Гіберно-англійська або ірландська англійська (IrE), яку також раніше іноді називали англо-ірландською, — набір різновидів англійської мови, що походять з острова Ірландія. Як у Республіці Ірландія, так і в Північній Ірландії англійська є першою мовою повсякденного вживання та, поряд з ірландською, однією з двох офіційних мов (ольстерська шотландська мова в Північній Ірландії є ще однією місцевою мовою або діалектом).
Стандарти письма ірландської англійської мови, такі як її правопис, відповідають британській англійській.Hickey, Raymond (ed.) (2012). Однак різноманітні акценти, деякі граматичні структури та словниковий запас ірландської англійської мови є унікальними, включаючи деякі помітно консервативні фонологічні особливості та лексику: ті, що більше не поширені в діалектах Англії чи . Вона демонструє значний вплив ірландської мови, а також, на півночі, шотландської рівнинної мови.
Фонологи сьогодні часто поділяють ірландську англійську на чотири або п'ять загальних діалектів або акцентів: ольстерські або північноірландські акценти, західні та південноірландські акценти (наприклад, коркські акценти), різні та нерегіональний стандартний акцент (за межами Ольстера), риси якого розвивалися з кінця 1970-х років.
Історія
Середньоанглійська мова, а також невелика еліта, яка розмовляла англо-нормандською, була завезена до Ірландії в результаті англо-нормандського вторгнення в Ірландію наприкінці 12 століття. Залишки якої збереглися як мова йола та фінгалліанські діалекти, які не є взаємозрозумілими з сучасною англійською. Друга хвиля англійської мови була завезена до Ірландії в ранньомодерний період єлизаветинської епохи XVI століття, що робить цей різновид англійської мови, яким розмовляють в Ірландії, найстарішим за межами Великої Британії. Він залишається більш консервативним сьогодні, ніж багато інших діалектів англійської мови з точки зору фонології та словникового запасу.
Спочатку, під час в Ірландії, англійською мовою розмовляли переважно в районі, відомому як «сіла» навколо Дубліна, тоді як ірландською мовою розмовляли переважно по всій решті країни. Залишилися деякі невеликі групи носіїв, які переважно продовжували використовувати англійську мову того часу. Через свою повну ізоляцію ці діалекти розвинулися в пізніші, нині вимерлі, споріднені з англійською різновиди, відомі як йола у Вексфорді та фінгалліан у Фінгалі, Дублін. Вони більше не були взаємозрозумілими з іншими англійськими різновидами. До ірландська культура та мова повернули більшу частину території, втраченої загарбниками: навіть у «сілі» «весь простий народ… здебільшого ірландського походження, ірландських звичок та ірландської мови».
Завоювання та призвели до другої хвилі імміграції англомовних людей, а також до примусового придушення та зниження статусу й використання ірландської мови. До середини 19 століття англійська стала мовою більшості в країні. Вона зберегла цей статус і донині, і навіть ті, чия рідна мова — ірландська, вільно володіють нею. Сьогодні трохи більше одного відсотка населення розмовляє ірландською мовою як рідною, хоча її викладання є обов'язковим у всіх державних школах. З 40% населення, яке у 2016 році ідентифікувало себе як таке, що певною мірою розмовляє ірландською, 4% щодня розмовляють ірландською поза системою освіти.
Німецький мандрівник Людольф фон Мюнхгаузен відвідав смугу осел у Дубліні в 1591 році. Він каже про смугу осел щодо мови, якою там розмовляють: «Тут мало говорять ірландською; тут навіть є деякі люди, які взагалі не розмовляють ірландською». Можливо, він помиляється, але якщо ця версія правдива, мовою Дубліна в 1590-х роках була англійська, а не ірландська. І знову ж таки, Альберт Жувен подорожував до Ірландії в 1668 році; він каже про смугу осел та східне узбережжя: «У внутрішніх частинах Ірландії розмовляють певною мовою, але в більшій частині міст і сіл на морському узбережжі розмовляють лише англійською». У книзі Річарда Твісса «Подорож Ірландією 1775 року» про мову, якою розмовляють у Дубліні, сказано: «Оскільки зараз майже всі селяни розмовляють англійською, вони спілкуються з такою ж пристойністю, як і будь-яка людина їхнього класу в Англії».
