Motor Racing Developments Ltd., більш відома як Brabham — колишня британська команда Формули-1 та виробник гоночних автомобілів. Її заснували в 1960 році австралійський гонщик Джек Бребем та британсько-австралійський інженер . Команда мала успішну тридцятирічну історію у Формулі-1, протягом якої виборола чотири титули в особистому заліку та два Кубки конструкторів.
Під керівництвом Бребема та Торанака команда здобула подвійні чемпіонські титули у 1966 та 1967 роках, причому титул чемпіона серед пілотів 1966 року дістався самому Джеку Бребему, а титул 1967 року — Денні Гальму. Джек Бребем залишається єдиним пілотом в історії Формули-1, який здобув чемпіонський титул за кермом боліда, що носив його власне ім'я. Brabham стала першою командою Формули-1, яка використала аеродинамічну трубу для проектування автомобілів. Вони також стали найбільшим у світі виробником гоночних автомобілів з відкритими колесами для клієнтських команд, побудувавши понад 500 автомобілів до 1970 року. Команди, що використовували автомобілі Brabham, вигравали чемпіонати у Формулі-2 та Формулі-3. Крім того, боліди компанії брали участь у таких престижних перегонах, як Індіанаполіс 500 та Формула-5000.
Протягом більшої частини 1970-х та 1980-х років власником Brabham був бізнесмен Берні Екклстоун, який згодом став керівником і розпорядником усіх комерційних питань Формули-1. Під керівництвом Екклстоуна та головного конструктора Ґордона Маррея команда здобула ще два чемпіонства серед пілотів у 1980-х роках завдяки бразильцю Нельсону Піке. У цей період команда відмовилася від виробництва клієнтських автомобілів, але впровадила такі інновації, як вуглецеві гальма та гідропневматична підвіска, а також знову запровадила дозаправки під час гонки. Їхній унікальний здобув перемогу в своїй єдиній гонці в 1978 році, але команда була змушена відмовитись від його використання в наступних гонках. Свій перший титул Піке здобув у 1981 році на , що використовував ґраунд-ефект. А вже у 1983 році він став першим пілотом в історії, який виграв чемпіонат на машині з турбонаддувом — це був болід , оснащений рядним чотирициліндровим двигуном BMW M12, який того сезону приніс чотири перемоги в Гран-прі. Екклстоун продав команду в 1988 році.
В середині сезону 1992 року команда зазнала фінансового краху та була розслідувана за шахрайство, оскільки її новий власник, японська інженерна фірма Middlebridge, не змогла виплатити кредити. У 2009 році німецька організація здійснила невдалу спробу приєднатися до чемпіонату Формули-1 у сезоні 2010 року під історичною назвою Brabham.
Передісторія
Команду Brabham заснували Джек Бребем та , які познайомилися у 1951 році, коли обидва успішно будували й пілотували гоночні машини у своїй рідній Австралії. Бребем був значно успішнішим як гонщик, оскільки до того як у 1953 році повністю перейти в кільцеві автоперегони, він здобув величезну славу у змаганнях на ґрунтових треках у класі «Спідкар», виборовши безліч титулів національного та регіонального рівнів. У 1955 році Бребем вирушив до Великої Британії, щоб продовжити свою гоночну кар'єру. Там він став пілотом заводської команди Cooper Car Company. До 1958 року разом із ними він дійшов до рівня Формули-1 — найвищої категорії перегонів на автомобілях із відкритими колесами, що регламентується Міжнародною автомобільною федерацією (FIA), головним керівним органом світового автоспорту. У та роках Бребем здобув свої перші чемпіонські титули у Формулі-1 за кермом революційних середньомоторних болідів команди Cooper.
