Базиліка Святого Прокопа (), до 1704 — Костел Вознесіння Діви Марії () — католицька церква в романо-готичному стилі, розташована в чеському місті Тршебич. Побудована на місці Маріанської каплиці бенедиктинського монастиря між 1240 та 1260 роками. У складі об'єкту «Монастир з костелом Святого Прокопа у Тршебичі» в 2002 році визнана національною пам'яткою культури Чехії, а у 2003 році Базиліка Святого Прокопа у Тршебичі разом із єврейським кварталом була внесена до Списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія Історія базиліки тісно пов'язана з бенедиктинським монастирем у Тршебичі, який був закладений у 1101 році князями Олдржихом Брненським та Літольдом Зноємським, синами Конрада I. Попередницею базиліки була капела Святого Бенедикта, освячена єпископом Праги Гержманом у 1104 році. Через п'ять років у монастирі вже був свій костел, освячений єпископом Оломоуца Яном II у 1109 році. Згодом обидва засновники монастиря були поховані в крипті монастирського костелуЕврейский квартал и базилика Св. Прокопа в Тршебиче на сайте World Heritage ..

Згодом монастир багатів і вплив його збільшувався. У середині XIII століття він був перебудований у готичному стилі та укріплений. У цей час і була побудована базиліка, в період з 1240 по 1260 роки, спочатку присвячена Взяттю на небо Діви Марії. Прокопій Сазавський став її святим покровителем лише 1704 року, на рік п'ятисотліття його канонізаціїJewish Quarter and St Procopius' Basilica in Třebíč на сайте Всемирного наследия ЮНЕСКО..

У 1468 році війська угорського короля Матяша I взяли в облогу Тршебич (у пошуках Їржі з Подєбрад, що ховався). Місто та монастир, включаючи базиліку, були розграбовані та знищені. Після цього Тршебич втратив статус абатського міста, а монастир занепав. У 1582 році місто перейшло у власність роду Вальдштейнів, які перебудували монастир у замковий комплекс, а будівлю базиліки використовували у світських цілях.

У 1704 році базиліка була відокремлена від основної частини комплексу та відновлена за проектом архітектора Франтішека Каньки у неоготичному стилі.

Сучасний вид базиліка набула після реконструкції 1924 — 1935 років за проектом архітектора Каміла Гілберта, під час якої, зокрема, було відновлено пресвітерій.

Будова Базиліка відноситься до нечисленних споруд, що збереглися в Чехії, архітектурний тип яких залишився перехідним від романського до готичного, про що свідчить, зокрема, поєднання романських галерей і напівкруглих апсид бічних нефів із готичною каркасною конструкцією склепінь.

Внутрішня обстановка Храм Святого Прокопа являє собою тринефну базиліку з двома вежами, що височіють із західного боку. Головний неф є найширшим і поділяється на шість склепінчастих майданчиків, два бічні нави складаються з дев'яти склепінних майданчиків. Одне зі склепінь головного нефа вдвічі більше, ніж склепіння бічного нефа. Поперечна нава дещо пригнічений. З північного боку базиліки тягнеться зовнішній коридор, з південного боку — внутрішній. Довжина храму становить 65,7 метра, ширина — 20,2 метра.

Головний неф вище бічних і відокремлений від них із кожного боку рядами із шести стовпів, по черзі широкими і тонкими, що утворюють стрілчасті арки. Сітчасте склепіння головного нефа відноситься до періоду бароко, спочатку це склепіння замислювалося як купольне, що складається з восьми частин, як у хорі і західній передпокої храму. Однак під час будівництва вирішено було зробити шестиреберне склепіння. До слабших колон були приєднані пілястрові опори, увінчані капітелями у стилі бароко зі скульптурами чеських святих. Виступи початкових ребристих склепінь увінчані простими консолями. Початкове склепіння головного нефа, ймовірно, було пошкоджено під час угорської облоги в 1468 році, через що потерпіле склепіння було знесено в 1679 році. Реставратор храму Франтішек Канька збудував нове склепіння у стилі бароко.

