Гійом Жозеф Гіацинт Жан-Батист Ле Жантіль де ла Галазьєр (; 11 або 12 вересня 1725, Кутанс — 22 жовтня 1792, Париж) — французький астроном, член Королівської академії наук Франції, відомий відкриттям кількох туманностей (M 32, M 8, M 36, M 38), а також невдалими спробами спостереження проходження Венери 1761 та 1769 років з метою вимірювання розмірів Сонячної системи.
Для спостереження проходження 1761 року він вирушив в Пудучеррі, французьку колонію в Індії, однак Семирічна війна не дозволила йому дістатися місця призначення. Проходження застало його в морі, і хитавиця завадила провести якісні астрономічні спостереження. Він не став повертатися до Європи й очікував проходження 1769 року, досліджуючи тим часом острови Мадагаскар та Реюньйон. Він готувався спостерігати проходження з Пудучеррі, однак погода в день проходження виявилася хмарною, унеможлививши спостереження. Повернувшись до Франції, він видав у двох томах звіти до академії наук з описом своїх подорожей. Ці звіти дають уявлення про труднощі, з якими стикалися тогочасні науковці загалом і під час спостережень проходжень Венери зокрема.
Початок кар'єри
Гійом Ле Жантіль народився в Кутансі департаменту Манш у сучасному регіоні Нормандія. Він походив із небагатої родини, однак батько забезпечив йому можливість здобути освіту. Після початкового навчання в Кутансі він розпочав вивчення теології в Паризькому університеті, маючи намір зробити церковну кар'єру. Він відвідував семінари в Колеж Рояль, які проводив астроном Жозеф-Нікола Деліль. Там він зацікавився астрономією, і 1748 року він почав навчатися у 71-річного Жака Кассіні. Через два роки Ле Жантіль став його асистентом й остаточно обрав наукову та академічну кар'єру. Він навчився користуватися астрономічними інструментами та виконувати астрономічні обчислення. Він відкрив і дослідив кілька об'єктів із каталогу Мессьє. Зокрема, 1749 року відкрив карликову еліптичну галактику M 32, яка згодом стала відома під назвою «Ле Жентіль», а також розсіяні зоряні скупчення M 8, M 36 та M 38. У 1753 році його обрали членом Французької академії наук. 26 липня 1758 року він представив результати своїх досліджень туманностей — лише за кілька місяців до того, як про свої відкриття повідомив Шарль Мессьє. Насамперед він досліджував туманність Оріона. Його робота була опублікована в журналах Французької академії наук за 1759 рік, які вийшли друком 1765 року.
Ще 1716 року Едмонд Галлей запропонував організувати міжнародну співпрацю для спостереження проходжень Венери у 1761 та 1769 роках. Під час таких явищ Венера проходить між Землею та Сонцем і проєктується на сонячний диск. Такі проходження відбуваються парами з інтервалом 8 років між двома проходженнями в одній парі та понад сто років між парами. Вимірюючи кути та час проходження з різних точок Землі, можна визначити відстані до Сонця й Венери, а потім і відстані між усіма планетами Сонячної системи.
Гійом Ле Жантіль був одним із французьких науковців, яких призначили для проведення спостережень. Йому доручили вирушити до Пудучеррі, французького володіння на території сучасної Індії. У березні 1760 року Ле Жантіль відплив із Бреста.
Спроба спостереження першого проходження Венери
Перше проходження Венери в цій парі мало відбутися 6 червня 1761 року. Гійом Ле Жантіль вирушив на кораблі Французької Ост-Індської компанії до острова Іль-де-Франс (сучасний Маврикій), обігнувши Мис Доброї Надії. Він прибув на Маврикій 10 липня 1760 року, де очікував корабля до Індії. Тим часом Семирічна війна поширилася на Індію, і французькі та британські війська вели бойові дії в Пудучеррі, що ускладнювало морські перевезення. Крім того, що довше він змушений був чекати, то менш сприятливими ставали вітри. Восени Гійом Ле Жантіль захворів на дизентерію, тому навіть поява судна не гарантувала, що він зможе піднятися на борт. Він почав планувати подорож на ближчий і добре відвідуваний острів Родрігес, де вже перебував його колега .
