Станіслав Варшицький гербу Абданк ( перед 20 вересня 1617) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, придворний королеви Анни Ягеллонки (1587—1596), каштелян варшавський (1599—1610), підскарбій великий коронний (1610—1616), воєвода підляський (1616—1617); староста черський (1593—1598), кобринський (1593/1595—1617), осєцький (1598—1617), варшавський (1615—1617).
Життєпис У деяких джерелах, зокрема в польській Вікіпедії, стверджується, що Станіслав Варшицький народився 1577 року. Ця дата напевно була штучно виведена відштовхуючись від зафіксованої дати смерті 1617 року — нібито на той момент йому було близько 40 років. Проте, факти його кар'єри, зокрема, участь 1587 року в засіданнях елекційного сейму, набуття на початку 1590-х років перших посад, вказують на те, що він народився орієнтовно в середині 1560-х років. Його батьками були мечник ленчицький Мацей (Матеуш) Варшицький та Анна з Ромішевських гербу Єліта. Станіслав мав сестру Малґожату та братів Яна й АнджеяHerbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 9 : [T-W], Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 239..
Молоді роки Станіслав провів при дворі королеви Анни Ягеллонки. Чи не вперше він згадується в документах 6 жовтня 1587 року як посол ленчицький на генеральний з'їзд у Коцині під Вішьлицею, на якому підписав «Підтримку вільної елекції короля Сигізмунда III польського і шведського»Volumina legum, T. 2, Petersburg, 1859, s. 243—244.. Ймовірно, він на з'їзді був саме виразником волі королеви. Даний факт вказує, що на той час він мав би бути повнолітнім. Після елекції 1587 року Варшицький став також придворним короляPiotr Gryglewski, Polityka fundacyjna podskarbich koronnych w XVI i XVII wieku Analiza wybranych przykładów, [w:] Techne = Technī: półrocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Łódzkiego, 2022, Nr. 9, s. 90.. За вірну службу та з рамена королеви Анни, він починає отримувати перші великі бенефіції. З 1593 року став старостою черськимKrzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565—1795: Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier, 2017, s. 352.. Ймовірно тоді ж, або не пізніше середини 1595 року він отримав право на управління столовим маєтком королеви — Кобринською економією та став старостою кобринськимAkta zjazdów stanów Wielkiego Księstwa Litewskiego, T. II: Okresy panowań królów elekcyjnych XVI—XVII wiek / Opracował Henryk Lulewicz, Warszawa, Wydawnictwo Neriton Instytut Historii PAN, 2009, s. 122.. 1598 року, після втрати черського, отримав старосто осєцьке, право на яке було пролонговане 1606 рокуPiotr Gryglewski, Polityka fundacyjna podskarbich koronnych w XVI i XVII wieku Analiza wybranych przykładów, [w:] Techne = Technī: półrocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Łódzkiego, 2022, Nr. 9, s. 91..
24 жовтня 1595 року Варшицький здійснив збройний наїзд на князя Олександра Андрійовича Жижемського, під час якого останній був убитий зі своїми слугами у церкві Святого Спаса в Кобрині. Ймовірно, завдяки королівській протекції уникнув покарання.
Щонайменше в першій половині 1599 року (можливо й раніше — після смерті попередника 1595 року) Станіслав Варшицький отримав уряд каштеляна варшавського. 29 лютого 1600 року він вперше згадується на цій посаді у реєстрі сенаторів на Варшавському сейміAndrzej Radaman, Marek Ferenc, Rejestr senatorów i posłów na sejmie walnym warszawskim 9 lutego — marca 1600 r., [w:] Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego MCCLXVII — 2004: Prace Historyczne, z. 131, s. 92. та саме з цим титулом він вирушив у посольство до Москви. Востаннє на цій посаді він згадується як член комісії, яку призначили на сеймі 1607 року для розрахунку з брестськими військовими конфедератамиPatryk Antos, Geneza i ewolucja instytucji konfederacji wojskowej za panowania Zygmunta III Wazy, Praca doktorska, napisana pod kierunkiem prof. dr hab. Roberta Kołodzieja, Wrocław, 2024, s. 188—189.. 1 грудня 1607 року — можливо, остання згадка як каштеляна в листі до гетьмана великого литовського Яна Кароля ХодкевичаPatryk Antos, Geneza i ewolucja instytucji konfederacji wojskowej za panowania Zygmunta III Wazy, Praca doktorska, napisana pod kierunkiem prof. dr hab. Roberta Kołodzieja, Wrocław, 2024, s. 189.. Можливо він зберіг цей уряд аж до призначення на посаду підскарбія коронного.