Хор Головний неф переходить до хору тріумфальною аркою. По кутах, зверненим до нефа, пісковикові блоки прикрашені рельєфними хрестоподібними квітками. Це, ймовірно, частина бічних входів, що збереглася, в лекторій. Латинський напис на тріумфальній арці, датований 1730 роком, говорить: «На славу Господа і Діви Марії відновив із осквернених руїн Ян Йозеф із Вальдштейнів, граф Священної Римської імперії». Цей напис є нагадуванням про загальну реконструкцію базиліки, проведену Франтішеком Максиміліаном Каньком у 1726—1733 роках.

Хор має два великі квадратні склепінчасті майданчики; саме склепіння куполоподібне, що складається з 8 частин із ребристим клиноподібним профілем. Потім слідує апсида, що має вигляд п'яти сторін восьмикутника, сплетена склепінням, що складається з 8 частин із вигнутим ребристим профілем.

Оздоблення абатської капели Обидві бічні нави на сході закінчуються окремими стінами капели абата. До наших днів збереглася лише ця капела у північному нефі. Капела абата є окремим склепінчастим приміщенням із трьома склепінчастими майданчиками з перехресними склепіннями і напівциліндричною апсидою з конхою. Північна капела була, ймовірно, знищена в 1468 при захопленні Тршебича армією короля Матяша Корвіна і була відновлена разом із входом у крипту в 1956 році. Наразі капела використовується як ризниця. Обидва бічні нефи мають правильні ребристі перехресні склепіння.

Південний портал з боку південного проходу бокового нефа збережений у своєму первісному вигляді з оригінальним розписом (рослинні та квіткові мотиви) старої церкви. Капела абата має важливе історичне та культурне значення, тому що в ній збереглися стародавні настінні розписи на біблійні теми. Їхня остання реставрація була закінчена в 1999 році.

Вікна Світло всередину базиліки проходить крізь шість верхніх стрілчастих вікон, розташованих з кожного боку головного нефа. Таку саму кількість вікон мають і бічні нефи.

Тристінна велика апсида головного нефа прикрашена трьома круглими вікнами. З них найціннішим є середнє вікно, розеткове, своїм виглядом (але не розміром) схоже на аналогічне вікно Реймського собору. Цікаво, що всі ці вікна були до 1871 замуровані.

Велика апсида Усередині великої апсиди розташована аркада, що складається з тридцяти трьох стрілчастих арок, що утримуються пісковиковими стовпами з прикрашеними базами та капітелями. Потім карниз зверху продовжує віконний поверх. У кутах полігонального закінчення апсиди розташовані колони, що підтримують склепіння у вигляді капітелей. Над трьома круглими вікнами є так звана карликова галерея — низька галерея з аркадами. Її простір, що оббігає апсиду з усіх п'яти боків, від внутрішньої частини хору відокремлюють вікна з розписним склом. Галерея була обладнана у 2007 році. До вхідних гвинтових сходів по боках примикають апсиди в тих місцях, де сходи примикають до прилеглого квадратного поля хору. Цей підхід був довгий час замурований і ніхто не знав, де він розташований.

Нинішній псевдоготичний вівтар базиліки, створений за проектом Яна Кастнера, Штепана Залешака та Віктора Ферстера, присвячений Святому Войтеху. Вівтар був встановлений у 1935 році за рекомендацією архітектора Каміла Гілберта.

Зовнішній вигляд Зовнішній вигляд базиліки відповідає його внутрішній структурі. Уся стіна та хор оточені карнизом. Бічний фасад головного нефа прикрашений лише гладкою ліпниною. Мала галерея апсиди зовні відкривається з усіх п'яти боків п'ятьма закінченими напівкруглими аркадами. Над цією частиною є стіна із ще меншими круглими віконцями.

Західний фасад, сьогодні барочний, під час облоги монастиря був серйозно пошкоджений. Спочатку фасад мав природу вестверка, тобто західної оборонної частини із призматичними бічними вежами. Сьогоднішня вежа частково нагадує стару.

