Висадка в бухті Анзак (; ) — морська десантна операція військ Британської імперії з висадки морського десанту в бухті Анзак 25 квітня 1915 року, частина комплексу вторгнення союзних військ на Галліполійський півострів, яким розпочато сухопутну фазу Галліполійської кампанії Першої світової війни. Також відома як висадка на Габа-Тепе, а в турецькій історіографії — битва при Арібурну.
25 квітня 1915 року близько 16 000 австралійців та новозеландців разом з британськими, французькими та індійськими військами висадилися на Галліполійському півострові. Вторгнення було частиною кампанії з метою: захоплення півострова для сприяння проведенню військово-морських операцій у протоці Дарданелли; зняття тиску на російські війська, які боролися з турками на Кавказькому фронтіLanding at Anzac Cove 25 April 1915. Морський десант, переважно із сил Австралійського та Новозеландського армійського корпусу (АНЗАК), висадився вночі на західній (європейській) стороні південного краю півострова поблизу мису Геллес та одночасно в бухті Анзак. Паралельно французькі війська здійснили хибний маневр, висадивши частку сил десанту біля Кум-Кале на азійському березі Дарданелл. Як з'ясувалося пізніше, австралійсько-новозеландські сили висадилися на плацдарм за одну милю (1,6 км) північніше запланованого місця висадки. У темряві штурмові формування переплуталися, але війська продовжили поступово просуватися вглиб країни, зустрічаючи все більш зростаючий опір з боку османських захисників. Невдовзі після висадки на берег плани АНЗАК були скасовано, а роти та батальйони вступили в бій по частинах, отримуючи суперечливі накази, що ще більше заплутало операцію. Деякі підрозділи просувалися до своїх визначених цілей, а інші — перенацілені в інші райони.
Опір османських військ ставав все більш затятим. Через хаос та нерішучість дій австралійсько-новозеландського командування до середини ранку турецькому командуванню вдалося своєчасно перекинути на загрозливий напрям підкріплення під командуванням підполковника Мустафи Кемаля.
Увечері генерал-майор сер Вільям Тросбі Бріджес, командир 1-ї Австралійської дивізії, та генерал-лейтенант сер Вільям Бірдвуд, командир АНЗАК, порадили генералу серу Яну Гамільтону, головнокомандувачу, відвести свої війська з Галліполі. Але Гамільтон не погодився з їхньою рекомендацією і наказав десанту перейти до оборони захоплених рубежів. Підрозділи АНЗАК трималися протягом вирішальної першої ночі. З 16 000 чоловіків, які висадилися протягом першого дня, понад 2000 були вбиті або поранені до наступного ранку.
Передумови Османська імперія вступила у Першу світову війну на боці Центральних держав 31 жовтня 1914 року. Патова ситуація окопної війни на Західному фронті переконала Британський імперський військовий кабінет, що напад на Центральні держави в інших місцях, зокрема на Туреччину, може бути найкращим способом здобути перемогу у війні. З цієї метою у лютому 1915 року об'єднаний флот Антанти розпочав низку морських операції, намагаючись прорватися через Дарданелли, але після кількох невдач стало ясно, що необхідна сухопутна кампанія. З цією метою під командуванням генерала Яна Гамільтона були сформовані Середземноморські експедиційні сили. Командування запланувало провести три висадки десанту на Галліполійському півострові, що дозволило б флоту атакувати турецьку столицю Константинополь у надії примусити турків до перемир'я.
Замисел союзного командування
Генерал-лейтенант Вільям Бірдвуд, командувач необстріляного Австралійського та Новозеландського армійського корпусу (АНЗАК), що складався з Австралійської дивізії та двох бригад Новозеландсько-австралійської дивізії, отримав наказ провести висадку морського десанту на західній стороні Галліполійського півостроваWaite 1919, p. 70.. Новозеландсько-австралійська дивізія зазвичай мала у своєму складі дві кінні бригади, але вони залишилися в Єгипті, оскільки вважалося, що потреби чи можливостей застосовувати кінні війська на півострові не будеPowles 1928, p. 22.. Щоб посилити чисельність дивізії, Гамільтон безуспішно намагався отримати на посилення бригаду гуркхів. Загальна чисельність АНЗАК становила 30 638 осібCarlyon 2001, p. 87..