1598 року, коли Сигізмунд III намагався повернути собі шведську корону, Варшицький за власний кошт спорядив військовий загін і прибув із ним до Ґданська. У складі королівського флоту він вирушив до Швеції. Демонстрація особистої вірності монарху в цій шведській експедиції остаточно закріпила його статус як одного з найближчих соратників короляAleksander Czołowski, Marynarka w Polsce: Szkic historyczny, Lwów — Warszawa — Kraków, Wydawnictwo Zakładu Narodowiego imienia Ossolińskich, 1922, s. 104..
Станіслав Варшицький узяв участь у великому посольстві до московського царя Бориса Годунова у 1600—1601 роках. Він був одним із офіційних «великих послів» разом із керівником посольства, канцлером великим литовським Левом Сапігою, та писарем великим литовським Еліашем Пєльґжимовським (секретарем посольства). Основною метою дипломатичної місії було укладення персональної унії між Річчю Посполитою та Московським царством. Після напружених переговорів пропозиція унії була відкинута московською стороною, проте послам вдалося досягнути компромісу — продовжити перемир'я, укладене в Ямі Запольському 1582 року, ще на 20 років, що на певний час стабілізувало східний кордон державиAdam Darowski, Szkice Hisroryczne: Elekcja Władysława IV na cara. — Dyplomatyczne spory o Samozwańców. — Prawa Władysława do korony carskiej. — Przed pokojem Andruszowskim. — Umowy w Andruszowie. — Po ugodzie Andruszowskiej, Petersburg, 1895, s. 11, 154.Karol Żojdź, Wszyscy ludzie króla Zygmunt III Waza i jego stronnicy w Wielkim Księstwie Litewskim w pierwszych dekadach XVIII wieku, Toruń, Wydawnictwo naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, 2019, s. 146.Adrian Jusupović, Z jednej wiary, jednego języka są i z jednego narodu słowieńskiego idą. Poselstwo Lwa Sapiehy do Moskwy 1600/1601 i nadzieje z nim związane // Patrimonium. Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної Європи. — Т. І: Ранньомодерна людина: Простір — влада — право XVI—XVIII століть / за ред. В. Михайловського і Я. Століцького. — Київ — Краків: Laurus — Historia Iagellonica 2015. — С. 135—137..
В середині 1610 року Станіслав Варшицький був призначений на посаду підскарбія великого коронного. Вже 7 липня цього року на колі в Гродно місцевими конфедератами був зачитаний його лист із цим титуломPatryk Antos, Geneza i ewolucja instytucji konfederacji wojskowej za panowania Zygmunta III Wazy, Praca doktorska, napisana pod kierunkiem prof. dr hab. Roberta Kołodzieja, Wrocław, 2024, s. 193.Anna Filipczak-Kocur, Konfederacja grodzieńska wojska litewskiego w latach 1609—1610, [w:] Pamiętnik Biblioteki Kórnickiej, Z. 18., 1981, s. 178.. Термін його повноважень збігся з дуже складними часами (війни з Московською державою та великі конфедерації). Великою мірою завдяки старанням Варшицького вдалося розрахуватися з військовими конфедератамиNorbert Loch, Opinia szlachecka o konfederacji Cieklińskiego (1612—1614), Rozprawa doktorska napisana pod kierunkiem prof. dr. hab. Tadeusza Srogosza Częstochowa 2020, s. 110.Franciszek Siarczyński, Obraz wieku panowanie Zygmunta III. Króla polskiego i szwedzkiego, zawierający opis osób żyiących pod jego panowaniem, znamienitych przez swe czyny pokoiu i woyny, cnoty lub występki, dzieła piśmienne, zasługi użyteczne i celne sztuki porządkiem abecadła ułożony, wyd. J. Schnayder, T. II, Lwów 1828, s. 293.. Зокрема, 11 квітня 1613 року він видав Універсал, за яким євреї Корони мали сплачувати певну суму (подушний податок) для оплати сконфедерованого війська, а збирачам податків заборонялося стягувати з них інші податки, зокрема дорожній податок, податки на християнську службу, торгівлю та ремеслаŻydowski samorząd ziemski w Koronie (XVII—XVIII wiek). Źródła, wstęp i oprac. A. Kaźmierczyk, P. Zarubin, Księgarnia Akademicka, Kraków 2019, s. 74..
