«Mark, Don & Mel: 1969–71» — подвійний альбом американського рок-гурту Grand Funk Railroad, випущений у квітні 1972 року лейблом Capitol Records. Видання містить найкращі студійні та концертні композиції раннього періоду творчості колективу, записані під керівництвом продюсера та менеджера Террі Найта.
Альбом мав значний комерційний успіх у США, де піднявся до 17-ї позиції в чарті Billboard 200, протримався в хіт-параді понад 20 тижнів і отримав «золоту» сертифікацію від RIAA.
Видання Окрім масового роздрібного видання (каталожний номер SABB-11042), лейбл ліцензував спеціальний клубний реліз (Club Edition), який розповсюджувався через сервіс поштових розсилок з аналогічним музичним вмістом, але іншим маркуванням.
Критика На відміну від ретроспективних оцінок, зокрема, платформи AllMusic, яка досить високо оцінила збірку, тогочасна преса зустріла реліз у притаманній їй саркастичній манері.
Позиція Rolling Stone Так, музичний критик журналу Rolling Stone у номері від 22 червня 1972 року зазначив, що феноменальний комерційний успіх гурту став можливим не стільки завдяки самій музиці, скільки завдяки нахабству їхнього продюсера і менеджера Террі Найта, який агресивно розкручував бренд.
У своїй статті Джон Мендельсон, підбиваючи підсумки першого трирічного етапу творчості гурту та аналізуючи збірку найкращих треків колективу — «Mark, Don & Mel: 1969–71», вжив вигадану фразу «ultra-gargantuanity». В ній він мав на увазі велетня Ґарґантюа з роману Франсуа Рабле, як уособлення надмірно роздутого та позбавленого смаку успіху гурту Grand Funk Railroad. «Зіяючі вершини» — це з одного боку мільйонні тиражі платівок, а з іншого — примітивність та відсутність художньої цінності з погляду рок-критика.
Позиція Роберта Крістгау Музичний критик Роберт Крістгау виступив із гострою критикою на адресу Grand Funk Railroad, відмежувавшись від позитивних відгуків про збірку «Mark, Don & Mel: 1969–71». У своїй травневій статті «Mark, Don, Mel, and Terry» за 1972 рік він охарактеризував музику гурту як «похідний синтез, найімовірніше, позбавлений особливої довготривалої цінності».
Гнітюче враження на критика справило прощальне звернення Террі Найта, контролю якого учасники Grand Funk Railroad саме тоді позбулися зі скандалом та судами. Менеджер гурту розмістив на звороті обкладинки прощальне слово, написане перед самим релізом альбому і датоване 15 березня 1972 року. Фактично він перетворив музичну антологію на «документ про розлучення», який став фіналом першого, найуспішнішого етапу в історії колективу. Роберт Крістгау цинічно припустив, що вся ця історія — лише «величезний рекламний трюк, покликаний відродити згасаючу кар'єру гурту».
Список пісень Автором усіх пісень, за винятком зазначених, є Марк Фарнер, а їхнім музичним видавцем — компанія Storybook Music, яка перебувала у власності Террі Найта.
Перша, друга та четверта сторони цього подвійного альбому містять студійні треки, записані на студії . На третій стороні представлено записи з аудіокасет, зроблених під час виступів наживо, які раніше увійшли до концертного альбому «Live Album» (1970).
Склад Марк Фарнер — гітара, вокал, губна гармоніка в «Time Machine» та «Inside Looking Out», клавішні: родес-піано та електропіаніно «Wurlitzer» в «Mean Mistreater», орган Гаммонда в «Footstompin' Music», електропіаніно «Wurlitzer» в «I'm Your Captain» Дон Брюер — вокал, ударні в тому числі тронка, шейкери, маракаси Мел Шахер — бас-гітара Томас Бейкер () — аранжувальник, диригент оркестру в «I'm Your Captain» та «Loneliness»
Цікаве Альбом як музичний еталон У рецензії на альбом «Coming To Take You Away» каліфорнійського тріо Mensclub музичний критик Стів Макґірл () назвав цей колектив «триб’ют-гуртом Grand Funk Railroad». При цьому він підкреслив, що тріо не грає кавер-версії, а створює власний матеріал, повністю копіюючи фірмовий стиль та естетику оригіналу. Описуючи спосіб життя музикантів Mensclub та їхнє джерело натхнення, автор зазначив, що вони збираються разом, слухаючи платівку «Mark, Don & Mel: 1969–71». У цій короткій рецензії назва гурту Grand Funk згадується рекордні 7 разів.
«Mark, Don & Terry: 1966–67» 28 серпня 1972 року лейбл випустив подвійний альбом під назвою «Mark, Don & Terry: 1966–67». Цей реліз американського гаражного рок-гурту Terry Knight and the Pack мав на меті заробити грошей на хвилі комерційного успіху іншого подвійного альбому — «Mark, Don & Mel: 1969–71», виданого у березні того ж року. ABKCO практично повністю скопіював дизайн конкурента: оригінальний альбом Grand Funk мав лаконічну чорну обкладинку з червоними літерами, тоді як лейбл ABKCO оформив збірку аналогічним чином, але з синьою обкладинкою і зеленим текстом.
Зв'язок між цими платівками був не лише маркетинговим, а й персональним: Марк Фарнер і Дон Брюер із Grand Funk Railroad раніше грали разом із Террі Найтом в The Pack.
Невдовзі після релізу суд в США видав заборону на виробництво та продаж альбому «Mark, Don & Terry». Водночас компанія Capitol Records подала позов проти ABKCO із вимогою виплати 5 мільйонів доларів збитків. Судовий позов та заборона були ініційовані через те, що відповідач використав для свого релізу оформлення, яке було визнано фактично ідентичним обкладинці альбому «Mark, Don & Mel».
Чарти Альбом РікЧартПозиція1972Billboard 20017 Наприкінці вересня 1972 року збірка «Mark, Don & Mel: 1969–71» посідала 107-ме місце в чарті Billboard, символічно поступаючись всього однією сходинкою альбому «Bloodrock U.S.A.» гурту — ще одного колишнього проєкту Террі Найта, який, як і Grand Funk Railroad, зі скандалом розірвав контракт із ним того самого року.
Водночас на 44-й позиції хіт-параду (піднявшись із 46-го місця) перебував новий студійний альбом Grand Funk Railroad — «Phoenix». Це була перша платівка колективу, записана вже без участі Террі Найта. Її стрімке сходження в чартах стало демонстрацією фінансової та творчої спроможності гурту після розриву зі своїм колишнім продюсером.
Література Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad — SAF Publishing, 1999 — ISBN 9780946719266 Steve McGuirl, Mensclub. Comin' To Take You Away — CMJ New Music Monthly, 1996 — ISSN 1074-6978 Catalog of Copyright Entries, Third series — Library of Congress. Copyright Office, 1972
Посилання Writer profile of John Mendelssohn Grand Funk Railroad: Is This Band Terrible? Terry Knight interview by Barry Stoller (March 2003)
Примітки