Зоною висадки обрали відтинок узбережжя між мисом Габа-Тепе та Рибальською хатою, за 4,8 км на північWaite 1919, p. 74.. За задумом, перша хвиля десанту, висадившись на світанку після артилерійської підготовки, мала захопити нижні гребні та південні відроги пагорба 971. Друга хвиля мала пройти повз них, щоб захопити відріг пагорба 971, особливо Мал Тепе. Там вони повинні були закріпитися та перерізати лінії комунікацій противника до плато Кілід-Бахр, таким чином не даючи туркам спрямувати підкріплення з півночі на плато Кілід-Бахр для подальшого розвитку успіху силами британської 29-ї дивізії, яка наступатиме з окремого плацдарму далі на південний захід. Захоплення Мал-Тепе було «більш важливим і цінним, ніж захоплення самого плато Кілід-Бахр»Hart 2011, p. 78.Bean 1941, pp. 220—221..
Бірдвуд планував наблизиться кораблям до берега відразу після заходу місяця, а перші війська повинні були розпочати висадку о 03:30, за годину до світанку. Він відмовився від пропозиції навмисно посадити на мілину старе торговельне судно, завантажене військами, у Габа-Тепе. Натомість війська доставлялися військовими та торговельними суднами, а далі пересідали на веслові човни, що буксируються невеликими пароплавами, для здійснення штурмуBean 1941, pp. 223—225..
Першими на берег висаджувалися підрозділи Австралійської дивізії генерал-майора Вільяма БріджесаHart 2011, p. 47.. 3-тя Австралійська бригада, як сили прикриття зони вторгнення, мала захопити третій хребет від Лінкор-Гілл на південь вздовж гірського хребта Сарі-Баїр до Габа-Тепе. 2-га Австралійська бригада, висадившись наступною, мала завдання захопити весь хребет Сарі-Бар до пагорба 971 ліворуч. Далі висаджувалася 26-та гірська батарея Британської індійської армії, а потім — 1-ша австралійська бригада, резерв дивізії; всі повинні були висадитися на берег до 08:30Bean 1941, p. 228.. За ними наступною хвилею йшли Новозеландсько-австралійська дивізія генерал-майора Александра Годлі; потім — 1-ша новозеландська бригада та згодом — 4-та Австралійська бригада. Тільки після висадки другої дивізії розпочинався наступ до Мал-Тепе. Планувальники дійшли висновку, що район був слабо, якщо взагалі був, захищений, і що вони зможуть досягти своїх цілей без проблем; опір турецької армії до розрахунку не бравсяHart 2011, p. 79..
Приготування турецьких сил Османська армія часів Першої світової війни була сформована за зразком німецької імперської армії, більшість особового складу призивалася на два роки (піхота) або три роки (артилерія); потім вони перебували в резерві протягом наступних двадцяти трьох років. Довоєнна армія налічувала 208 000 осіб у тридцяти шести дивізіях, об'єднаних в армійські корпуси та польові армії. Після відмобілізування до штатів воєнного часу кожна дивізія мала три піхотні та один артилерійський полкGawrych 1995, p. 88., загалом близько десяти тисяч осіб, або приблизно вдвічі менше, ніж еквівалентне британське формуванняHart 2011, pp. 58–59.. На відміну від значною мірою недосвідчених АНЗАК, усі командири турецької армії, аж до рівня командира роти, мали значний бойовий досвід, будучи ветеранами італо-турецької та Балканських воєнErickson 2007, p. 26..
Британські приготування не могли проводитися таємно і до березня 1915 року турки знали, що на Лемносі противник зосереджує сили з п'ятдесяти тисяч британських та тридцяти тисяч французьких військових. Вони вважали, що існує лише чотири ймовірні місця для висадки: мис Геллес, Габа-Тепе, Булаїр або азійське (східне) узбережжя ДарданеллHart 2011, pp. 59–60..
