2 листопада 1988 року рейс 703 польських авіаліній LOT, Антонов Ан-24, що виконував регулярний внутрішній пасажирський рейс з Варшавського аеропорту імені Фридерика Шопена до аеропорту Ряшів-Ясенка у Польщі, зазнав аварії неподалік від злітно-посадкової смуги після спроби аварійної посадки через відмову двох двигунів. З 25 пасажирів та 4 членів екіпажу 1 пасажир загинув, а 12 осіб отримали поранення. Станом на 2026 рік це остання авіаційна катастрофа, що сталася з літаком авіакомпанії LOT Polish Airlines.

Розслідування показало, що відмова екіпажу активувати систему протиобледеніння призвела до відмови обох двигунів. Після катастрофи LOT Polish Airlines прискорила виведення літаків Ан-24 з експлуатації та замінила їх на ATR 72.

Передісторія

Літак Літак, про який йдеться в описі аварії, був 22-річний Антонов Ан-24Б, зареєстрованим як SP-LTD та мав назву «Дунаєць». Його було придбано у квітні 1966 року та введено в експлуатацію 5 квітня 1966 року. Ан-24 — це двомоторний турбогвинтовий літак радянської конструкції, який розпочав комерційну експлуатацію у 1963 році. Він міг перевозити до 50 осіб, хоча стандартна місткість становила до 48 місць. Літак використовувався для виконання внутрішніх рейсів польських авіаліній LOT разом з 11 іншими Ан-24.

Пасажири та екіпаж На борту літака перебували 25 пасажирів та 4 члени екіпажу, серед яких був радіожурналіст Томаш Бекзінський. Серед пасажирів було четверо іноземців: один громадянин Великої Британії, один громадянин США та двоє громадян Нідерландів. Крім того, на борту перебували двоє офіцерів під прикриттям, які видавали себе за пасажирів та були представниками Громадянської міліції, що відповідали за безпеку рейсу.

Льотний екіпаж складався з командира повітряного судна Казімєжа Рожека, який мав 30-річний досвід польотів, другого пілота Вальдемара Вольського, бортінженера Марека Любіча-Новіцького та бортпровідника Ельжбети Жихлінської.

Аварія

2 листопада 1988 року літак виконував регулярний внутрішній пасажирський рейс з варшавського аеропорту імені Фридерика Шопена до аеропорту Ряшів-Ясенка. У день катастрофи погодні умови вздовж маршруту польоту включали туман та щільну хмарність, що могло ускладнювати виконання зльоту та посадки. Перед вильотом аеропорт Ряшів-Ясенка повідомив про покращення погодних умов і можливість прийнятя рейсу. Літак вилетів о 09:30 ранку з варшавського аеропорту імені Фредерика Шопена до Ряшів-Ясенки; політ проходив без відхилень. О 10:25, незадовго до прибуття, обидва двигуни літака вийшли з ладу та не підлягали повторному запуску. За словами капітана, спочатку відмовив лівий двигун, а за кілька хвилин — правий; пізніше були спроби часткового перезапуску правого двигуна. Відмова двигунів призвела до втрати електроживлення та зв'язку із землею. Літак почав швидко втрачати висоту. Не маючи можливості продовжити політ, екіпаж ухвалив рішення про аварійну посадку на полі поблизу села Білобжегі, яке було відносно рівним та витягнутим. Шасі не вдалося випустити, тому капітан за допомогою першого офіцера спробував здійснити посадку на поле з прибраним шасі.

О 10:28 ранку літак здійснив посадку з жорстким ударом об землю, не досягнувши пункту призначення. Сила удару зірвала частину сидінь з кріплень. Після контакту з землею літак продовжив рух уперед ще на кілька сотень метрів, підстрибуючи на нерівностях поля та перетинаючи водовідвідні канави, внаслідок чого були пошкоджені конструктивні елементи та відірвано один із двигунів. Після зупинки літака екіпаж та пасажири розпочали евакуацію. Витік палива негайно спричинив пожежу. Салон почав заповнюватися димом, освітлення вийшло з ладу, а частина проходів була заблокована вирваними сидіннями. Хоча більшості пасажирам вдалося евакуюватися, 69-річний пасажир залишився затиснутим між зруйнованими сидіннями. Згодом паливні баки літака вибухнули. Із 29 пасажирів 28 вижили, тоді як один (69-річний пасажир) загинув. Дванадцять осіб отримали поранення, з них п'ятеро - серйозні, ще семеро - легкі, включно зі струсом мозку. Шістнадцять пасажирів не зазнали ушкоджень.

Ця аварія стала першою авіакатастрофою авіакомпанії з часів рейсу 5055 польських авіаліній LOT 9 травня 1987 року і станом на 2026 рік є останньою катастрофою за участю цієї авіакомпанії.

Наслідки Через хвилину після аварії було викликано швидку медичну допомогу. Одним із перших, хто прибув та надав допомогу постраждалим, були мешканці Рогозьно. Невдовзі до місця аварії прибули приватні автомобілі, а приблизно через 12 хвилин - бригади швидкої допомоги та пожежно-рятувальні підрозділи. Додаткові бригади швидкої допомоги, пожежні та поліцейські підрозділи, а також гелікоптери, були направлені на місце аварії менш ніж через годину після аварії.

Польське інформаційне агентство (PAP) спочатку повідомляло про 16 загиблих. Згодом це повідомлення було спростовано, що підтвердило заяву місцевого поліцейського, який повідомив Associated Press про загибель однієї людини. Представники польської авіакомпанії LOT пояснили, що початкова плутанина могла виникнути через те, що кілька пасажирів залишили місце аварії, дісталися до сусідньої дороги та скористалися допомогою автомобілістів, через що влада спочатку припустила, що вони загинули. Лікарня в Ланьцуті надала допомогу 13 постраждалим, з яких трьох було госпіталізовано. Ще двох постраждалих госпіталізували в Ряшеві.

Капітана спочатку було визнано героєм. Аварія спричинила дискусію щодо рівня підготовки польських пілотів, та прискорене виведення з експлуатації в авіакомпанії літака Антонов Ан-24, який згодом був замінений на ATR 72. До 1988 року в авіакомпанії сталося дві катастрофи за участю літаків Ан-24.

У жовтні 1989 року британський пасажир, який отримав перелом хребта, порізи та синці, подав позов до авіакомпанії, стверджуючи про її недбалість, зокрема що « вона дозволила виконати політ літаку Антонов АН-24 у технічно несправному стані». Він також заявив, що авіакомпанія неналежним чином здійснювала технічне обслуговування літака, що призвело до відмови обох двигунів в повітрі та створило небезпеку для пасажирів.

Розслідування PAP повідомила, що двигуни літака відмовили поблизу міста Ряшів. За даними Associated Press, літак,ймовірно, зазнав механічної несправності. Речник польських авіаліній LOT Єжи Войдило заявив, що погодні умови були сприятливими, а очевидці повідомиляли про можливе зіткнення літака з птахом. Комісію з розслідування очолив пілот Юліуш Вереніч. Бортовий самописець літака було знайдено в день катастрофи та наступного дня доставлено до Варшави для аналізу.

Хоча офіційний звіт про аварію не є доступним у відкритих джерелах, у червні 1989 року розслідування поклало відповідальність на екіпаж, дійшовши висновку, що система протиобледеніння літака не була активована вчасно, що призвело до обледеніння повітрозабірників двигунів. В результаті двигуни втратили потужність через недостатнє надходження повітря та не підлягали повторному запуску.

Нотатки

Посилання

Зовнішні посилання

Фото уламків