Формула Паркланда (англ. Parkland formula), також відома як формула Бакстера — це емпіричний математичний алгоритм, що використовується у комбустіології та інтенсивній терапії для розрахунку необхідного об'єму внутрішньовенної рідинної реанімації ( терапії) у пацієнтів із великими термічними опіками протягом перших 24 годин після отримання травми.

Головна мета застосування формули — запобігання опіковому шоку, відновлення внутрішньосудинного об'єму та забезпечення адекватної тканинної перфузії в умовах масивного синдрому капілярного витоку, який розвивається внаслідок системної запальної відповіді на опік.

Історія створення Формула була розроблена в 1968 році доктором Чарльзом Р. Бакстером під час його роботи в Меморіальній лікарні Паркланда у Далласі, штат Техас, США. На основі досліджень на тваринних моделях та клінічних спостережень за пацієнтами, Бакстер встановив, що найбільші втрати плазми крові в інтерстиціальний простір відбуваються саме в перші 8 годин після травми. Це відкриття стало фундаментом для створення стандартизованого протоколу, який домінував у світовій опіковій медицині понад 40 років.

Суть та алгоритм розрахунку Базова формула Паркланда розраховує загальний об'єм кристалоїдних розчинів (традиційно використовується лактат Рінгера), який потрібно ввести дорослому пацієнту протягом першої доби:

Де:

— загальний об'єм рідини в мілілітрах (мл), який необхідно ввести за перші 24 години.

— константа (мл рідини на 1 кг маси тіла на 1% площі опіку).

— маса тіла пацієнта в кілограмах (кг).

— загальна площа опіків (TBSA — Total Body Surface Area), виражена у відсотках (%). Враховуються лише опіки II та III ступенів; еритема (опіки I ступеня) у розрахунок не включається.

Покроковий алгоритм застосування рідини Критично важливим аспектом формули є не лише загальний об'єм, але й швидкість його введення. Розрахований об'єм розподіляється наступним чином:

1. Перший етап (перші 8 годин): Вводиться 50% від загального розрахованого об'єму. Критичне зауваження: відлік часу (перші 8 годин) починається з моменту отримання опіку, а не з моменту госпіталізації. Якщо пацієнт доставлений до лікарні через 2 години після травми, ці 50% об'єму необхідно ввести за 6 годин, що залишилися.

2. Другий етап (наступні 16 годин): Вводяться решта 50% об'єму. Швидкість знижується вдвічі порівняно з першим етапом, оскільки проникність капілярів поступово стабілізується.

3. Моніторинг та корекція: швидкість інфузії титрується виключно на основі погодинного діурезу. Цільовий показник становить 0,5–1,0 мл/кг/год для дорослих та 1,0–1,5 мл/кг/год для дітей.

Фізіологічне обґрунтування Масивний термічний опік (понад 15-20% поверхні тіла у дорослих) викликає вивільнення медіаторів запалення (гістамін, простагландини, кініни), що призводить до генералізованого збільшення проникності капілярів. Рідина, електроліти та білки (переважно альбумін) мігрують з внутрішньосудинного русла до інтерстиціального простору, викликаючи гіповолемію, гемоконцентрацію та ризик гострої ниркової недостатності.

Лактат Рінгера обрано як базовий розчин через те, що він є збалансованим ізотонічним кристалоїдом, який найбільше наближений за складом до плазми крові, а лактат у печінці метаболізується до бікарбонату, що допомагає боротися з метаболічним ацидозом, супутнім опіковому шоку.

Порівняння з альтернативними формулами Існує декілька альтернативних підходів до розрахунку інфузійної терапії. Основні з них наведені в таблиці нижче. Назва формулиОб'єм (мл/кг/%)Тип розчинуОсобливості та застосуванняОригінальна Паркланда4 млЛактат РінгераІсторичний золотий стандарт; високий ризик гіпергідратації.Модифікована Паркланда (Brooke)2 млЛактат РінгераСучасний стандарт ABA для термічних опіків; зменшує ризик набряків.Еванса (Evans)1 мл кристалоїдів + 1 мл колоїдівФізрозчин + Альбумін/ПлазмаВикористовується рідко через складність і вартість колоїдів у перші 24 год.Галвестон (Galveston)Лактат Рінгера + 5% ГлюкозаПедіатрична формула, що базується на площі поверхні тіла, а не на масі.

Критичні зауваження та ризики Протягом останніх двох десятиліть оригінальна формула Паркланда (з коефіцієнтом 4 мл) зазнала серйозної критики. Клінічні дослідження показали, що суворе дотримання цієї формули часто призводить до явища, відомого як «повзуча інфузія» (англ. fluid creep) — систематичного переливання рідини понад фізіологічну потребу.

Основні ризики передозування рідини

Компартмент-синдром: надмірний набряк тканин під нееластичним опіковим струпом або фасціями (особливо в кінцівках та черевній порожнині), що порушує кровообіг і призводить до ішемії органів або некрозу кінцівок (інтраабдомінальна гіпертензія). Набряк легень та ГРДС: перевантаження малого кола кровообігу. Подовження потреби в ШВЛ: через системний набряк тканин.

Як зазначено в багатьох академічних оглядах, формула Паркланда — це лише відправна точка, а не жорстке правило. Якщо погодинний діурез перевищує 1 мл/кг/год, швидкість інфузії необхідно негайно знижувати (на 20-30%), навіть якщо розрахований за формулою об'єм ще не введено повністю.

Враховуючи ризики гіпергідратації, Американська опікова асоціація у своїх останніх рекомендаціях Advanced Burn Life Support (ABLS) переглянула оригінальний коефіцієнт Бакстера на користь більш консервативного підходу:

1. Для дорослих з термічними та хімічними опіками: розпочинати розрахунок з коефіцієнтом 2 мл/кг/% TBSA.

2. Для дорослих з електричними опіками (високовольтними): використовувати коефіцієнт 4 мл/кг/% TBSA, оскільки такі травми супроводжуються масивним пошкодженням м'язів, рабдоміолізом та ризиком міоглобінурії, що вимагає інтенсивнішого промивання нирок.

3. Для дітей: розпочинати з 3 мл/кг/% TBSA плюс додавати підтримуючу рідину (розчини з глюкозою) через низькі запаси глікогену в печінці.

Незалежно від обраного стартового коефіцієнта, абсолютним пріоритетом залишається безперервний клінічний моніторинг (діурез, артеріальний тиск, рівень лактату крові) та титрування об'єму за принципом «мінімально достатньої рідини».

Примітки