24 березня 1915 року турецьке командування сформувало 5-ту армію, чисельністю понад 100 000 осіб, у двох корпусах із шести дивізій та кавалерійської бригади під командуванням німецького генерала Отто Лімана фон Зандерса. 5-та армія розгорнула III корпус у Галліполі та XV корпус на азійському узбережжі. 5-та дивізія та кавалерійська бригада знаходилися на європейському материку, де за потреби могли підтримувати III корпус, який мав 9-ту дивізію (25-й, 26-й та 27-й піхотні полки), 19-ту дивізію (57-й, 72-й та 77-й піхотні полки) та 7-му дивізію (19-й, 20-й та 21-й піхотні полки). 9-та дивізія тримала берегову оборону від мису Геллес на північ до Булаїра, де 7-ма дивізія мала свою зону відповідальності, тоді як 19-та дивізія в Майдосі була резервом корпусу. Територію навколо Габа-Тепе, де планувалася висадка АНЗАК, захищав 2-й батальйон 27-го піхотного полку.
Початок висадки 19 квітня командир АНЗАК припинив навчання, а всім кораблям і малим човнам віддав наказ завантажити вугілля та припаси, готуючись до висадки, заплановану на 23 квітня. Погодні умови затримали їхній вихід з Лемноса до світанку 24 квітня. Лінкори Королівського флоту «Квін», «Тріумф», «Принс оф Уельс», «Лондон» та «Маджестік», крейсер «Баканті», сім есмінців і чотири транспортні кораблі очолили стрій, перевозячи 3-ю бригаду. За ними йшла решта сил, які були завантажені на транспортні корабліBean 1941, p. 244..
Перші шість рот О 01:00 25 квітня британські кораблі кинули якорі біля берега і 36 веслових човнів, буксированих дванадцятьма пароплавами, взяли на борт особовий склад перших шести рот. О 02:00 турецький вартовий повідомив про рух кораблів у морі, а о 02:30 звіт надійшов до штабу 9-ї дивізії. О 02:53 кораблі попрямували до півострова, продовжуючи рух до 03:30, коли зупинилися більші корабліHart 2011, p. 81.Bean 1941, pp. 248—250..
Близько 04:30 турецькі вартові відкрили вогонь по човнах, але перші підрозділи АНЗАК вже були на березі плацдарму «Z», який тоді називався Арі Бурну, але пізніше став відомим як бухта АнзакFewster, Basarin, Basarin 2003, p. 12.. Втім, як виявилося, вони опинилися на одну милю (1,6 км) північніше запланованої ділянки вторгнення і замість відкритого пляжу наразилися на складний рельєф із крутими скелями та узвишшями заввишки приблизно до 90 мScott 1989, p. 551.. Однак ця помилка дозволила союзникам висадитися на місцевості, яка була відносно захищеною. У Габа-Тепе, далі на південь, де планувалося провести висадку, знаходився турецький укріплений опорний пункт з артилерійською батареєю, оснащеної двома 15-см та двома 12-см гарматами. Пагорби, що опоясували бухту, де висадився АНЗАК, захищали пляж від прямого вогню турецької артилеріїCarlyon 2001, p,178.. Через п'ятнадцять хвилин після висадки Королівський флот почав обстрілювати цілі на пагорбахBean 1941, p. 278..
Однак, серед військ, що висаджувалися на берег у темряві виникла плутанина. На підході до узбережжя веслувальні човни переплуталися. Частка з них сіла на мілину північніше мису Арі Бурну, хтось висадився на невизначеній йому ділянці плацдарму, офіцери намагалися визначити своє місцезнаходження під вогнем зі стрілецької зброї турецької піхотиBean 1941, p. 255..
Бійці австралійських батальйонів почали підніматися схилом Арі Бурну, щоб закріпитися на висотах. На вершині вони знайшли покинутий окоп, оскільки турки відступили вглиб оборони.Hart 2011, p. 86.Bean 1941, p. 258.. Невдовзі австралійці досягли плато Плагге, на краю якого знаходився турецький окоп, але його оборонці відступили на наступну вершину на 180 м назад, звідки продовжили вести вогонь по противникові, який пересувався по плато. Майор Едмунд Брокман з 11-го батальйону розібрався в ситуації, відправивши бійців 9-го батальйону на правий фланг, бійців 11-го батальйону — на лівий, а 10-й батальйон залишив у центрі бойового порядкуBean 1941, pp. 260—262..
Другі шість рот