У своїй праці «», дослідженні ранніх діалектів англійської мови, включив деякі зразки гіберно-англійського діалекту з баронств Форт і Баргі в графстві Вексфорд. Пишучи наприкінці 19 століття, Елліс, схоже, не знав, що англійською мовою розмовляли в деяких частинах Ірландії, особливо в Ольстері, протягом століть.
Ольстерська англійська
Ольстерська англійська, або північноірландська англійська, тут стосується сукупності різновидів провінції Ольстер, включаючи Північну Ірландію та сусідні графства за межами Північної Ірландії, на які вплинула , а також шотландська рівнинна мова, принесена шотландськими поселенцями під час . Її основними підрозділами є середньоольстерська англійська, південноольстерська англійська та ольстерська шотландська мова, остання з яких, можливо, є окремою мовою.
Ольстерські різновиди чітко вирізняються такою вимовою:
Зазвичай граматично структуроване (тобто ) розповідне речення часто має речення (тип інтонаційного малюнка, який інші носії англійської зазвичай асоціюють із питаннями). знижується, приблизно до . просувається вперед і злегка огублюється, більше наближаючись до . та зливаються приблизно в районі . має відтягнутий назад початковий елемент дифтонга (он-глайд) та просунутий вперед кінцевий (оф-глайд), що наближає його до . вимовляється як , особливо перед глухими приголосними. вимовляється як , хоча нині часто як або навіть в закритому складі. майже завжди є злегка піднятим монофтонгом . Відсутність ; кінцевий голосний у словах happy, holy, money тощо вимовляється як . Складовий кінцевий іноді вимовляється як «твердий », особливо перед приголосними.
Західна та південна ірландська англійська Західна та південна ірландська англійська — це сукупність та Ірландії. Акценти обох регіонів вирізняються такими рисами:
Відступ та невелике зниження у напрямку . Більш відкрита відправна точка для та ПРО та відповідно. Збереження як монофтонгальний . та відповідно, як та . На Заході та може відповідно вимовлятися дуже консервативними носіями як та перед приголосною, тому fist звучить як fished, castle як Cashel, а arrest як «arresht».Wells, 1982, p. 433.
Підгрупа, (часто відома за конкретними графствами як коркська англійська, керрійська англійська або лімерикська англійська), має дві власні додаткові визначальні характеристики. Перша — це : підняття голосного в словах лексичної множини dress до перед або (як у словах again або pen). Друга — інтонаційний малюнок із трохи вищим тоном, за яким іде значне зниження тону на наголошених складах із довгими голосними (протягом кількох складів або навіть у межах одного), що в швидкій розмові носії інших англійських діалектів часто сприймають як помітну хвилеподібну, «співучу» (sing-song) інтонацію.
Дублінська англійська Дублінська англійська має високу внутрішню різноманітність і збірно позначає різновиди ірландської англійської, поширені безпосередньо навколо та в межах столичного регіону Дубліна. Сучасна дублінська англійська переважно лежить у фонологічному континуумі: від більш традиційного, менш престижного місцевого міського акценту на одному кінці до новішого, більш престижного немісцевого, регіонального та навіть надрегіонального акценту на іншому. Більшість характеристик останнього з'явилися наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років.
Акцент, який найвиразніше використовує традиційні риси робітничого класу, лінгвіст назвав «місцевою дублінською англійською». Більшість мовців із Дубліна та його передмість мають риси акценту, що варіюються в межах усієї середини, а також новішого краю цього спектра, які разом утворюють так звану «немісцеву дублінську англійську». Нею розмовляють уродженці Дубліна середнього та вищого класів, а також ширшого східноірландського регіону навколо міста.
