Англійська мова, якою розмовляють та пишуть в Англії, охоплює різноманітний спектр акцентів та діалектів. Мова є частиною ширшої британської англійської, поряд з іншими різновидами у Сполученому Королівстві. Терміни, що використовуються для позначення англійської мови, якою розмовляють та пишуть в Англії, включають English English та Anglo-English.
Споріднений термін «британська англійська» є неоднозначним, тому його можна використовувати та інтерпретувати по-різному,According to Tom McArthur in the Oxford Guide to World English (p. 45) але зазвичай він використовується для опису рис, спільних для англо-англійської, валлійської та шотландської англійської мов.
Англія, Уельс та Шотландія — три традиційні країни на острові Велика Британія. Основним діалектом четвертої країни Сполученого Королівства, Північної Ірландії, є ольстерська англійська, яку зазвичай вважають діалектом гіберно-англійської.
Загальні характеристики По всій Англії зустрічається багато різних акцентів та діалектів, і люди часто дуже пишаються своїм місцевим акцентом чи діалектом. Однак акценти та діалекти також підкреслюють відмінності в соціальних класах, суперництво чи інші пов'язані з ними упередження, як ілюструє коментар Джорджа Бернарда Шоу:
Окрім гордості за власний акцент, багато традиційних діалектів робітничого класу також стикаються з стигмою. У Ґрем Шоррокс писав:
Три найбільші впізнавані діалектні групи в Англії – це , діалекти мідлендської англійської мови та діалекти . Найпоширенішою ізоглосою є , яке проходить приблизно від центрального графства Шропшир (на кордоні з Уельсом) на південь від Бірмінгема, а потім до затоки Вош. На південь від ізоглоси (у діалектах Мідленду та Південної Англії) середньоанглійська фонема розщепилася на (як у словах cut, strut) та (як у put, foot); на північ від ізоглоси цієї зміни не відбулося.
Більшість носіїв англо-англійської мови можуть визначити регіон Англії, звідки походить мова, а експерти або місцеві жителі можуть звузити це коло до кількох миль. Історично такі відмінності можуть бути серйозною перешкодою для взаєморозуміння між людьми з різних регіонів. Також є багато випадків, коли велике місто має дуже відмінний акцент від сільської місцевості навколо нього (наприклад, Брістоль та Ейвон, Халл та Іст-Райдинг, Ліверпуль та Ланкашир), хоча ці відмінності зменшилися в деяких частинах країни. Носії мови також можуть змінювати свою вимову та словниковий запас, особливо в бік прийнятої вимови (RP) та стандартної англійської мови, коли перебувають на публіці.
Британські та ірландські різновиди англійської мови, зокрема англо-англійська (Anglo-English), розглядаються в працях Джона К. Веллса (1982). Деякі з особливостей англо-англійської мови полягають у наступному:
Більшість варіантів цього діалекту мають вимову, що означає, що не вимовляється в позиції коди складу. Неротичність також зустрічається в інших частинах англомовного світу, зокрема в австралійській, новозеландській, південноафриканській, , chpt. 17 афроамериканській англійській та кількох діалектах , а також у більшості немісцевих різновидів, якими розмовляють по всій Співдружності націй. Ротичність нині існує у Вест-Кантрі, деяких частинах Ланкашира, на крайній півночі Англії та в місті ; її наявність у двох останніх можна пояснити шотландським впливом на місцеве мовлення. Крім того, люди, які є дітьми принаймні одного з батьків-американців, канадців, ірландців чи шотландців (і, відповідно, мають батьків з ротичним акцентом), але виросли чи здобули освіту в Англії, як правило, розмовляють із неротичним акцентом. Як зазначалося вище, у північних версіях діалекту відсутнє , тому немає розрізнення між та , що робить слова put і putt омофонами (звучать як ). У південних різновидах такі слова, як bath, cast, dance, fast, after, castle, grass тощо, вимовляються з довгим голосним, як у слові calm (тобто або подібним голосним), тоді як у різновидах Мідленду та Півночі вони вимовляються з тим самим голосним, що й trap або cat, зазвичай . Детальніше див. . Деякі райони Вест-кантрі використовують для обох лексичних множин TRAP і BATH. Район Бристоля, хоча й