Серійні вбивства дітей в Кобе (), також відомі як справа Сейто Сакакібари (), були скоєні в 1997 році, в Кобе, Хіого, Японія. До них заносять подвійний напад на 12-річних шестикласниць в лютому, «хвилю вуличних нападів» () в березні, що включає вбивство 10-річної Аяки Ямашіти () та спробу вбивства 9-річної Дівчинки Б (), і вбивство, скалічення і позбавлення трупа 11-річного Джюна Хасе () в травні.

В найближчі дні після вбивства Хасе, якого тоді розглядали як зниклого, винуватець розчленував, обезголовив і скалічив його труп. Він залишив голову Джюна перед ворітьми Середньої Школи Томогаока разом з запискою, адресованою поліцейським і підписаною іменем «Сейто Сакакібара» та «SHOOLL KILL» (від , «шкільний вбивця»). Опісля місцева газета Кобе Шімбун отримала лист під тими самими іменами, в якому винуватець звертався до ЗМІ і поліції.

Винуватцем був на той час 14-річний учень Середньої Школи Томоґаока Шінічіро Азума ()«最高裁判所刑事裁判書総目次 平成9年7月分». 最高裁判所裁判集 刑事 (яп.) (270): 13. 4 липня 1997. 刑事雑（全） > 特別抗告 > 事件番号：平成九(し)一一三 事件名：殺人、死体遺棄被疑事件についてした勾留の裁判に対する準抗告棄却決定に対する特別抗告 申立人又は被告人氏名：東真一郎 裁判月日：〔平成9年〕七・四 法廷：一 結果：棄却 原審：神戸地 謄本綴丁数：三二一, також відомий під кримінальним псевдонімом Сейто Сакакібара (). Азума був арештований за вбивство і позбавлення трупа Джюна Хасе 28 червня 1997 року, а за вбивство Аяки Ямашіта і спробу вбивства Дівчинки Б 15 липня. Оскільки він був неповнолітнім на час скоєння злочину, ЗМІ повідомляли про нього як про Хлопчика А (). Він був звільнений в 2005 році, а в 2015 написав книгу про свої злочини, Зекка ().

Злочини

Перша справа 10 лютого 1997 року Азума напав на двох 12-річних шестикласниць, вдаряючи їх по голові молотком. Це відбулося приблизно о 16:35, на північ від будинку 402 «Житлового Комплексу Оічіай 3» (1-чоме-1, Накаочіай, Сума-ку). Одна з потерпілих вдарилась головю об стовп і була госпіталізована на два тижні.

Друга справа 16 березня 1997 року, між 12:25 і 12:35, Азума скоїв вбивство 10-річної Аяки Ямашіти і спробу вбивства 9-річної Дівчинки Б. Він вирушив шукати жертву для нападу, озброєний молотком і кинджалом. Він помітив 10-річну Ямашіту, коли вона гралася на майданчику, і вирішив відвести її в відповідне місце для скоєння злочину. Для цього він запитав в неї, де поблизу можна помити руки, і попросив провести його туди. Під час спільної ходьби Азума попросив Аяку повернутись, кажучи, що хоче їй подякувати, і кілька разів вдарив її по голові молотком. Напад відбувся на захід від будинку 45 Kobe City Housing Supply Corporation (2-чоме-1, Рюґадай, Сума-ку). Приблизно 10 хвилин після нападу на Аяку, на північ від парку Рюґадай (5-чоме-20, Рюґадай, Сума-ку), Азума помітив Дівчинку Б, підійшов до неї і вдарив кинджалом в живіт.

Дівчинка Б була госпіталізована два тижні з раною 8-сентиметрової глибини, яка перерізала 2/3 аорти і була б смертельна, якщо на кілька міліметрів глибша. Після видужання рана розвинулася в болісний келоїдний рубець, а Дівчинка Б мала психологічну травму, яка залишилася в дорослому житті: «Щоразу, коли до мене підходить молодий чоловік, мене охоплює страх, і я завмираю. Я навіть не можу дивитися телевізійні драми зі сценами вбивств. Я досі не можу дивитися сцени з ножами». Аяка Ямашіта була госпіталізована в Центральній Муніципальній Лікарні Кобе на Порт-Айленд (ポートアイランド, Поруто Айрандо) в критичному стані. Вона перебувала в комі тиждень і померла ввечері 23 березня.

