Хоут

Хоут-Хед (, ; ) — півострів на північний схід від Дубліна в Ірландії, який перебуває під управлінням Ради графства Фінгал.

Вхід на півострів здійснюється через Саттон, а однойменне селище Хоут та його гавань розташовані на північно-східному схилі. Більшу частину півострова займає пагорб Хоут, хоча є й інші ділянки, такі як томболо в Саттоні, розлогі пляжі на північному узбережжі та невеликі пляжі в інших місцях.

У південно-східній частині Хоут-Хед розташований маяк Бейлі. Неподалік знаходяться райони Балдойл і Портмарнок, а поруч розташований природний заповідник Норт-Булл-Айленд.

Історія Найперша згадка про півострів, можливо, зустрічається на карті, яку приписують Клавдію Птолемею, де він називався «Едрі-Дезерта» або грецькою (Едру Херемос, тобто «ізольоване місце Едара»).. .

Півострів був заселений щонайменше з 3-го тисячоліття до нашої ери, про що свідчать дві сміттєві купи та дольмен, який датується приблизно 2200 роком до нашої ери. Він фігурує в кількох ірландських легендах.

У Хоуті виникло рибальське поселення, а сама територія розвивалася під владою норманської родини Сент-Лоуренс, яка володіла більшою частиною Хоут-Хед з кінця XI століття до XX століття, а залишок основного маєтку було продано у 2019 році. У XIX столітті лінії електричного трамвая, що вели до Хоут-Хед і через нього, зробили весь пагорб більш доступним. Розташування та топографіяя Від початку будучи островом, Хоут-Хед наразі з'єднаний з материком вузькою смугою землі, або томболо, і утворює північну межу великого півмісяця Дублінської затоки, що приблизно відповідає пагорбам Долкі та Кілліні на півдні.

Більша частина мису є горбистою, з такими вершинами, як 171-метрова Блек-Линн біля Бен-оф-Хоут, на бічній дорозі за кар'єрами Грін-Хілл у пагорбах Лаугерін, пагорб Шилмартін (163 м), з якого відкривається краєвид на дорогу Каррікбрак, а також Каррікбрак і Дан-Хілл. Також є скелясті ділянки, такі як Мак-Рок (Каррікмор) і Кілрок.

Хоут має розлогу та різноманітну берегову лінію, місцями, особливо на північному узбережжі, зустрічаються круті морські скелі. Ключові точки узбережжя, якщо рухатися за годинниковою стрілкою від Саттона, включають: мис Куш-Пойнт, пляж Клермонт-Стренд, невеликий мис біля селища Хоут, затоку Балскадден, Кілрок, Великий і Малий Бейлі, Левову Голову, затоку Долдрум, скелі Нідлс, мис Драмлек-Пойнт, Червоний Рок і пляж Саттон-Стренд.

Через форму рельєфу та кам'янистий характер місцевості з тонким шаром ґрунту в Хоуті протікає багато струмків, зокрема кілька швидкоплинних завдяки твердій породі під тонким шаром ґрунту. До них належать Бладі-Стрім, Коулкор-Брук, Боггін-Стрім, Оффінгтон-Стрім, Вайтуотер-Брук, Балсаггарт-Стрім, а також струмки Каррікбрак і Санта-Сабіна.Dublin: 2013, Doyle, J.W., "«Десять вод: Річки графства Дублін»" – 8-е видання Флора і фауна На скелях мешкає велика колонія морських птахів, зокрема кайр, тонкодзьобих кайр, буревісників, мартинів і бакланів. На чагарникових заростях вище мешкають кілька видів, характерних для вересових пустищ, включаючи жайворонків, лучних щевриків, сірих кропив'янок, коноплянок, чорноголових трав'янок і очеретяних вівсянок. Найчастіше серед хижих птахів зустрічаються боривітри, сапсани и звичайні канюки.

Дрік росте в багатьох місцях на мисі. У посушливі літні місяці часто трапляються пожежі. У 2018 році на Хоут-Хед був зареєстрований тридцять один вид немісцевих рослин.Dhuill, Emer Ni and Smyth, N. 2021 Інвазивні немісцеві та чужорідні види, що втекли з садів, на південних скелях Хоут-Хед, округ Дублін (H21) Журнал ірландських натуралістів 37(2) Транспорт На мисі або поруч із ним розташовані дві залізничні станції. Станція Саттон знаходиться на північній окраїні томболо між Саттоном і Балдойлом, а станція Хоут — на самому мисі в селищі Хоут. Обидві станції обслуговуються поїздами Дублінської системи швидкісного транспорту (DART) і мають регулярне сполучення з центром Дубліна.

Історично між станціями навколо мису з 1901 по 1959 рік курсувала трамвайна лінія Хілл-оф-Хоут. Крім того, мис обслуговують автобусні маршрути Дубліна. До більшості районів веде розвинена мережа автомобільних доріг, хоча до деяких частин можна дістатися лише численними пішохідними стежками. Галерея

Дозвілля Хоут є популярним місцем для одноденних поїздок зі столиці, дістатися до якого можна на автомобілі, автобусі або до одного з північних терміналів системи швидкісного метро Дубліна (DART). Любителі піших прогулянок можуть обрати один із численних маршрутів, зокрема «Прогулянку скелями», «Замкнене коло скельною стежкою» або здійснити сходження до стародавнього кам'яного кургану на одній із вершин Хоута.

У ясні дні звідси видно гори Віклов, а внизу — Дублін. Також може бути видна гора Слів-Донард заввишки 852 метри в Північній Ірландії — на відстані 90 км. Досить часто можна побачити й Сноудон (1085 м) у національному парку Сноудонія в Уельсі — на відстані 138 км. У культурі Мисс Хоут-Хед — це місце, де Леопольд Блум освідчується Моллі в романі Джеймса Джойса «Улісс». У оповіданні «Евелін», іншому творі Джеймса Джойса зі збірки «Дублінці», згадується, що Евелін та її родина колись влаштували пікнік на пагорбі Хоут. Мис Хоут-Хед також займає центральне місце в останньому творі Джойса, «Поминки за Фіннеганом», у якому один із головних героїв, HCE, з-поміж іншого, уособлює цю гору.

Мис Хоут-Хед згадується в тексті заголовної пісні альбому Кейт Буш 1989 року «The Sensual World»: «...взяли шість великих коліс і скотилися з мису Хоут-Хед / у плоть, ммм, так...». Пісня натхненна монологом Моллі Блум в «Уліссі» Джойса.

Півострів також зображений на тлі численних картин ірландського художника Вільяма Орпена (1878–1931) та американського художника Джеймса Вістлера. Зокрема, відома робота сера Вільяма Орпена «Грейс читає в затоці Хоут» (бл. 1900 р.).

Мис Хоут-Хед є місцем дії двох сцен із мюзиклу «Одного разу», удостоєного премії «Тоні».

Посилання