Попри своє новаторство з розміщення двигуна позаду пілота, Купери та їхній головний конструктор загалом неохоче розвивали свої автомобілі. Бребем наполягав на подальшому прогресі й відіграв значну роль у розробці надзвичайно успішного автомобіля 1960 року, створеного за участю його друга Торанака.. З моменту прибуття до Великої Британії Бребем консультувався з Торанаком листами з технічних питань. Він кілька років використовував блок передач, розроблений Торанаком, а Торанак також консультував щодо геометрії підвіски автомобіля Cooper T53 «lowline». Бребем був упевнений, що зможе зробити краще за Купера. Наприкінці 1959 року він запросив Торанака приїхати до Великої Британії, щоб працювати разом. Спочатку в його автосалоні Jack Brabham Motors вони випускали комплекти для модернізації дорожніх автомобілів та Triumph Herald. Однак їхньою довгостроковою метою було проєктування гоночних машин.. Джек вже намагався купити Cooper разом зі своїм колегою Роєм Сальвадорі. Бребем описував Торанака як «абсолютно єдиного хлопця, з яким я б наважився відкрити спільну справу». Пізніше Бребем представив версію моделі Herald із двигуном Coventry-Climax FWE потужністю 83 к.с. (62 кВт) та покращеною підвіскою, що відповідала збільшеній потужності.
Щоб реалізувати свою мету — проєктувати гоночні автомобілі, Бребем і Торанак заснували компанію Motor Racing Developments Ltd. (MRD), навмисно уникаючи використання власних прізвищ у назві. Нова компанія мала скласти конкуренцію компанії Cooper на ринку гоночних авто для клієнтських команд. Оскільки Бребем усе ще працював на Cooper, Торанак створював перший автомобіль MRD для початкового класу у цілковитій таємниці. Представлений улітку 1961 року болід «MRD» невдовзі довелося перейменувати. Автомобільний журналіст Жаббі Кромбак зауважив, що «французька вимова цих ініціалів — фонетично "ем-ер-де" — звучить надто вже схоже на французьке слово... "merde" ()». Саме так цю історію пригадують і Рон Торанак, і механік Brabham Майкл Скарлетт. Також вважається, що британський журналіст Алан Брінтон () свого часу теж звернув увагу Бребема на цей прикрий факт. Ґевін Юл посів друге місце в гонці в Гудвуді, а пізніше повторив цей результат у Меллорі-Парк на боліді MRD-Ford. Згодом ці боліди стали відомі вже як Brabham, а індекси їхніх моделей починалися з літер BT, що розшифровувалося як «Brabham Tauranac».. Таким чином, перший прототип боліда Формули-Юніор отримав назву BT1, а його серійна версія — BT2.
На момент початку сезону Формули-1 1961 року команди Lotus і Ferrari просунулися в розвитку середньомоторного компонування далі, ніж Cooper. Для Бребема цей сезон виявився невдалим — він набрав лише чотири очки. Оскільки протягом 1961 року він уже виступав на власних клієнтських болідах Cooper у незалікових гонках, у 1962 році він залишив компанію, щоб виступати за власну команду Brabham Racing Organisation (BRO), яка використовувала боліди виробництва Motor Racing Developments... Історії Бребема та Торанака () розходяться щодо того, чи була BRO створена для участі у Формулі-1, чи вже існувала. Команда базувалася в Вейбриджі, Англія до 1977 року, після чого переїхала на нову базу в .. Команда виступала під британською ліцензією.
Історія участі в Формула-1 Джек Бребем і Рон Торанак (1961—1970)
Спочатку компанія Motor Racing Developments зосередилася на отриманні прибутку від виробництва машин для продажу клієнтам у молодших формульних серіях, тому новий болід для власної команди Формули-1 був готовий лише в розпалі сезону 1962 року. Команда Brabham Racing Organisation розпочала цей рік, використовуючи клієнтське шасі Lotus, яке доставили о третій годині ночі, щоб усе залишилося в таємниці. Виступаючи на Lotus, Бребем двічі фінішував у заліковій зоні, а вже на відбувся дебют власного боліда у бірюзовій лівреї. Через несправність дроселя машина зійшла з дистанції після 9-го з 15 кіл, проте під кінець сезону змогла двічі фінішувати на четвертому місці.. Brabham придбав новий Lotus 24 із просторовою рамою, але через пожежу в майстерні був змушений використовувати старішу модель Lotus 21 зразка 1961 року на перших гонках. Команда Team Lotus того сезону залишила монокок Lotus 25 суто для власного використання.