розташований на півдні Англії, використовує коротке у словах групи BATH. Багато різновидів зазнають , що робить harm та arm омофонами. Це є характерною рисою акцентів робітничого класу на більшій частині Англії, яка традиційно стигматизувалася (що швидко використав комедійний мюзикл «Моя чарівна леді»), але зараз це явище засуджується менше. Воно було географічно поширеним, але лінгвіст стверджував, що воно не поширювалося на крайню північ, а також на Східну Англію, Ессекс, Вілтшир або Сомерсет.A. C. Gimson in Collins English Dictionary, 1979, page xxiv У минулому представники робітничого класу часто не були впевнені, де слід вимовляти h, і, намагаючись розмовляти «правильно», часто додавали h перед будь-яким словом, що починалося з голосного (наприклад, "henormous" замість enormous, "hicicles" замість icicles); це називалося "гіперкоректним h" у Дослідженні англійських діалектів і також згадується в літературі (наприклад, поліцейський у творі «»). Гортанна змичка замість інтервокального (міжголосного) зараз поширена серед молодих мовців по всій країні; спочатку вона обмежувалася деякими районами південного сходу та Східної Англії. у словах wine та whine втрачено, сполучення "wh" послідовно вимовляється як . У більшості різновидів наявне . Однак деякі північні акценти зберігають розрізнення, по-різному вимовляючи такі пари слів, як for/four, horse/hoarse та morning/mourning. Скупчення приголосних , та у словах suit, Zeus і lute деякими мовцями (не зазнають випадіння йота). Багато південних різновидів мають , через що bad і lad не римуються. На більшій частині східної половини Англії закінчення множини та дієприкметників минулого часу, які в нормативній вимові (RP) вимовляються як та (з голосним як у слові kit), можуть вимовлятися зі шва . Це можна почути аж до Вейкфілда на півночі та до Ессекса на півдні. Це незвичний поділ вимови на схід–захід, оскільки англійські діалекти зазвичай поділяються на північ і південь. Інший поділ на схід–захід стосується ротичного ; його можна почути в мовленні сільських жителів (особливо літніх), більш-менш на захід від маршруту дороги римської епохи, відомої як (сучасна A5), яка колись відділяла Вессекс короля Альфреда та англійську Мерсію від данських королівств на сході. Ротичний рідко зустрічається на сході. Спорадично зберігаються різноманітні елементи здебільшого застарілої лексики: come у минулому часі замість came; використання thou та/або ye замість you.
Зміна з часом Академічний інтерес до діалектів існує з кінця 19 століття. Основними працями є «Про ранню англійську вимову» , «Граматика англійських діалектів» та «», також написаний Джозефом Райтом. був розроблений Джозефом Райтом, щоб він міг розпізнати відмінності в голосних звуках діалекту, слухаючи, як різні люди читають один і той найкоротший уривок тексту.
У 1950-х і 1960-х роках було проведено Дослідження діалектів англійської мови, щоб зберегти записи про традиційний спектр сільських діалектів, які зливалися один з одним. Традиційна картина полягала в тому, що кожні кілька миль відбуватимуться деякі зміни в лексиці та вимові, але не буде чітких меж між абсолютно різними способами мовлення. У межах одного округу акценти різних міст і сіл поступово зміщуватимуться, так що мешканці прикордонних районів звучатимуть більш схоже на тих, хто живе в сусідніх округах.
Через більшу соціальну мобільність та викладання «стандартної англійської мови» у середніх школах ця модель вже не є дуже точною. Є деякі англійські графства, де акцент / діалект майже не змінюється, і люди частіше класифікують свій акцент за регіоном чи графством, ніж за своїм містом чи селом. Оскільки сільське господарство стало менш помітним, багато сільських діалектів було втрачено. Деякі міські діалекти також занепали; наприклад, традиційний діалект Бредфорда зараз досить рідко зустрічається в місті, а кол-центри розглядають Бредфорд як корисне місце розташування через те, що потенційні працівники там зараз зазвичай не володіють діалектною мовою. Деякі місцеві кол-центри заявили, що їх приваблює Бредфорд, оскільки там є регіональний акцент, який відносно легко зрозуміти.
