Конрад Генріхович Гофман (, Покровська Слобода Новоузенського повіту Самарської губернії, тепер місто Енгельс Саратовської області Російської Федерації — , місто Андижан, Узбекистан) — радянський діяч, голова Центрального виконавчого комітету рад АРСР Німців Поволжя, голова Президії Верховної ради АРСР Німців Поволжя. Депутат Верховної ради АРСР Німців Поволжя 1-го скликання (1938—1941 роки). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1944 роки).

Життєпис Народився в родині робітника-залізничника Генріха Генріховича Гофмана та його дружини Катерини Яківни. З тринадцятирічного віку працював пастухом, пізніше — слюсарем у залізничному депо станцій Покровськ та Аткарськ.

Під час Першої світової війни з 1915 до 1918 року служив рядовим російської імператорської армії на Кавказькому фронті .

У 1918—1930 роках працював помічником машиніста, в 1930—1936 роках — машиністом паровоза станції Покровськ (місто Енгельс) АРСР Німців Поволжя. Був членом профспілки залізничного транспорту із 1918 року.

Член РКП(б) з 1924 року.

У 1931 році обраний секретарем цехового осередку депо ВКП(б). Із червня 1934 року — член партійного комітету депо та член президії Енгельської міської ради, кандидат у члени Президії Центрального виконавчого комітету рад (ЦВК) АРСР Німців Поволжя, із 1935 року — член Президії ЦВК АРСР Німців Поволжя.

У 1936—1937 роках — майстер депо, у 1937—1938 роках — начальник паровозного депо (паровозного господарства) станції Покровськ (місто Енгельс) АРСР Німців Поволжя. Був послідовником «кривоносівських методів» роботи на залізниці.

12 грудня 1937 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР (до Ради Національностей) 1-го скликання від Енгельського міського виборчого округу АРСР Німців Поволжя (відкликаний 27 березня 1944 року «як такий, що втратив зв’язок зі своїми виборцями»).

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради АРСР Німців Поволжя від Карл-Лібкнехтівського виборчого округу № 77 (місто Марксштадт).

З 9 до 26 липня 1938 року — голова Центрального виконавчого комітету рад АРСР Німців Поволжя.

26 липня 1938 — 5 вересня 1941 року — голова Президії Верховної ради АРСР Німців Поволжя.

13–14 липня 1941 року разом із головою Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя Олександром Гекманом звернувся до німецького народу із закликом не проливати кров радянських людей, повернути зброю проти Гітлера та «фашистських людожерів».

У вересні 1941 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року «Про переселення німців, які проживають у районах Поволжя» виселений разом із дружиною Антоніною Іллівною Зимниковою та дітьми Олександром і Віктором до Тюхтетського району Красноярського краю. У повідомленнях співробітників НКВС звинувачувався у підтримці «саботажу» колишнього керівництва АРСР Німців Поволжя та у відмові виїхати на постійне проживання до колгоспу за місцем нового поселення.

З березня 1942 до січня 1944 року — в трудовій армії: перебував на примусових роботах у Богословлазі (Базбуді) НКВС СРСР у Свердловській області. 13 січня 1944 року на підставі розпорядження ГУЛАГу НКВС СРСР № 42/107362 переведений до Краслагу НКВС (Красноярський край).. Працював машиністом на станції Решоти Нижньоїнгаського району Красноярського краю.

Після німецько-радянської війни переїхав із сім'єю до міста Андижан. Продовжував працювати на залізниці до 82-річного віку.

Помер 1977 року в Андижані Узбецької РСР.

Посмертно реабілітований в 1996 році.

Нагороди За високі трудові досягнення неодноразово відзначався подяками та преміями керівництва Рязано-Уральської залізниці. 14 січня 1935 року Народний комісаріат шляхів сполучення СРСР вручив йому нагрудний знак «Ударник сталінського призову», 8 серпня 1936 року нагороджений знаком «Почесний залізничник» за «передову стахановсько-кривоносівську роботу».

Примітки

Джерела Гофман Конрад Генрихович Гофман Конрад Генрихович (Hoffmann Konrad)