«Велокс» () — ескадрений міноносець ВМС Великої Британії класу «Вайпер», збудований на початку XX століття.
Історія створення У 1897 році британський інженер Чарлз Парсонс розробив новий тип силової установки — парову турбіну. Він побудував експериментальне судно «Турбінія», на якому відпрацьовував різні варіанти турбін. Також він проводив експерименти з різними формами та кількістю лопатей гребних гвинтів, а також знайшов рішення проблеми кавітації.
У 1901 році фірма Parsons Marine Steam Turbine Company за власною ініціативою вирішила побудувати есмінець «Пайтон» з турбінною силовою установкою. Згодом його будівництво було передане у субпідряд фірмі Hawthorn Leslie and Company, і він отримав назву «Велокс».
Корабель був закладений 10 квітня 1901 року верфі фірми Hawthorn Leslie and Company у Геббурні. Спущений на воду 12 лютого 1902 року. На випробуваннях корабель показав швидкість у 33,64 вузла і був придбаний флотом 7 червня 1902 року. Есмінець вступив у стрій у лютому 1904 року.
Конструкція
«Велокс» був подальшим розвитком есмінця «Вайпер» Силова установка корабля складалася з 4 парових турбін Парсонса. На внутрішні вали працювали парові турбіни високого тиску, на зовнішні — парові турбіни низького тиску та дві парові машини крейсерського ходу потужністю по 100 к.с. На малому та задньому ході працювали парові машини, які відключались при швидкості більш як 13 вузлів, а далі хід забезпечували турбіни. На кожному валу було по два гребні гвинти. Потужність силової установки становила 8000 к.с. При контрактній швидкості у 26 вузлів корабель зміг досягнути швидкості у 33,64 вузла.
Озброєння складалося з однієї 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF, п'яти 57-мм гармат 6-pounder QF Hotchkiss та двох 450-мм торпедних апаратів.
Історія служби Вся кар'єра есмінця пройшла в рідних водах. Вона була не дуже вдала через велику витрату палива. Крім того, парові машини крейсерського ходу забезпечували швидкість у 10,35 вузла, що було менше крейсерської швидкості флоту. Швидкість заднього ходу становила всього 5 вузлів. Також неможливо було швидко перемикатись на задній хід. Тому 1907 року парові машини крейсерського ходу замінили на парові турбіни.
У 1909 році, коли корабель проходив повз мис Лендс-Енд, відмовили його ліві турбіни, а через сильну хитавицю припинилась подача води до конденсаторів. Це призвело до майже повної втрати потужності біля небезпечного берега. Тому «Велокс» був переведений до бази флоту «HMS Vernon» як навчальний корабель.
30 серпня 1912 року Адміралтейство згрупувало усі есмінці в класи, що позначалися літерами на основі контрактної швидкості та зовнішнього вигляду. Після 30 вересня 1913 року, як 30-вузловий корабель з трьома димовими трубами, «Велокс» був призначений до класу «C».
Після початку Першої світової війни «Велокс» у січні 1915 року був переведений до патрульної флотилії у Портсмуті. 25 жовтня 1915 року корабель патрулював разом з есмінцем «Конфлікт». Через проблеми з конденсатором «Велокс» змушений був відійти у спокійніші води біля острова Вайт. Він налетів на міну, встановлену німецьким підводним човном SM UC-5 біля маяка Наб. Вибух сильно пошкодив корму корабля, загинуло 4 члени екіпажу. Спроби відбуксувати «Велокс» у безпечне місце були невдалими, і есмінець затонув.
Джерела Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — М.: ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1 Эдгар Дж. Марч. Британские эсминцы. История эволюции. 1892—1953. Часть 1. — СПб.: ООО «Галея Принт», 2012. — 140 с. ISBN 978-5-8172-0132