Ерджиш

Ерджи́ш () — район в ілі Ван (Туреччина). Розташований за 5 км від узбережжя озера Ван, на висоті 25 метрів над рівнем озера. Відстань від Ерджиша до адміністративного центру ілу Ван становить 100 кілометрів. Площа району становить 2133 км². Середня висота районного центру над рівнем моря становить 1690 метрів.

Географія У XIII столітті через Ерджиш проходив відомий торговий шлях. Сьогодні його роль як «воріт зі сходу на захід» надає йому особливого значення. Через нього пролягає шлях з Ірану до країн Близького Сходу. Автошляхами Ерджиш—Агри, Ерджиш—Бітліс та Ерджиш—Ван можна дістатися до будь-якої точки Туреччини.

Ерджиська рівнина є однією з найширших рівнин на узбережжі озера Ван. Рівнина глибоко вдається в суходіл уздовж широких долин. Місцевість, якою протікає річка Ілиджа, називають «Хатун Чукуроваси», а рівнину, на якій розташований район Ерджиш, — «Сулуова». Тут також є багато інших рівнин та пасовищ, багатих на рослинність і воду. Основними водними артеріями є річка Ілиджа, яка перетинає рівнину з півночі на південь, а також Делічай, Іршад та Єкмаль.

На півночі району височіють гори Аладаг та Тендюрек, а ближче до районного центру домінують гора Мейдан, Гюргюр Баба, пагорб Зурнакі, а також пагорби Грекор і Кизилкайя. У 1841 році через чергові коливання рівня води в озері Ван жителі Ерджиша покинули колишнє поселення біля фортеці Ерджиш та переселилися в райони Юкари Чинарли, Гелагзи, Касимбаги, Алканат і Челебібаги. Адміністративний центр перенесли до села Еганіс (Аканс), яке налічувало всього 15–20 дворів. Згодом це нове поселення отримало назву Ерджиш. У 1910 році Ерджиш отримав статус району. 18 травня 1915 року він був окупований спільними силами російських військ та вірменських загонів, а 1 квітня 1918 року його звільнили.

Упродовж історії назва району згадувалася як Арзашкун, Арсісса, Аргіштіхінілі, Арджиш, Ардіші, Еганіс, Ердіш. Припускають, що сучасна назва походить від імені урартського царя II Арсісси або від міст Арсісса чи Арзашкун, які колись існували на цих землях. Сьогодні в Ерджиші є чимало історичних пам'яток. Серед них — цвинтар у кварталі Челебібаги, який використовувався з доби бронзи до наших днів і містить поховання часів Урарту, Сельджукидів, Османської імперії, Джалаїридів та Кара-Коюнлу; мавзолеї (кюмбети) Кадем Паша Хатун, Зортул та Акчаюва часів Кара-Коюнлу, розташовані вздовж доріг на Ван, Бітліс та Агри; фортеця Ерджиш, яка відігравала важливу роль в османсько-перських війнах і від якої зараз над водою озера Ван височіють лише дві зруйновані башти; а також руїни урартського міста Зернакі на північ від районного центру.

У 1365–1469 роках Ерджиш також був столицею держави Кара-Коюнлу (об'єднання огузьких тюркських племен), яка панувала в Східній Анатолії, Іраку та Ірані.

Разом із Татваном він є одним із найрозвиненіших та впорядкованих районів регіону Східна Анатолія. Тут активно розвивається торгівля, проте бракує промислових підприємств середнього масштабу, які могли б переробляти місцеву природну сировину, зокрема сірку. Одним із головних джерел доходу для міста є Ерджиський цукровий завод. Крім того, за рівнем економічного розвитку Ерджиш посідає перше місце серед муніципалітетів у басейні озера Ван. У культурному плані район ближчий до північної лінії узбережжя озера Ван — міст Ахлат та Адільджеваз, ніж до самого міста Ван. Завдяки цьому він виступає зоною культурного переходу між Ваном та Ерзурумом. Місцевий фольклор здебільшого відображає особливості басейну Бітліса. Ерджиш є демографічним та економічним центром тяжіння свого регіону. За своїми природними багатствами він посідає особливе місце, поступаючись лише Ахлату. Хоча планування кварталів османської доби загалом збереглося, в останні десятиліття через будівництво багатоповерхівок місто частково втратило свій автентичний вигляд. Берегова лінія озера Ван також стикається з подібними екологічними проблемами.

Населення Населення району становить понад 170 тисяч осіб (за оцінками початку 2020-х років). Ерджиш є одним із найбільш густонаселених районів ілу Ван. Рік Всього 1927 18 361 2 813 15 548 1935 19 987 3 700 16 287 1940 19 241 4 715 14 526 1945 20 511 4 754 15 757 1950 25 386 5 535 19 851 1955 31 825 7 549 24 276 1960 37 490 9 927 27 563 1965 46 725 14 072 32 653 1970 53 531 19 532 33 999 1975 61 308 22 351 38 957 1980 73 343 27 582 45 761 1985 89 970 36 582 53 388 1990 99 754 40 481 59 273 2000 147 421 70 881 76 540 2007 152 201 77 464 74 737 2008 154 499 73 733 80 766 2009 158 795 74 858 83 937 2010 161 612 77 065 84 547 2011 159 450 76 463 82 987 2012 165 953 81 212 84 741 2013 170 124 170 124 2014 172 823 172 823 2015

173 795 173 795 2016 173 203 173 203 2017 173 071 173 071 2018 173 313 173 313 2019 175 108 175 108 2020 176 680 176 680 Нотатка: Через закон про метрополійні муніципалітети (великі міста) села отримали статус кварталів (махалле), тому з 2013 року сільське населення в таблиці не зазначається. Місцеве самоврядування 16 вересня 2019 року мера міста Їлдиз Четін заарештували за звинуваченням у наданні допомоги та підтримки РПК—ККС, після чого каймакам д-р Нурі Мехметбейоглу був призначений тимчасовим виконувачем обов'язків (державним повіреним).

За результатами місцевих виборів 2024 року перемогу здобув кандидат від Партії народної рівності та демократії (DEM) Баран Біліджі.

Примітки

Посилання Офіційний сайт муніципалітету Ерджиш Офіційний сайт каймакамства Ерджиш