У найзагальніших рисах усі різновиди дублінської англійської мають такі ідентифікаційні звуки, що часто відрізняються від решти Ірландії, зокрема вимова:
як просунутого вперед або піднятого . як відтягнутого назад або централізованого . як дифтонга в діапазоні (від місцевого до немісцевого) .
Місцева дублінська англійська Місцева дублінська англійська (або популярна дублінська англійська) — це традиційний різновид робітничого класу, яким розмовляють у столиці Республіки Ірландія Дубліні. Це єдиний різновид ірландської англійської, який раніше в історії був неротичним (без вимови /r/ після голосних); але сьогодні він є слабко ротичним. Відомий дифтонгізацією голосних та , місцевий дублінський акцент також вирізняється явищем, яке називається «заломленням голосних» (vowel breaking), коли , , та у закритих складах «розбиваються» на два склади, наближаючись до , , та відповідно.
Просунута дублінська англійська Еволюціонуючи як модне відгалуження мейнстримної немісцевої дублінської англійської, просунута дублінська англійська (також нова дублінська англійська, або колись модна дублінська англійська) — це молодіжний різновид, який спочатку виник на початку 1990-х років серед «авангарду», а нині поширений серед тих, хто прагне до немісцевої «міської витонченості». Самою просунутою дублінською англійською, яка спочатку асоціювалася із заможними жителями та середнім класом , сьогодні, ймовірно, розмовляє більшість дублінців, народжених після 1980-х років.
Просунута дублінська англійська може мати , та , водночас опираючись традиційному для ірландської англійської . Відтоді цей акцент поширився на південь у частину східного графства Віклов, на захід у частину північного графства Кілдер та частину південного графства Міт. Сьогодні цей акцент можна почути серед середнього та вищого класів у більшості великих міст Республіки.
Стандартна ірландська англійська Надрегіональна південноірландська англійська, іноді просто надрегіональна ірландська англійська або стандартна ірландська англійська,Hickey, Raymond (ed.), 2012, pp. 99–100. позначає різновид, яким розмовляють здебільшого освічені ірландці та представники середнього або вищого класу, і який долає регіональні кордони по всій Республіці Ірландія, за винятком півночі. Мейнстримний різновид середнього класу дублінської англійської початку та середини ХХ століття є прямим джерелом впливу та каталізатором для цього різновиду, що виник унаслідок придушення певних ірландських рис та збереження інших, а також запозичення деяких стандартних британських (тобто неірландських) характеристик.Hickey, Raymond (ed.), 2012, p. 102.
Результатом є конфігурація ознак, яка досі залишається унікальною. Іншими словами, цей акцент не є просто повним переходом на британську англійську. Більшість мовців, народжених у 1980-х роках або пізніше, демонструють менше рис цієї мейнстримної надрегіональної форми кінця ХХ століття і більше характеристик, що збігаються з просунутим дублінським акцентом, який швидко поширюється. Детальніше див. вище, у розділі «Немісцева дублінська англійська».
Надрегіональний діалект Ірландії має таку вимову:
як досить відкритий . у можливому спектрі , з інноваційним , який особливо поширений перед дзвінкими приголосними, зокрема перед . з початковим елементом, просунутим уперед і часто більш піднятим, ніж в інших діалектах: . може вимовлятися як , з більш відтягнутим назад голосним, ніж в інших ірландських акцентах, хоча все ще відносно просунутим уперед. як . як , майже завжди відрізняючись від , зберігаючи чітку різницю у вимові таких слів як war і wore або horse і hoarse. як . як дифтонг, наближаючись до , як у мейнстримній американській англійській, або до , як у мейнстримній англійській в Англії. як вищий, більш просунутий уперед і часто більш огублений . Фонетика