Поки Ле Жантіль готувався до відплиття на Родрігес, на Маврикій прибув корабель із важливими повідомленнями для Індії. Губернатор вирішив відправити до Індії фрегат Sylphide, і 11 березня Гійом Ле Жантіль зміг вирушити на ньому. Спочатку плавання проходило успішно, але раптово змінився вітер, і судно почало зазнавати значних труднощів із утриманням курсу. Коли вони майже досягли мети, стало відомо, що Англія захопила Пудучеррі, і війна між Францією й Англією триває. Ле Жантіль усе ще сподівався висадитися на Індійському півострові, але капітан вирішив повернутися на Маврикій. Тому під час проходження Венери 6 червня 1761 року він перебував у морі, а хитавиця судна не дозволила виконати корисні вимірювання, хоча небо було ясним і він міг спостерігати явище з борту. Після цього він вирішив залишитися в регіоні та дочекатися наступного проходження через вісім років.
Між двома експедиціями Наступні чотири роки Гійом Ле Жантіль провів на Маврикії, здійснюючи тривалі наукові експедиції до східного узбережжя Мадагаскару та острова Іль-де-Бурбон (сучасний Реюньйон) на північ від Маврикію. Насамперед він удосконалював наявні карти, вважаючи, що саме астрономи мають знання та інструменти найбільш відповідні для такої роботи. У 1765 році він почав готуватися до наступного проходження Венери й розглядав кілька можливих місць для спостережень, окрім Пудучеррі в Індії, зокрема Мексику та Манілу на Філіппінах. Зрештою він вирішив спробувати провести спостереження в Манілі, оскільки висота Сонця там була сприятливішою, ніж у Пудучеррі. Він планував вирушити на кораблі Французької Ост-Індійської компанії до Китаю, а звідти дістатися Кантону й Маніли. Однак до Маврикію прибув іспанський військовий корабель Bon Conseil, що прямував до Маніли, і Ле Жантіль отримав дозвіл подорожувати на ньому. 1 травня 1766 року він залишив Маврикій, маючи намір повернутися до Франції через Мексику й таким чином завершити навколосвітню подорож. До Маніли він прибув 10 серпня після плавання, яке описував як довге й виснажливе.
Після прибуття до Маніли він почав сумніватися, чи справді це найкраще місце для спостережень. Крім того, він зіткнувся з недовірою з боку іспанського губернатора. Зокрема, губернатор сумнівався в автентичності рекомендаційного листа від французького короля, який мав Ле Жантіль. Причиною було те, що запит на лист і відповідь на нього були отримані менш ніж за рік і два місяці, а губернатор вважав такий термін надто коротким для листування з Францією. Крім того, Ле Жантіль дійшов переконання, що ймовірність ясної погоди в Манілі нижча, ніж в інших можливих місцях спостережень.
Спроба спостереження другого проходження Венери
Друге проходження Венери мало відбутися 4 червня 1769 року. Гійом Ле Жантіль прибув до Пудучеррі більш ніж за рік до цієї події — у березні 1768 року після 32-денної морської подорожі. Він застав місто, спустошене війною. Губернатор особисто зустрів його після прибуття й запропонував допомогу в облаштуванні спостережного пункту в будь-якому місці, яке той обере. Ле Жантіль вирішив збудувати обсерваторію на руїнах західного крила французького палацу в цитаделі. Підвал його обсерваторії навіть після встановлення інструментів продовжували використовувати як пороховий склад. Через дощі будівництво затягнулося, але вже в червні 1768 року, майже за рік до проходження Венери, він зміг переселитися до обсерваторії. Там він почав визначати висоту Сонця, налаштовувати інструменти та уточнювати розрахунки довготи й широти місця спостережень. Також він завершив спостереження мусонних вітрів, які розпочав одразу після першого прибуття на Маврикій. Ці дослідження стали основою для прокладання морських маршрутів між Маврикієм та Індією для Французької Ост-Індської компанії. Він вивчав знання та традиції місцевих учених жерців, брахманів, і був вражений тим, як легко вони могли обчислювати сонячні та місячні затемнення. Він навіть навчався їхнім методам розрахунків.
