Ширванська арабська мова () — колишній різновид арабської мови, якою раніше розмовляли на території сучасного центрального та північно-східного Азербайджану (історично відомого як Ширван) та південного Дагестану.
Історія Арабська мова була поширена в регіоні з часів мусульманського завоювання Південного Кавказу на початку VIII століття. Її принесли туди арабські поселенці, серед яких переважно були військовослужбовці, торговці та ремісники з Іраку та Сирії. За часів халіфату, арабська була офіційною. Вона зазнала занепаду після ослаблення халіфату в XIII столітті і була поступово замінена перською/татською та азербайджанською мовами. Групи арабів (переважно з Ємену) продовжували переселятись до південного Дагестану, таким чином впливаючи на культуру та літературні традиції місцевого населення, яке вже прийняло ісламAnna Zelkina. The Arabic Linguistic and Cultural Tradition in Dagestan: an Historical Overview. Arabic as a Minority Language by Jonathan Owens (ed.). Walter de Gruyter Publ. Berlin: 2000. .
Найостанніші свідчення про існування ширванської арабської мови приписуються азербайджанському історику Аббас-Кулі-ага Бакіханову, який у своїй історичній праці 1840 року «Ґолестан-і Ірам» згадував, що «донині група ширванських арабів розмовляє зміненою версією арабської мови». Арабська мова продовжувала використовуватися в Дагестані до 1920-х років переважно феодалами вищого класу як друга чи третя мова, а також як мова літератури, політики та письмового спілкуванняLiteratures of the North Caucasus and Dagestan by L.G. Golubeva et al..
Примітки