. Пас у підтягування (Tuck Pass): Схожий на пас ліворуч на шість рахунків, за винятком того, що лідер виконує дію «підтягування» на другий рахунок, повертаючи ведучого до себе, а потім змінюючи його напрямок назад до слота на четвертий рахунок. Потім ведучий повертається під лівою рукою ведучого — на півоберту або на півтора обороту — на останні два рахунки.