Анджела Лі Дакворт (; нар. 1970) — американська науковиця, психологиня та авторка науково-популярних книжок. Професорка психології на кафедрі імені Рози Лі та Еґберта Чана в Університеті Пенсільванії, де вивчає стійкість та самоконтроль. Є засновницею та колишньою генеральною директоркою Character Lab, некомерційної організації, місія якої полягає в розвитку науки та практики розвитку характеру.
Життя Дакворт народилася 1970 року в сім'ї китайських іммігрантів. Її батько, Ін Као Лі (1933—2020), був хіміком у DuPont і винайшов дисперсійний лак Lucite.
Дакворт виросла в Черрі-Гілл, штат Нью-Джерсі і закінчила середню школу Черрі-Гілл Іст. 1992 року здобула ступінь бакалавра з нейробіології в Гарвардському коледжі. 1996 року закінчила Оксфордський університет, здобувши ступінь магістра наук з неврології за стипендією Маршалла, та Пенсильванський університет 2006 року, здобувши ступінь доктора філософії з психології. 2013 року здобула стипендію Макартура.
Після здобуття ступеня магістра Дакворт працювала консультанткою з менеджменту в McKinsey & Company. Приблизно через рік вона звільнилася, щоб стати вчителькою математики у середній школі Ловелла (Сан-Франциско).
Перша книжка Дакворт «Завзяття. Сила пристрасті й наполегливості» вийшла у травні 2016 року. Вона залишалася у списку бестселерів The New York Times упродовж 21 тижня. У рецензії на книжку в The New York Times Дакворт назвали «психологинею, якиа зробила „завзяття“ найуживанішим терміном у дискусіях про освітню політику».
Дакворт була співведучою подкасту «No Stupid Questions» у радіомережі Freakonomics Radio протягом 223 епізодів, що виходили з 2020 до 2024 року.
Завзяття Дакворт насамперед знана завдяки дослідженням «завзяття» — риси характеру, яку вона визначає як поєднання пристрасті та наполегливості у досягненні довгострокових цілей. Вона також розробила Grit Scale — шкалу для вимірювання цієї характеристики.
Дакворт виявила, що завзяття є поширеним фактором серед успішних учнів, яких вона досліджувала. Її робота показує, що завзяття не пов'язане з IQ, але тісно пов'язане з сумлінністю. Хоча завзяття вивчають у різні періоди людського життя, Дакворт головно досліджує, як формування цієї якості може сприяти розвитку підлітків. Такий підхід належить до напряму виховання характеру та ширшого руху за те, щоб шкільна освіта не обмежувалася лише когнітивними навичками.
З моменту прийняття Закону про успіх кожного учня (ESSA) 2015 року зростає заклик до ефективних способів вимірювання сильних сторін характеру. Однак сама Дакворт закликала до обережності під час застосування та, особливо, тестування характеру в класах. Одна з причин полягає в тому, що чинні показники були розроблені для наукових цілей, тому досі не існує надійних способів вимірювання завзаття у ситуаціях з високими ставками, таких як вступ до коледжу чи подання заяв на роботу.
Дехто стверджує, що зосередження на завзятті призведе до нехтування іншими важливими факторами, як-то позитивними соціально-економічними передумовами, необхідними для її застосування. Дакворт визнавала важливість чинників середовища, зазначаючи, що справа не в тому, що одне важливіше за інше, а в тому, що значення мають обидва аспекти: «Питання полягає не в тому, чи слід нам зосереджуватися на завзятті або на структурних бар'єрах для досягнення успіху. У найглибшому сенсі важливими є обидва чинники, ба більше — вони взаємопов'язані».
Концепція завзяття також зазнала чимало критики. Метааналіз 2017 року показав, що «завзяття лише помірно корелює з результативністю та здатністю утримуватися в діяльності», а також що цю характеристику не було достатньо чітко відмежовано від кількох раніше досліджених психологічних конструктів, зокрема сумлінності, наполегливості та працьовитості.
У статті 2021 року Дакворт визнала, що неправильно інтерпретувала психометричні властивості своєї Grit Scale.
Переклади українською
Примітки