Упродовж кількох тижнів до 4 червня 1769 року погода була надзвичайно сприятливою для астрономічних спостережень. До того ж це була пора року, коли зазвичай панувала стабільна погода, тому Ле Жантіль очікував події з великим ентузіазмом і впевненістю. Англійські астрономи, які працювали в Мадрасі, подарували йому новий інструмент. Однак коли вранці 4 червня він прокинувся, то побачив, що вітер раптово змінився і нагнав над Пудучеррі хмари, через що все небо стало хмарним. Крім того, вітер майже стих, і Ле Жантіль зрозумів, що небо не проясниться до завершення проходження Венери. Розчарування було настільки сильним, що він ледь не втратив розум. Протягом понад двох тижнів він навіть не мав сил вести щоденник. Згодом він дізнався, що англійські спостерігачі в Мадрасі також постраждали від раптової хмарності, тоді як у Манілі небо залишалося абсолютно безхмарним.
Повернення додому Ле Жантіль планував повернутися на Маврикій на кораблі Villevault. Його відплиття було заплановане на жовтень, тому до того часу він продовжував астрономічні спостереження. Восени він захворів на гарячку, а в жовтні до цього додалися болі в животі та дизентерія, через що він не зміг піднятися на борт судна. Ле Жантіль побоювався, що ніколи не зможе залишити Пудучеррі, але в березні 1770 року, ще не повністю одужавши, зміг відплисти на кораблі Dauphin. На Маврикії він знову зустрів кількох колег, які також поверталися додому. Один із них, Вернон, помер на острові від тропічної хвороби.
У листопаді він вирушив до Франції на кораблі Indian. Судно вийшло в море надто пізно в сезоні та зробило кілька зупинок у дорозі, через що потрапило в шторми й не змогло обігнути Мис Доброї Надії. Серйозно пошкоджене судно було змушене повернутися на Маврикій. З листів Ле Жантіль дізнався, що його родичі в Нормандії претендують на його майно, вважаючи його померлим, і затримки завдавали йому значних душевних страждань.
Повернення Ле Жантіля затримала французька адміністрація на Маврикії, без видимої причини відмовивши йому в місці на судні, на якому він мав подорожувати додому. Лише в березні 1771 року він зміг відплисти на іспанському фрегаті Astrée, який прямував до Кадіса в Іспанії. Капітана цього корабля Ле Жантіль знав ще з подорожі до Маніли чотирма роками раніше. Він завантажив на борт свої речі, а вранці 30 березня почув гарматний залп, який сповіщав про відплиття судна з Маврикію, тому мусив поспіхом бігти на корабель, щоб не залишитися на березі. Лише після кількох спроб та вимушеного перечікування штормів корабель обігнув мис Доброї Надії, і Ле Жантіль був вражений майстерністю іспанського капітана.
Під час плавання екіпаж не був упевнений, чи перебувають Англія та Іспанія у стані війни, коли вони зупинили англійське судно. Англійський капітан показав статтю з «The Londoner Gazette», у якій повідомлялося, що напруження між Англією, Іспанією та Францією вщухло. Замість конфлікту капітани обмінялися подарунками: зокрема, іспанське судно отримало картоплю та масло. У той час картопля лише набувала популярності в європейських країнах.
Іспанський фрегат прибув до Кадіса 1 серпня 1771 року. Звідти Ле Жантіль вирішив дістатися Франції суходолом. Друзі допомогли йому позичити гроші на подорож, і він записав, що вперше за одинадцять років, шість місяців і тринадцять днів ступив на французьку землю 8 жовтня о дев'ятій годині ранку.
Спадщина
Коли Ле Жантіль прибув до Парижа, виявилося, що його справді офіційно визнали померлим, його майно було занедбане й розділене, а дружина встигла взяти другий шлюб. Крім того, він утратив місце у Французькій академії наук, а вісім ящиків із природничими колекціями зникли безвісти. За допомогою короля він зміг повернути собі членство в академії та знову одружився. У шлюбі народилася донька, а сім'я оселилася в обсерваторії. Збереглася письмова скарга на те, що вони сушили дитячі пелюшки в парку обсерваторії. Вісім ящиків, які він відправив кораблем Indian, так і не вдалося знайти, попри наполегливі пошуки та клопотання його впливових знайомих.