Роберту Бурле Маркс (; 4 серпня 1909 — 4 червня 1994) — бразильський ландшафтний архітектор, художник, еколог, натураліст та музикант. Проєкти парків та садів зробили його всесвітньо відомим художником-природознавцем та дизайнером громадських міських просторів. Його роботи мали великий вплив на дизайн тропічних садів у 20 столітті. Водні сади були популярною темою в його творчості. Він вміло переносив традиційні художні вирази, такі як графічний дизайн, гобелени та народне мистецтво, у свої ландшафтні проекти. Він також розробляв тканини, ювелірні вироби та сценічні декорації.
Роберту Бурле Маркс був одним із перших, хто закликав до збереження амазонських тропічних лісів Бразилії. Понад 50 рослин носять його ім'я. Він зібрав значну колекцію рослин у своєму будинку, включаючи понад 500 філодендронів, деякі з них були відкриті ним або носять його ім'я, наприклад Philodendron burle-marxii.
Біографія Роберту Бурле Маркс народився в Сан-Паулу. Він був четвертим сином Ребекки Сесилії Бурле, представниці традиційної родини французького походження Бурле Дюбе з Пернамбуку та Вільгельма Маркса, німецького єврея, який народився в Штутгарті та виріс у Трірі. У 1913 році родина переїхала до Ріо-де-Жанейро.
Першим натхненням для Бурле Маркса у сфері ландшафтного дизайну стало вивчення живопису в Німеччині, де він часто відвідував Ботанічний сад у Берліні та вперше дізнався про місцеву флору Бразилії. Після повернення до Бразилії він почав колекціонувати рослини у своєму будинку та навколо нього. У 1930 році він вступив до Національної школи образотворчих мистецтв у Ріо, де зосередився на образотворчому мистецтві під керівництвом Лео Путца та Кандіду Портінарі. Під час навчання він спілкувався з кількома майбутніми провідними фахівцями Бразилії в галузі архітектури та ботаніки, які продовжували мати значний вплив на його особисте та професійне життя. Одним з них був його професор, архітектор та проєктант бразильського модернізму Лусіо Коста, який жив на одній вулиці з Бурле.
У 1932 році Бурле Маркс розробив свій перший проєкт ландшафтного дизайну для приватної резиденції, створеної архітекторами Лусіо Коста та Грегорі Варшавчиком. Цей проєкт, будинок Шварца, став початком співпраці з Костою, яка пізніше збагатилась Оскаром Німейєром, що спроектував Бразильський павільйон на Всесвітній виставці в Нью-Йорку в 1939 році. Німейєр також спроєктував комплекс Пампулья у 1942 році, для якого Маркс розробив сади. Його перший проєкт саду був завершений у 1933 роціArtworks. У 1937 році Бурле Маркс здобув міжнародне визнання за цей абстрактний дизайн саду на даху будівлі Міністерство освіти БразиліїFraser, V. (2000). "Cannibalizing Le Corbusier: The MES Gardens of Roberto Burle Marx." Journal of the Society of Architectural Historians, 59(2), 180–193. https://doi.org/10.2307/991589.
У 1949 році він придбав Sítio de Santo Antonio da Bica, площею 365,000 м2, маєток на околиці Ріо-де-Жанейро. Бурле Маркс почав здійснювати експедиції до бразильських тропічних лісів разом з ботаніками, ландшафтними архітекторами, архітекторами та іншими дослідниками для збору зразків рослин. Він навчився вивчати рослини in situ у ботаніка Енріке Ламейєра де Мелло Баррето та створив свій сад, розплідник та колекцію тропічних рослин у Гуаратібі. Цю власність було передано уряду Бразилії у 1985 році та вона стала національним пам'ятником. Споруда має назву Sítio Roberto Burle Marx, під наглядом тут росте понад 3500 видів рослин. У 2021 році садибу Роберту Бурле Маркса було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО завдяки унікальному модерністському дизайну, важливості для збереження навколишнього середовища та культурної спадщини. Зараз вона знаходиться на 23-му місці у Бразилії як об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКОReference.
У 1955 році Роберту Бурле Маркс заснував ландшафтну студію та ландшафтну компанію під назвою Burle Marx & Cia. Ltda. 1956 році разом з ландшафтними архітекторами Фернандо Таборою та Джоном Годфрі Вільямом Стоддартом він відкрив офіс у Каракасі для створення найбільшого громадського парку Каракаса, Parque del Este. У 1968 році почав співпрацювати з архітекторами Хосе Табаков та Харуйоші Оно. Маркс працював над замовленнями по всій Бразилії, Аргентині, Чилі та багатьох інших країнах Південної Америки, Франції, Південній Африці, Вашингтоні, округ Колумбія, та Лос-Анджелесі. Крім того, його роботи можна знайти по всьому місту Ріо-де-Жанейро, «це музей просто неба, що демонструє його неповторний стиль, повністю його власний»Montero 2001 p. 29. 62-річна кар'єра Роберту Бурле Маркса завершилася його смертю 4 червня 1994 року у віці 84 років.