Починаючи з сезону 1963 року, напарником Бребема став американський пілот і тепер їхні боліди були розфарбовані у традиційні гоночні кольори Австралії — зелений та золотий. У 1963 році Бребем приніс команді першу перемогу, вигравши незалікове Гран-прі Солітьюд. Ґерні здобув перші дві перемоги для Brabham в рамках чемпіонату світу на Гран-прі Франції та Мексики 1964 року. Протягом сезону 1964 року заводські та клієнтські боліди Brabham вибороли ще три перемоги в незалікових перегонах. Сезон 1965 року виявився менш успішним і минув без перемог у чемпіонаті. Протягом трьох років поспіль Brabham фінішував на третьому або четвертому місці в Кубку конструкторів, проте низька надійність техніки неодноразово перекреслювала багатообіцяючі виступи. Автори книг про автоспорт Майк Лоуренс та Девід Годжес зазначали, що брак ресурсів міг коштувати команді кращих результатів — цю думку поділяв і Торанак.Торанак казав (), що, на його думку, третій механік зменшив би кількість проблем із надійністю. Сам Лоуренс зазначав (): «Якби тільки Джек був готовий витратити трохи більше грошей, результати могли б бути набагато кращими». Годжес () зауважував: «Економія була головним принципом. (...) Саме таке ставлення, можливо, коштувало [Brabham] кількох перемог у гонках».
Для сезону 1966 року FIA вдвічі збільшила ліміт робочого об'єму двигунів Формули-1 — до 3 літрів, тож відповідні мотори були в дефіциті. Brabham використовував двигуни австралійської інженерної фірми , яка до цього ніколи не створювала агрегатів для Формули-1. В їхню основу лягли алюмінієві блоки двигунів V8 від згорнутого американського проєкту дорожнього автомобіля Oldsmobile F85, а також інші готові серійні деталі. Інженер-консультант і конструктор (відомий своєю роботою над мотоциклами ) очолював цей проєкт і відповідав за створення першої версії мотора. Мало хто очікував від болідів Brabham-Repco високих результатів,. Brabham була єдиною командою в чемпіонаті Формули-1 того року, з якою Джон Франкенгаймер не уклав контракт на зйомки фільму «Гран-прі». але легкі та надійні машини з самого початку сезону увірвалися в боротьбу з лідерами. На на трасі Реймс-Ге Бребем став першим в історії, хто виграв гонку чемпіонату світу Формули-1 на боліді, названому на його ж честь. З того часу це досягнення зміг повторити лише його колишній напарник по команді Брюс Макларен. Цей тріумф започаткував серію з чотирьох поспіль перемог австралійського ветерана. У 1966 році Бребем завоював свій третій титул, ставши єдиним пілотом, який виграв чемпіонат світу Формули-1 на боліді власного виробництва. У році чемпіонський титул дістався напарнику Бребема, новозеландцю Денні Гальму. Протягом року болід Гальма демонстрував кращу надійність — імовірно, через те, що Бребем прагнув особисто випробовувати всі нові деталі першим.. Гальм, Торанак і Френк Галлам, головний інженер Repco-Brabham, — усі вони поділяли цю думку. В обидва ці роки команда Brabham також здобула Кубок конструкторів.
У році австрієць Йохен Ріндт замінив Гальма, який залишив команду, щоб приєднатися до McLaren. Фірма Repco підготувала потужнішу версію свого двигуна V8, щоб зберегти конкурентоспроможність у боротьбі з новим мотором Ford Cosworth DFV, проте він виявився вкрай ненадійним. Повільний обмін інформацією між Великою Британією та Австралією завжди сильно ускладнював процес виявлення та усунення технічних проблем. Болід був швидким, оскільки протягом сезону Ріндт двічі виборював поул-позицію, але на двох Бребем і Ріндт змогли фінішувати лише у трьох гонках, завершивши рік усього з десятьма очками в активі.
Хоча на сезон 1969 року Бребем і придбав двигуни Cosworth DFV, Ріндт залишив команду й перейшов до Lotus. Його наступник, Жакі Ікс, дуже впевнено провів другу половину сезону, здобувши перемоги в Німеччині та , після того як сам Бребем через аварію на тестах був змушений тимчасово призупинити виступи. Ікс фінішував другим в особистому заліку пілотів, набравши 37 очок проти 63 у Джекі Стюарта. Сам Бребем здобув кілька поул-позицій і два фініші в першій трійці, проте не зміг доїхати до фінішу в половині гонок. Команда посіла друге місце в Кубку конструкторів, чому суттєво посприяли другі місця в та , які виборов , виступаючи на боліді Brabham за приватну команду .