Всеросійський науково-дослідний інститут рослинництва (ВНІР) (рос. ФГБНУ «Федеральный исследовательский центр Всероссийский институт генетических ресурсов растений имени Н.И. Вавилова») — провідна наукова установа Російської Федерації у галузі збереження, вивчення та мобілізації генетичних ресурсів культурних рослин та їх диких родичів. Інститут розташований у Санкт-Петербурзі та володіє однією з найбільших у світі колекцій насіння, яка започаткована Миколою Івановичем Вавиловим на початку XX століття.

Історія Інститут було створено у 1894 році як Бюро з прикладної ботаніки при Вченому комітеті Міністерства землеробства Російської імперії. У 1924 році під керівництвом М.І. Вавилова бюро було реорганізоване у Всесоюзний інститут прикладної ботаніки та нових культур, а згодом — у Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР). Саме Вавилов сформулював концепцію світової колекції генетичних ресурсів рослин, що стало підґрунтям для систематичних експедицій у різні регіони планети.

Протягом 1920–1930-х років співробітники інституту зібрали понад 250 000 зразків насіння з 60 країн світу. У роки Другої світової війни, під час блокади Ленінграда (1941–1944), науковці ВНІР врятували унікальне насіннєве зібрання, що стало символом самовідданості в історії науки.

Колекція генетичних ресурсів Станом на 2023 рік світова колекція ВНІР налічує понад 330 000 зразків, які належать до 155 ботанічних родин і більш ніж 2 700 видів. Структура колекції включає:

насіннєвий генбанк довгострокового зберігання (при температурі –18 °C); польові колекції (плодові, ягідні, декоративні культури); гербарій культурних рослин та їх диких родичів (близько 300 000 аркушів).

Інститут є одним із ключових депозитаріїв Міжнародного договору про генетичні ресурси рослин для виробництва їжі та сільського господарства (ITPGRFA).

Наукова діяльність Основні напрями досліджень ВНІР:

1. Інвентаризація та паспортизація генетичних ресурсів — створення баз даних фенотипових і генотипових характеристик зразків.

2. Молекулярно-генетичне маркування — використання SSR- та SNP-маркерів для аналізу генетичної різноманітності, зокрема у зернових, зернобобових та овочевих культурах.

3. Доклінічне вивчення біологічно активних сполук — оцінка антиоксидантних та антимікробних властивостей рослинної сировини.

4. Фітосанітарний моніторинг та контроль вірусних, бактеріальних і грибних хвороб насіннєвого матеріалу.

Інститут координує роботу мережі дослідних станцій (Дагестанської, Кримської, Майкопської, Сухумської та ін.), де вивчаються адаптивні властивості рослин.

Сучасний статус та інфраструктура У 2017 році ВНІР отримав статус Федерального дослідного центру (ФДЦ) і входить до складу Відділення сільськогосподарських наук РАН. Інститут має акредитовані лабораторії: біотехнології, фізіології стійкості, хімічного аналізу, а такливо вірусології. При установі діє аспірантура за спеціальностями «генетика», «ботаніка», «селекція та насінництво».

Міжнародне співробітництво ВНІР є учасником консорціуму DivSeek (Diversity Seek Initiative) та підтримує наукові обміни з генбанками Китаю (CAAS), Німеччини (IPK Gatersleben), США (USDA-ARS) та країн Скандинавії (NordGen). Інститут щорічно публікує від 150 до 200 статей у рецензованих наукових журналах, зокрема у Proceedings of the National Academy of Sciences, Genetic Resources and Crop Evolution та Vavilov Journal of Genetics and Breeding.

Примітки

Література

Вавилов Н.И. Генетика и селекция. Избранные сочинения. — М.: Наука, 1987. — 512 с. Дзюбенко Н.И., Лось Г.А. Всероссийский институт генетических ресурсов растений: история и современность // Вестник РАН. — 2020. — Т. 90, № 7. — С. 612–624. Тихонов Н.П., Мережко А.Ф. Экспедиционная деятельность Н.И. Вавилова и формирование мировой коллекции // Ботанический журнал. — 2005. — Т. 90, № 9. — С. 1321–1335. Полякова А.В., Юдина И.П. Сохранение коллекции ВИР в блокадном Ленинграде: исторический и моральный аспекты // История науки и техники. — 2018. — № 3. — С. 45–52. Khleskina E.K., Malyshev S.V., Mitrofanova O.P. et al. The VIR collection: a source of genetic diversity for crop improvement // Frontiers in Plant Science. — 2022. — Vol. 13, Art. 895246. Чухина И.Г., Баталова Г.А. Гербарные фонды ВНИИ растениеводства: значение и современное состояние // Гербарий: наука и практика. — 2019. — С. 112–119. Бурлакова И.В., Захарова Е.В., Козловская Н.А. Паспортизация образцов генетических ресурсов растений: методология и базы данных // Труды по прикладной ботанике, генетике и селекции. — 2021. — Т. 182, № 2. — С. 78–87. Artemyeva A.M., Kocherina N.V., Zvereva G.K. SSR-markers for evaluation of genetic diversity in Brassica crops from VIR collection // Russian Journal of Genetics. — 2020. — Vol. 56, No. 5. — P. 551–559. Potokina E.K., Yudina R.S., Mitrofanova O.P. SNP-based genetic structure analysis of Triticum accessions from the Vavilov collection // BMC Plant Biology. — 2019. — Vol. 19, Suppl. 2. — Art. 449. Голубкина Н.А., Павлов А.В., Косинова Е.С. Антиоксидантний статус зразків овочевих культур із колекції ВНІР // Овочівництво і баштанництво. — 2022. — № 71. — С. 33–40. Ignatov A.N., Osipov G.A., Korostelev A.A. Bacterial diseases in seeds from VIR collection: diagnostics and control // Plant Protection News. — 2021. — Vol. 104, No. 2. — P. 92–99. Костенкова С.В., Кондакова Т.В. Научно-исследовательские станции ВИР: роль в адаптационном испытании коллекций // Аграрная наука Евро-Северо-Востока. — 2020. — Т. 21, № 6. — С. 679–691. Постанова Уряду РФ № 1365 від 23.11.2017 «Про реорганізацію ВНДІ рослинництва у ФІЦ РАН» (рос.) Weise S., Oppermann M., Maggioni L. et al. The European Genebank Network: activities and cooperation with VIR // Genetic Resources. — 2023. — Vol. 4, No. 1. — P. 12–21. Scopus Data. Document search "Vavilov Institute (VIR)" 2018–2024. — Elsevier, 2024.