Багато часу Бурле Маркс проводив час у бразильських лісах, вивчаючи та досліджуючи рослинність. Це дозволило йому зробити значний внесок у ботаніку, відкривши нові види рослин. Щонайменше 50 рослин носять його ім'я. На його честь названо рід рослин Burlemarxia родини VelloziaceaeLotte Burkhardt: Verzeichnis eponymischer Pflanzennamen – Erweiterte Edition. Teil I und II. Ботанічний сад Берліна, Вільний університет Берліна, Berlin 2018, ISBN 978-3-946292-26-5 doi:10.3372/epolist2018.. Також на його честь названо 33 види рослин, серед яких Begonia burle-marxii, Calathea burle-marxii sowie Philodendron burle-marxii, Monstera Burle Marx’s Flame[url=https://www.aroidcultivars.org/aroid-cultivars/monstera/burle-marx's-flame Monstera, Burle Marx’s Flame].
Маркс також займався захистом та збереженням тропічних лісів від руйнівної комерційної діяльності, пов'язаної з вирубкою лісів заради бананів та інших культур, а також з вирубкою деревини. Він був одним із перших бразильців, який виступив проти вирубки лісів.
Стиль
Художній стиль Бурле Маркса був модерністичним та авангардистським. На його творчість також вплинули кубізм та абстракціонізмRohter, Larry. (January 20, 2009.) A New Look at the Multitalented Man Who Made Tropical Landscaping An Art. New York Times. Retrieved March 19, 2019., а також бразильське народне мистецтво.
Творчість Маркса «можна підсумувати чотирма загальними дизайнерськими концепціями — використання місцевої тропічної рослинності як структурного елемента дизайну, розрив симетричних візерунків у концепції відкритих просторів, барвисте оброблення тротуарів та використання вільних форм у водних елементах» Vaccarino 2000, p. 17. Прикладом такого підходу є набережна пляжу Копакабана. Групи дерев та пальм місцевого походження, стійких до морського бризу, перемежовуються португальськими кам'яними мозаїками, які утворюють гігантську абстрактну картину, де жодна ділянка вздовж набережної не є однаковою. Цю «картину» можна побачити з балконів готелів, і вона пропонує постійно мінливий вид для тих, хто їде вздовж пляжу. Мозаїки тягнуться вздовж усього пляжу на відстані двох миль. Водним елементом у цьому випадку, звичайно ж, є океан та пляж, який облямований 9-метровою безперервною мозаїчною доріжкоюEliovson 1991; Montero 2001. Пляж Копакабана є «найвідомішим у Бразилії».Eliovson 1991 p. 103.
Нагороди 1953: приз у галузі ландшафтної архітектури на 2-й Міжнародній виставці архітектури; 1959: звання Лицаря Ордена Корони Бельгії; 1959: Почесний диплом у Парижі; 1963: уряду Бразилії; 1965: медаль за образотворче мистецтво Американського інституту архітекторів у Вашингтоні; 1982: докторський ступінь Королівського коледжу мистецтв у Лондоні; 1982: почесний докторський ступінь від королеви Нідерландів. Міссурійський ботанічний сад нагородив Роберту Бурле Маркса премією Грінсфельдера.
Творчі роботи
Ландшафтний дизайн деяких садів у громадських будівлях Бразилії: Міністерство оборони – водяний сад та чудове використання бетонних форм. Будинок Міністерства закордонних справ Будинок Міністерства освіти Палац Ітамараті Еспланада в Копакабані – великомасштабна (4 км завдовжки) мозаїка, завершена в 1970 році на знаменитому пляжі Ріо-де-Жанейро; під впливом португальської бруківки Музей Inhotim в Брумадинью Парк Ібірапуера «Flamengo Park» – великий громадський парк в Ріо-де-Жанейро (побудований на сміттєзвалищі) Іподром «La Rinconada», Каракас «Parque del Este», Каракас «La Lagunita Country Club», Каракас Район «Pampulha» Белу-Оризонті Каскадний сад в «Longwood Gardens», Пенсільванія «Biscayne Boulevard», Маямі (завершено посмертно) Ботанічний сад в Маракайбо Міський парк в Куала-Лумпур «Casa Forte Square» в Ресіфі «Ipanema Park», Мінас-Жерайс «Burle Marx Park», Сан-Паулу
Виставки 1948-52 - Painting toward architecture, Miller Company Collection of Abstract Art, декілька локацій, США(c. 2019). Roberto Burle Marx. Design for a garden, (1948). artdesigncafe. Retrieved March 17, 2019.. 1949 - Від Ле Корбюзьє до Оскара Німеєра, Музей сучасного мистецтва, Нью-ЙоркFrom Le Corbusier to Niemeyer: Savoye House - Tremaine House 1949 exhibition webpage. Museum of Modern Art, New York. Retrieved March 17, 2019.. 1991 - Роберту Бурле Маркс: Неприродне мистецтво саду, Музей сучасного мистецтва, Нью-ЙоркRoberto Burle Marx: The unnatural art of the garden exhibition webpage. Museum of Modern Art, New York. Retrieved March 17, 2019.. 2016 - Роберту Бурле Маркс: Бразильський модерніст, Єврейський музей, Нью-ЙоркRoberto Burle Marx: Brazilian Modernist exhibition webpage. Jewish Museum, New York. Retrieved March 17, 2019.. 2017 - Роберту Бурле Маркс: Joutras Gallery, Чиказький ботанічний сад. 2019 - «Бразильський модерн: живе мистецтво Роберту Бурле Маркса», Нью-Йоркський ботанічний сад.
Див. також Список ботаніків за скороченням
Примітки
Бібліографія
Giulio G. Rizzo ; Il progetto dei grandi parchi urbani di Roberto Burle Marx, In "Paesaggio Urbano", vol. 4-5; pp. 82-89, 1995.
First English Language Edition.
Посилання . . . Tourist guide page with many pictures. .