Північний вхідний портал

На північному боці базиліки розташоване прямокутне фойє (вхідний портал) із склепінчастою стелею та ребристою аркою, що складається із семи частин. Арку підтримують чотири кутові стовпи і три опорні, посередині між кутовими. Кожен бік назовні має по дві напівкруглі аркади, з міцним опорним стовпом між ними. Стіна над аркадами оздоблена подвійними вікнами, за якими проходить маленька галерея. Внутрішній бік цього фойє означає вхід у костел, розташований вхід у костел. Портал багато прикрашений: у ньому чергується сім гладких гранітних стовпчиків із трикутними піщаниковими уступами, багато прикрашеними декоративними рослинними елементами. Колони завершують піщаникові плити та капітелі. Рослинне та фігуральне оздоблення виражають хвалебну оду Творцю. Чотири фігури у верхній частині на обох боках порталу, ймовірно, чотири євангелісти, поряд із якими (з кожної сторони укосу власного прямокутного входу), ймовірно, зображені фігури абатів.

Коли на початку XV століття після знищення монастиря, у базиліці було засновано броварню, у північному фойє була варильня. Пізніше вона була пристосована до житлових цілей, надалі для розміщення капелана. Фойє було звільнено і як портал відновлено лише у другій половині XIX століття, про що свідчить напис золотими літерами на кам'яній плиті над входом: «Від довговічного спустошення врятував і виправив граф Вінценц Вальдштейн-Вартенберг у 1862 році».

Значення До найцінніших частин базиліки відносяться:

Крипта. Є найстарішою та найбільш збереженою частиною базиліки. Виконана в готичному стилі, має стельове дерев'яне кріплення та заповнює простір під хором центрального нефа (частково заходить у прилеглі бічні нефи). Її стеля спирається на опори, капітелі яких прикрашені орнаментами з мотивами рослин, тварин та фантастичних облич. Оскільки з кінця XVI століття крипта базиліка використовувалася як пивоварний підвал, одна з опор була прибрана (заважала пересуванню пивних бочок) та замінена на простий циліндричний стовп. Хрестове кам'яне склепіння над вівтарною частиною (пресвітерій) та кругове вікно-розетка. Відновлено Канькою у XVIII столітті. Крім цього центральний неф був перекритий сітчастим склепінням у стилі бароко, реконструйовано пошкоджені колони, добудовано західний фронтон. Північний вхідний портал. Напівкруглий романський портал є видатною каменотесною роботою, відноситься до XIII століття. Сучасний вигляд набув під час реконструкції 1862 року. Спочатку мав прямокутне планування і був перекритий ребристим склепінням (тут у різний час розташовувалися майстерня, кімнати для персоналу, капелана). Тепер через портал, званий також «Райськими воротами» (від ), входять у базиліку.

Виняткове архітектурне значення базиліки святого Прокопа полягає в тому, що вона поєднує у собі принципи двох архітектурних стилів: романського та готичного. Причому це тимчасове будівництво: елементи готики не перекривають романські елементи, хоча будівельники храму, вихідці з романської концепції, уже були знайомі з елементами готики і працювали з ними. Прикладами є потужні готичні ребра крипти, а зовнішня велика апсида, крім кількох деталей, майже цілком романською.

Цікавим фактом є те, що коли на прохання архітектора Каміла Гілберта було видалено внутрішню штукатурку, на деяких блоках кладки були виявлені знаки, що залишили муляри. Однак тодішній Тршебічний декан і настоятель приходу Франтішек Долежел наполягав на відновленні стін та оштукатурюванні їх наново. Наступним цікавим фактом є те, що для будівництва базиліки головним чином використовувався місцевий крупнозернистий граніт сірий, тільки в місцях, де був акцент на деталі, доповнений ослованським пісковиком.

Література

Ольга Шуміхіна, Єлизавета Утко. Скарби людства. 981 пам'ятник Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Примітки

Посилання

Bazilika sv. Prokopa, базиліка у складі замкового комплексу на офіційному сайті Тршебича. Bazilika Svätého Prokopa v Třebíči (UNESCO) на

InfoČesko.