Францішек Захаріяш Брожек ()(нар. 23 серпня 1890 у Кракові, помер 1940 у Харкові ) – підполковник піхоти Війська Польського, член і співзасновник Спортивного товариства «Вісла», жертва Катинського розстрілу .
Життєпис Син Яна, поштового службовця, та Юзефи, уродженої Стасік, яка народилася у Кракові . Закінчив середню школу Святого Яцека у Кракові та чотири семестри на юридичному факультеті Ягеллонського університету .
Під час Першої світової війни воював у лавах Імператорської та Королівської армії (з лютого по липень 1916 року на Російському фронті, та з лютого 1917 року по червень 1918 року на Італійському фронті). Основним підрозділом був Імператорський та Королівський піхотний полк № 13 . Було підвищено до звання підпоручника зі старшинством з 1 лютого 1918 року .
1 листопада 1918 року було прийнято до лав Польської армії та призначено до 8-го піхотного полку легіонів. Брав участь у польсько-українській війні, а потім у польсько-більшовицькій війні .
Воротар першої футбольної команди «Вісла Краків» до 1910 року . Представляв Польщу на Олімпійських іграх 1924 року ( Париж ) зі спортивної стрільби . Посів 15-те місце в командній стрільбі на мішенях на 200, 400, 600 та 800 м.
Після закінчення війни залишився в армії як професійний офіцер і продовжив службу в 13-му піхотному полку в Пултуську . 3 травня 1922 року йому було присвоєно звання капітана зі старшинством від 1 червня 1919 року та 975-м рангом у піхотному офіцерському корпусі .
10 травня 1922 року в Парижі колишній командир об'єднаного піхотного полку майор Юзеф Якліч підготував клопотання про нагородження капітана Брожека орденом Virtuti Militari за подвиги, виконані 15 та 26 червня 1919 року . Клопотання було підтримано генералом Владиславом Сікорським і надіслано до канцелярії генерального ад'ютанта Головнокомандувача 12 липня 1922 року, але не було прийнято .
12 квітня 1927 року було підвищено до майора зі старшинством з 1 січня 1927 року та присвоєно 80-й ранг у корпусі піхотних офіцерів . У травні того ж року було переведено до 18-го піхотного полку в Скерневіце на посаду командира 1-го батальйону . У квітні 1928 року було переведено на посаду штабного офіцера полку, а в липні того ж року знову переведено на посаду командира 1-го батальйону . У березні 1932 року було переведено до Корпусу охорони кордону . У 1934 році було призначено командиром батальйону КОП «Івєнець» . 1 січня 1936 року було присвоєно звання підполковника за вислугою років, а також 16-й ранг у піхотному офіцерському корпусі . У 1937 році став начальником 9-го районного управління фізичного виховання та військової підготовки в Бересті .
Під час вересневої кампанії 1939 року – після вторгнення радянських військ до Польщі – за невідомих обставин потрапив у полон до радянських військ. Утримувався в таборі в Старобільську . Навесні 1940 року був убитий співробітниками НКВС у Харкові і таємно похований у безіменній братській могилі в П'ятихатках , яка з 17 червня 2000 року є офіційним місцем розташування Кладовища жертв тоталітаризму в Харкові . Його прізвище є у "Список облікових справ військовополонених Старобільського табору НКВС СРСР", так званому списку Гайдідея (пункти 153 та 253) .
5 жовтня 2007 року Міністр національної оборони Александер Щиґло посмертно підвищив його до звання полковника . Про підвищення було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам’ятаємо Катинь – вшануймо пам’ять Героїв».
Нагороди Золотий Хрест Заслуги – 10 листопада 1928 р. Пам'ятна медаль війни 1918–1921 років Медаль десятої річниці відновленої незалежності
Див. також Польські військовополонені в радянському полоні (з 1939 року) Табори НКВС для польських військовополонених
Примітки
Література
Посилання Фото – Францішек Брожек