Ернст Гуго фон Вольф (; 12 жовтня 1838, Фрайберг — 10 вересня 1913, Альтенберг) — німецький воєначальник, генерал-майор Саксонської армії.
Життя Його батьками були саксонський оберстлейтенант Карл Генріх Август фон Вольф (6 серпня 1794 — 5 лютого 1873) та його дружина Августа Тереза Вільгельміна фон Ностіц (22 жовтня 1809 — 2 травня 1847), дочка генерал-лейтенанта Карла фон Ностіца-Джевецького, коменданта фортеці Кенігштайн.
Вольф став юнкером артилерії Саксонської армії у 1855 році. Наступного року його було підвищено до лейтенанта, а через дев'ять років — до оберлейтенанта. У 1867 році Вольф став гауптманом та ад'ютантом 12-ї артилерійської бригади. Потім він служив у фортечній артилерії (1870) та брав участь у війні проти Франції. У 1872 році він служив у Генеральному штабі. У 1874 році Вольф вступив до 1-го пішого артилерійського полку в званні майора; згодом його було призначено командиром батальйону, а в 1879 році підвищено до оберстлейтенанта. У 1880 році він став командиром полку, а в 1882 році — оберстом.
20 грудня 1886 року Вольфа було призначено командиром 2-го польового артилерійського полку № 28.Militär-Wochenblatt. Nr. 1 vom 5. Januar 1887, S. 10. Одночасно підвищений до генерал-майора, 1 лютого 1889 року він був призначений командиром 1-ї артилерійської бригади № 12.Dermot Bradley (Hrsg.), Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815-1939. Band 1: Die Höheren Kommandostellen 1815-1939. Biblio Verlag. Osnabrück 1990. ISBN 3-7648-1780-1. S. 500. 22 вересня 1890 року Вольфа було внесено до резервного списку.Sächsisches Kriegsministerium, Abteilung für die persönlichen Angelegenheiten (Hrsg.): Rangliste der Königlich Sächsischen Armee für das Jahr 1891. C. Heinrich, Dresden 1891, S. 346 f.
Сім'я Ернст Гуго фон Вольф одружився з Кароліною Луїзою «Лонні» фон Оппелль (1846–1933) у Дрездені у вересні 1868 року. Відтоді подружжя жило в будинку родини фон Оппелль, Ебенрехт (Ніцаштрассе 53, кут Гутенбергштрассе, зараз знесений і замінений готелем), в Оберлесніці, недалеко від міста Дрезден. У них було дев'ять дітей, зокрема Гансгенріх фон Вольф, будівельник так званого замку Дувісіб у сучасній Намібії, та Егон фон Вольф, який, будучи корветтен-капітаном, командував крейсером «Берлін» у 1912 році. Крім того, через свою дочку Крістіну (1880–1946) вони були тестями та свекрами майбутнього генерала артилерії Горста фон Меча.
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами Медаль «За вислугу років» (Саксонія) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами Орден Генріха Лева, командорський хрест 2-го класу Орден Леопольда I, великий офіцерський хрест (Бельгія) Орден Червоного орла 2-го класу (7 вересня 1889)Militär-Wochenblatt. Nr. 79 vom 14. September 1889. S. 1685. Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 1-го класу (22 вересня 1890)Militär-Wochenblatt. Nr. 83 vom 1. Oktober 1890. S. 2534.
Примітки
Література
Harald N. Nestroy: Duwisib. Die deutsche Ritterburg in Namibia und ihr Burgherr Hansheinrich von Wolf. Namibia Wiss. Ges., Windhoek 2002, ISBN 3-933117-73-9. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der briefadeligen Häuser, 1918, S. 986
Посилання
Ernst Hugo von Wolf im Stadtwiki Dresden