Концентрація міграції може призвести до розвитку в місті чи районі власного акценту. Два найвідоміші приклади цього – це Ліверпуль і Корбі. Ліверпульський діалект сильно зазнає впливу ірландської та валлійської мов, і він звучить зовсім інакше, ніж у навколишніх районах Ланкаширу. Діалект Корбі сильно зазнає впливу шотландської мови, і він звучить зовсім інакше, ніж у решті Нортгемптонширу. Опитування Voices 2006 показало, що різні етнічні меншини, які оселилися великими групами в деяких частинах Британії, розвивають свої власні специфічні діалекти. Наприклад, можуть мати східний вплив на свій акцент, тому іноді міські діалекти тепер так само легко ідентифікувати, як і сільські діалекти, навіть якщо вони не походять з Південної Азії. У традиційному погляді міська мова розглядається лише як розбавлена версія мови навколишньої сільської місцевості. Історично сільські райони мали набагато стабільнішу демографічну ситуацію, ніж міські, але зараз між ними є лише невелика різниця. Ймовірно, цього ніколи не було правдою з тих пір, як промислова революція спричинила величезний приплив людей до міст із сільської місцевості.
Огляд регіональних акцентів За словами діалектолога , основні регіональні англійські акценти сучасної Англії можна розділити на основі таких базових ознак; кожен стовпець зі словами представляє вимову одного виділеного курсивом слова в реченні "Very few cars made it up the long hill" (Дуже мало машин піднялося на довгий пагорб).Ihalainen, Ossi (1992). "The Dialects of England since 1776". In The Cambridge History of the English language. Vol. 5, English in Britain and Overseas: Origins and Development, ed. Robert Burchfield, pp. 255–258. Cambridge University Press. Дві додаткові відмітні риси — відсутність або наявність та реалізація голосного — також представлені у стовпцях "path" і "stone" (щоб речення могло звучати як "Very few cars made it up the path of the long stone hill" (Дуже мало машин піднялося стежкою довгого кам'яного пагорба)). Назва акцентуРегіон акценту за Найсильніший центрverfcsmdeppthlostneДжордіПівнічний СхідНьюкасл/Сандерленд/i//juː/[ɒː][eː]/ʊ//æ/ [a]/ŋ/[oː][hɪɫ]Центральна та Нижня ПівнічЛідс/Бредфорд/ɪ//juː/[äː][eː]/ʊ//æ/ [a]/ŋ/[oː][ɪɫ] Центральний ЛанкаширРоссендейл/ɪ//juː/[aːɹ]Традиційна ознака ротичності в Ланкаширі дедалі частіше поступається місцем неротичності: Beal, Joan (2004). "English dialects in the North of England: phonology". A Handbook of Varieties of English (pp. 113–133). Berlin, Boston: Mouton de Gruyter. p. 127.[eː]/ʊ//æ/ [a]/ŋg/[oː][ɪɫ]СкаузМерсісайдЛіверпуль/i//juː/[äː][eɪ]/ʊ//æ/ [a]/ŋg/[ou][ɪl]Північний ЗахідМанчестер/Солфорд/ɪ//juː/[äː][eɪ]/ʊ//æ/ [a]/ŋg/[ɔʊ][ɪɫ]Західний МідлендБірмінгем/i//juː/[ɑː][ʌɪ]/ʊ//æ/ [a]/ŋg/[ʌʊ][ɪɫ]Східний, Північний та Південний МідлендЛінкольн/i/ визначає Центральний Мідлендс (з центром у Ноттінгемі та Дербі)./juː/ визначає Східний Мідлендс (з центром у Лестері та Ратленді) і частково Південний Мідлендс (з центром у Нортгемптоні та Бедфорді).[ɑː][eɪ] визначає Південний Гамберсайд або Північний Лінкольншир (з центром у Сканторпі)./ʊ//æ/ [a]/ŋ/[ʌʊ][ɪl] визначає Південний Мідлендс (з центром у Нортгемптоні та Бедфорді).Південний ЗахідБристоль/Плімут/i//juː/[ɑːɹ][eɪ] визначає Нижній Південний Захід (Корнуолл і Девон)./ʌ//æ/ [aː]/ŋ/[əʊ~ɔʊ][ɪɫ~ɪo] визначає Центральний Південний Захід. Східна АнгліяСільський Норфолк/Саффолк/i//uː/[aː][æɪ] або [eː]/ʌ//æ/ [æ]/ŋ/[ʊu][(h)ɪl] (також )Великий Лондон/i//juː/[ɑː][eɪ~æɪ]/ʌ//ɑː//ŋ/[ʌʊ], [oː] в MLE[ɪo̯]Нормативна вимова (RP) /i//juː/[ɑː][ɛi]/ʌ//ɑː//ŋ/[əʊ][hɪɫ]
Південна Англія