Після повернення додому 16 березня Азума описав злочин як «священний експеримент» в своєму записнику, звертаючись до так званого Бога Бамоідокі (), який, за його словами, з'явився в його снах після смерті бабусі. В цьому записі є згадка про те, що після нападу на Аяку Азума короткий час переслідував хлопчика з наміром напасти на нього. Він ствердив, що не пам'ятає цього, але вірить, що це правда, на основі віри в Бога Бамоідокі. Після цього він зробив ще три записи, адресовані до Бога Бамоідокі, датовані 17 березня, 23 березня, і 8 травня. Перші два дотичні до нападу, а саме стану потерпілих і смерті Аяки, а в останньому йдеться про ритуал «анґурі» (), що може бути натяком на вбивство Джюна Хасе, скоєне пізніше в травні. До улюбленого Бога Бамоідокі… (16 березня 1997)До улюбленого «Бога Бамоідокі»

Сьогодні я провів «священний експеримент», щоб перевірити «крихкість» людини. На згадку про це я вирішив вести цей щоденник.

Експеримент полягав у тому, що я спершу підійшов до дівчинки, яка гралася в парку сама, і запитав: «А тут десь є місце, де можна помити руки?». Вона відповіла: «У школі є», тож я попросив її провести мене туди. Коли ми йшли удвох, я вагався, чи провести експеримент за допомогою молотка, чи ножа, які я заздалегідь підготував. Зрештою я вирішив скористатися молотком, а ніж залишив на наступний раз. Пройшовши деякий час, я сказав: «Я хочу подякувати тобі, тому повернися до мене». І в ту мить, коли дівчинка повернулася до мене, я дістав молоток, а вона закричала. Я щосили опустив молоток на голову дівчинки, і пролунав хрусткий звук. Гадаю, я вдарив її двічі чи тричі, але через хвилювання точно не пам'ятаю. Потім я сів на велосипед, який залишив біля сходів, і поїхав. Під час їзди я знову побачив маленького хлопчика, пішов за ним, але він зник у житловому комплексі, і я його втратив з поля зору. Не маючи іншого виходу, я їхав на велосипеді тим самим шляхом, і раптом побачив ще одну дівчинку, що йшла дорогою. Я зупинив велосипед трохи позаду неї, об'їхав її через парк і, проходячи повз дівчинку, яка йшла дорогою, цього разу встромив у неї ніж. Ніж занурився в тіло, наче в глину. Після того, як я встромив ніж у дівчинку, я сів на велосипед, який залишив позаду, і поїхав додому. Коли я повернувся додому, лунали сирени швидкої допомоги та поліцейських машин, і було дуже шумно. Я відчував себе втомленим, тож просто спав до вечора. Я дякую богу Бамоідокі за те, що цей «священний експеримент» вдався.

До улюбленого Бога Бамоідокі… (17 березня 1997)До улюбленого «Бога Бамоідокі»

Сьогодні вранці, прочитавши газету, я з подивом побачив там згадку про вчорашній «священний експеримент». Прочитавши статтю, я зрозумів, що, судячи з усього, ті дві дівчинки не загинули. Дівчинка, яку вдарили молотком, потрапила до лікарні у важкому стані без свідомості, а та, яку поранили ножем, отримала лише легкі поранення. Раніше я не знав, чи люди тендітні, чи міцні, але завдяки цьому експерименту я дізнався, що вони, як виявилося, досить витривалі.

До улюбленого Бога Бамоідокі… (23 березня 1997)До улюбленого «Бога Бамоідокі»

Сьогодні вранці, коли я прокинувся і спустився вниз по сходах, мама сказала: «Бідолаха, кажуть, що померла та дитина, на яку напав випадковий злочинець». Я прочитав газету і дізнався, що причиною смерті стало вдавлення черепа внаслідок сильного удару по голові. Кажуть, що та, яку вдарили молотком по голові, померла, а та, яку поранили ножем у живіт, успішно одужує. Я вже не розумію, чи люди тендітні, чи міцні. Звинувачення також змінилося з нанесення тілесних ушкоджень на вбивство та замах на вбивство, але, як і раніше, немає жодних ознак того, що злочинця затримають. Підозріла особа, яку бачили свідки, також не має до мене жодного стосунку. І це все завдяки богу Бамоідокі. Будь ласка, захищай мене й надалі.

До улюбленого Бога Бамоідокі… (8 травня 1997)До улюбленого «Бога Бамоідокі»

Боже Бамоідокі, мені зараз 14 років. Мені вже час прийняти рішення про проведення священного обряду «Ангурі», щоб отримати святе ім'я. Я добре обдумав, що таке «Ангурі». У результаті я вирішив, що першим кроком до проведення «Ангурі» буде пропуск занять у школі. Оскільки якщо я раптом пропущу заняття, це викличе підозри, я спершу придумав собі план. Ось який він.

