Цегельний завод № 39 (також Цегельня на Гірці) — найстаріше з нині діючих підприємств будівельної промисловості Дрогобича, яке безперервно працює з 1909 року. Підприємство вирізняється своєю добре збереженою індустріальною архітектурою в стилі неокласицизму першої половини XX століття.
Історія
Австрійський період Цегельний завод на Гірці був споруджений у 1909 році акціонерним товариством «Галицька промислово-будівельна спілка». Підприємство зводили спеціально для забезпечення будівельними матеріалами будівництва в'язниці «Дрогобицькі Бригідки», яку в той самий час споруджували поруч.
Міжвоєнний період У міжвоєнний період підприємство мало назву «Гірка» та переважно спеціалізувалося на виробництві керамічних виробів під торговельною маркою «DROKAF». У той час завод часто називали кахлярнею, хоча офіційно він залишався цегельнею.
Радянський період З приходом радянської влади завод був націоналізований та перейменований на Цегельний завод № 39.
У 1965 році Цегельний завод № 39 разом із Цегельним заводом № 70 (на вул. Війтівська Гора) перейшли на випалювання цегли в тунельних печах у межах програми виведення з експлуатації кільцевих печей на підприємствах міста. Такий радикальний крок спровокував гострий дефіцит цегли в Дрогобичі, що змусило міську владу терміново відновлювати роботу старих цегелень.
Період незалежності Вже за незалежної України цегельний завод не був приватизований, знаходячись у комунальній власності.
У 2019 році на території заводу відбувалися зйомки художнього історико-патріотичного фільму «Дрогобицька Голгофа». У цій стрічці локація підприємства виконувала роль в'язниці та майданчика для масових страт, здійснюваних НКВС.
Архітектура Підприємство вирізняється своєю добре збереженою індустріальною архітектурою в стилі неокласицизму першої половини XX століття. Окрасою та негласним символом цегельні є формовачний цех, який має вежеподібну прибудову із флагштоком біля центрального входу.
Примітки