1615 року він отримав від короля староство варшавськеWitold Małcużyński, Rozwój terytorjalny miasta Warszawy, Warszawa, 1900, s. 69.. Посеред весни 1616 року був призначений на посаду воєводи підляського, вперше згадується на посаді 24 квітняUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. VIII Podlasie, Urzędnicy Podlascy XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 154..
Помер Станіслав Варшицький перед 20 вересня 1617 року. Був похований у фундованому ним . Пізніше там же була похована його дружина Зофія, виконавцями заповіту був встановлений надгробок із чорного мармуруMichał Wardzyński, Lapidarium warszawskie: szlachetne materiały kamieniarskie w XVI i XVII wieku, Warszawa, Fundacja Hereditas: Muzeum Historyczne m.st. Warszawy, 2013, s. 53-54.. В першій половині XIX століття велика чорна плита з епітафією була перенесена до Архікафедрального собору святого Івана Хрестителя на стіну південної навиMichał Wardzyński, Lapidarium warszawskie: szlachetne materiały kamieniarskie w XVI i XVII wieku, Warszawa, Fundacja Hereditas: Muzeum Historyczne m.st. Warszawy, 2013, s. 54..
Маєтності, фундації 1602 року Станіслав Варшицький отримав від Міколая Глібовича Мінськ-Мазовецький () з навколишніми селами в заставу, а 1609 року ці маєтності остаточно перейшли у власність коронного підскарбіяZBIGNIEW HUNDERT Mińsk Mazowiecki — dzieje polityczne kontakty ze szlachtą (1527—1794), [w:] VI WIEKÓW MIŃSKA MAZOWIECKIEGO TOM III Dariusz Milewski (red.) Mińsk Mazowiecki w XVI—XVIII wieku, Mińsk Mazowiecki, 2021, s. 25.. У 1616—1617 роках він викупив права на великий маєток Носув і Козєради (сучасний Константинів) на Підляшші.
1603 року Варшицький завершив будівництво каплиці з кам'яним надгробком своїм батькам при парафіяльному костелі в МодльнійPiotr Gryglewski, Polityka fundacyjna podskarbich koronnych w XVI i XVII wieku Analiza wybranych przykładów, [w:] Techne = Technī: półrocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Łódzkiego, 2022, Nr. 9, s. 89-90.Jan Szymczak, Stary kościół św. Wojciecha i kolumna Jana Mulinowica na Chojnach, [w:] Kronika miasta Łodzi, 1994, z. 1, s. 114.. Він також фундував муровану каплицю в .
Варшицький став одним із засновників кляштору й костелу бернардинок (святої Клари) у Варшаві, будівництво якого тривало протягом 1609—1617 років, виділивши на це 10 000 польських злотихSłownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich / wyd. pod red. B. Chlebowskiego, F. Sulimierskiego i W. Walewskiego, Warszawa, T. XIII, Warszawa, 1893, s. 49.Franciszek Galiński: Gawędy o Warszawie. Warszawa: Instytut Wydawniczy «Biblioteka Polska», 1939, s. 19.. У цьому костелі Варшицький із дружиною невдовзі були похороненіPiotr Gryglewski, Polityka fundacyjna podskarbich koronnych w XVI i XVII wieku Analiza wybranych przykładów, [w:] Techne = Technī: półrocznik Instytutu Historii Sztuki Uniwersytetu Łódzkiego, 2022, Nr. 9, s. 89, 91, 92..
На початку XVII століття він перебудував у Мінську-Мазовецькому в бароковому стилі. На місці веж були збудовані алкіри (кутові прибудови), а корпус надбудували. Зберігся оригінальний підвальний поверх із циліндричними склепіннямиKanon krajoznawczy województwa Mazowieckiego / pod redakcją Szymona Bijaka i Natalii Wojtyry, Warszawa, 2018, s. 83..
Сім'я Станіслав Варшицький був двічі одружений. Першою його дружиною була Ельжбета з Каршьніцьких. Вдруге він одружився з Зофією з Ґурських (пом. 1624) гербу Наленч з Залеся. Нащадків не мав, тому після смерті він свій маєток заповів синам брата Анджея — Адамові та Станіславу.
Примітки