Третя справа 24 травня Азума вбив Джюна Хасе. Напротязі найближчих днів він розчленував, обезголовив, і скалічив його труп, а вранці 27 травня залишив його голову перед ворітьми Середньої Школи Томоґаока. Джюн Хасе (який мешкав поблизу) дружив з молодшим братом Азуми, тому бував його в домі і знав його. Він зацікавився черепахою, яку Азума знайшов на вулиці в другому класі середньої школи і тримав як домашню тваринку на дворі. Після арешту Азума стверджував, що не розмовляв з Джюном часто і вирішив вбити його тільки через те, що вважав себе фізично здатним це зробити. Утім, згідно з японськими репортажами, він зізнався, що перед вбивством вдаряв і копав Джюна, з ескаляцією від щипання і слабкого биття руками до копання ногами ззаду. Мамору Хасе (), батько Джюна, згадує:

Коли Джун навчався у третьому класі початкової школи, у шостому класі панувало справжнє безладдя. Саме в той час з нього почав знущатися той Хлопчик А. Це стосувалося не лише Джуна; здавалося, що й з інших учнів ці шестикласники теж неабияк знущалися. Оскільки Джун мав труднощі з висловлюванням, він не зміг розповісти про подробиці.

Пізніше дорослий Азума ствердив, що проводив з Джюном Хасе час, часом беручи його в свої улюблені місця, мав з ним особливий зв'язок, який відіграв в роль в вбивстві, і приховував цей зв'язок після арешту як особистий секрет. Також він написав, що в 6 класі побив Джюна Хасе, результатом чого були розбита губа і набряки на голові.

День вбивства

За словами Азуми, 24 травня він їздив поблизу свого дому на велоспеді десь 10 хвилин, шукаючи жертву для вбивства. Близько 13:35 він помітив Джюна Хасе, який 5 хвилин до того вийшов до свого дідуся і йшов на північ від Середньої Школи Томоґаока. Азума вирішив задушити його руками поблизу антенної станції кабельного телебачення на пагорбі «Цистерненна Гора» (). Він одягнув рукавички (жовто-зелені, з протиковзною долонею), аби не залишити відбитків пальців, і сказав Джюну, що на Цистерненній Горі є черепаха, знаючи, що черепахи були одним з його зацікавлень. Джюн усміхнувся і пішов за Азумою на пагорб, куди вони піднімялись доріжкою «Шоколадні Сходи» ().

Вбивство відбулося біля антенної станції кабельного телебачення на Цистерненній Горі (9-чоме-22, Томоґаока, Сума-ку), приблизно о 14:00. Згідно з зізнанням Азуми, він спробував задушити жертву руками, але не зміг цього зробити і почав шукати предмети для вбивства. Зрештою він задушив Джюна шнурівкою зі своєї кросівки за другою спробою. Коли за першої спроби йому це не вдалося, він побив Джюна, вдаряючи і копаючи його в лице і голову. Результати пізнішої автопсії показали, що Джюн мав на шиї поранення, які вказували на душення як руками, так і шнурком. Під час прослуховування 7 липня Азума описав вбивство в наступний спосіб:

Як я вже згадував раніше, вбиваючи Б [Джюна Хасе], я відчував розчарування від того, що він не вмирає, незважаючи на мої наполегливі спроби. Але водночас я отримував задоволення від самого процесу вбивства, включаючи напругу, пов'язану з його вбивством, і мій гнів на його опір. Зрештою, коли я усвідомив, що Б мертвий, я відчув задоволення від того, що вбив його, що взяв над ним контроль і що він належить тільки мені. Це задоволення було набагато більшим, ніж будь-яке задоволення, якого я коли-небудь очікував від вбивства когось. Це правда, що 16 березня в Рюґадаї, в окрузі Сума, я побив і поранив ножем двох дівчат, а пізніше дізнався, що дівчина, яку я вдарив молотком, мертва, але це був лише швидкоплинний момент, і я не відчував великого задоволення. Однак у випадку з Б його вбивство зайняло багато часу, і тому я відчув таке велике задоволення. Задоволення, яке я відчував після вбивства Б, тривало недовго, і перш ніж я почав думати про те, де сховати тіло, це почуття задоволення зникло.