Едмунд Ойген Клаусс, з 25 травня 1915 року Ріттер фон Клаусс (; 25 жовтня 1862, Нюрнберг — 23 лютого 1942, Прін-ам-Кімзее) — німецький воєначальник, генерал піхоти запасу вермахту.

Біографія Ойген був сином торговця-оптовика Карла Клаусса та його дружини Елізи, уродженої фон Зюссмільх знаної Герніг.

Після навчання в гуманістичній гімназії 1 вересня 1881 року вступив до 14-го піхотного полку «Герцог Карл Теодор» у своєму рідному місті як доброволець на три роки. У 1882/83 році його було відряджено до Військової школи в Мюнхені. З 30 грудня 1887 року — полковий ад'ютант. 27 вересня 1890 року відряджений ад'ютантом в районне командування ландверу в Нюрнберзі. 23 серпня 1892 року повернувся у свій полк. З 1 жовтня 1892 по 1 жовтня 1895 року навчався в Баварській військовій академії, після чого повернувся у свій полк. 1 вересня 1902 року вядряджений в залізничний відділ прусського Великого Генштабу в Берліні, з 4 серпня 1903 року — залізничний комісар. З 23 вересня 1903 року — комісар залізничних ліній баварського Генштабу в Людвігсгафені, з 12 жовтня 1906 року — в Мюнхені. З 12 серпня 1908 року — командир батальйону 8-го піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Баденський» в Меці. З 5 серпня 1909 року служив в штабі 11-го піхотного полку «фон дер Танн» в Регенсбурзі. З 7 березня 1912 року — тимчасовий командир 9-го піхотного полку «Вреде» у Вюрцбурзі, 22 квітня затверджений на посаді.

З 17 грудня 1913 року — командир 6-ї піхотної бригади в Ландау. З цією бригадою Клаус вирушив на фронт після початку Першої світової війни та спочатку брав участь у прикордонних сутичках проти французів та битві при Лотарингії. Після цього відбулися битви при Нансі-Епіналь та на Соммі, перш ніж Клаусс та його бригада перейшли до окопної війни. Під час битви при Іпрі, незважаючи на запеклі бої та темряву, що насувалася, його військам вдалося захопити село, замок та парк Голлебеке. Це забезпечило його переважаючій дивізії міцну стартову позицію для наступу в найближчі дні.

Під час подальших боїв Клаусс був поранений 9 листопада 1914 року і зміг відновити командування своєю бригадою лише 20 грудня 1914 року після перебування у військовому шпиталі та подальшого одужання. У 1915 році він та його бригада брали участь переважно в окопній війні у Фландрії та Артуа, а також у весняних та осінніх битвах під Ла-Бассе та Аррасом. Наступного року він брав участь у битві на Соммі та нарешті був призначений командиром 9-ї резервної дивізії 29 вересня 1916 року. У той час дивізія все ще формувалася та вступила в бойові дії на Західному фронті 6 жовтня 1916 року. Спочатку воювавши на Ені, дивізія брала участь у двох битвах на Ені та в Шампані в квітні 1917 року, потім була переведена до Лотарингії, а з серпня була розгорнута у Фландрії та поблизу Камбре. Під час подальших боїв на лінії Зігфріда Клаусс був підвищений до генерал-лейтенанта 14 грудня 1917 року.

Після належної підготовки Клаусс та його дивізія розпочали наступ у рамках Весняного наступу Німеччини 1918 року, починаючи з 21 березня 1918 року. Німецький наступ був зупинений, і дивізія опинилася втягнутою в безперервні оборонні бої. Після битви при Нуайоні дивізія була остаточно розформована, оскільки з тилу не могло бути отримано належного поповнення у вигляді солдатів та спорядження. Клаусс вже 23 червня 1918 року прийняв командування 5-ю піхотною дивізією, якою він продовжував командувати після закінчення війни. Після перемир'я він повів залишки своєї дивізії назад до Німеччини, де після демобілізації 26 червня 1919 року Клаусс був внесений до резервного списку.

Сім'я Клаусс одружився з Ельзою Зілер 4 червня 1897 року. У пари народились син та три доньки.

Звання

Фенріх портупеї (18 березня 1882) Другий лейтенант (22 грудня 1883) Перший лейтенант без патенту (9 червня 1892; отримав патент 13 червня 1892) Гауптман (17 березня 1897) Майор без патенту (1 жовтня 1905; отримав патент 8 березня 1906) Оберстлейтенант (5 серпня 1909) Оберст (7 березня 1912) Генерал-майор (7 січня 1914) Генерал-лейтенант (14 грудня 1917) Генерал піхоти запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці битви під Танненбергом.

Нагороди

Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною (26 грудня 1907) 3-го класу з короною (30 грудня 1913) 2-го класу з мечами (11 вересня 1914) зірка до ордена 2-го класу (17 червня 1916) Орден Червоного орла 4-го класу (16 вересня 1908) 2-го класу з мечами (19 липня 1917) Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 1-го класу (14 квітня 1909) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (8 вересня 1909) Залізний хрест 2-го класу (16 жовтня 1914) 1-го класу (25 жовтня 1914) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (30 жовтня 1914) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Література

Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale der Heeres 1921-1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 2: v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 441–442. Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 418. Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 88, 272.

Посилання

Клаусс на сайті The Prussian Machine.