Кульо́н тонкодзьо́бий, кроншнеп тонкодзьобий, кроншнеп малий (Numenius tenuirostris) — прибережний птах ряду сивкоподібні (Charadriiformes), який на початку 2025 року офіційно було визнано вимерлим. Раніше траплявся в Європі, Близькому Сході та Північній Африці. Був широко поширений у 19 столітті, але його популяція зазнала величезних втрат у 20-му. Один з 8-ми видів роду; один з 3-х видів у фауні України.

Морфологічні ознаки Розміром приблизно з середнього кульона. Маса тіла: близько 120 г, довжина: 40-46 см, розмах крил: 72-82 см. Дорослий птах зверху темно-бурий зі світлою строкатістю, горло білувате, на білуватих боках тулуба і волі темно-бурі краплеподібні плями. Задня частина спини, поперек, надхвістя і черево білі. Спід крил білий, першорядні махові пера зверху темно-бурі, внутрішні першорядні і бурі другорядні — з білими плямами. Хвіст білий з бурими поперечними смугами. Дзьоб довгий, темно-бурий, загнутий донизу, ноги темно-сірі. Молодий птах подібний до дорослого, але верх рудіший, воло і боки тулуба з бурими рисками. Дорослий птах відрізняється від інших кулонів краплеподібною формою плям на волі і боках тулуба; крім того, дорослий і молодий від великого кульона − меншими розмірами, а від середнього кульона — відсутністю поздовжньої світлої смуги на тім'ї, але молодого птаха від молодого середнього кульона на відстані відрізнити важко.

Чисельність і причини її зміни За оцінками, у світі, станом на кінець ХХ ст., залишалось від 50 до 300 особин. Зграї з більш ніж 100 птахів фіксувалися в Марокко ще в 1960-их та 1970-их. Однак, між 1980–1990 було зроблено лише 103 записи, а з 1990 до 1999 ця цифра впала до 74, з кількістю птахів від 1 до 3.

В Україні під час міграцій і літування спостерігались окремі особини та зграйки по 7-48 птахів.

Причини зникнення виду остаточно не встановлені. Серед імовірних чинників були надмірне полювання на місцях розмноження, прольоту та зимівлі, а також знищення й деградація біотопів гніздування, міграційних зупинок та зимівель, зокрема внаслідок осушення водно-болотних угідь і розширення сільськогосподарських угідь. Полювання та втрата біотопів, ймовірно, діяли сукупно.

Особливості біології Вид був поширений у болотистих ландшафтах Євразії, насамперед на мокрих луках і болотах у степовій зоні Азії. Єдині точно відомі місця гніздування розташовувалися в районі Тари, приблизно за 250 км на північ від Омська. За різними джерелами, птахи гніздилися там у 1914–1924 роках. Гніздові біотопи являли собою торф'яні болота, вкриті густими заростями осоки, з окремими сухими ділянками, грядами та невеликими кущами і молодими деревами.

Гніздився окремими парами або невеликими колоніями. Гніздо являло собою неглибоку ямку на сухій ділянці болота, вистелену сухою травою. У відомих кладках було по чотири яйця; єдине детально описане гніздо містилося серед густих заростей осоки. Яйця відкладалися у травні.

Мігрував із місць розмноження в Сибіру через Центральну та Східну Європу до місць зимівлі в Північній Африці та Близькому Сході. Під час міграцій траплявся на морських узбережжях, луках, мілководдях, лиманах, затоках та інших відкритих ділянках із низькою рослинністю. Міграційні маршрути пролягали через Середземномор'я до місць зимівлі в Північній Африці, зокрема в Марокко. Остання беззаперечно підтверджена особина була сфотографована 1995 року в Марокко, на водно-болотному угідді Мерджа-Зерґа ().

Живився дрібними тваринами: водяними та наземними комахами та їх личинками, дощовими черв'яками, равликами, дрібними молюсками та ракоподібними. Корм добував, повільно пересуваючись і обстежуючи поверхню ґрунту та мілководдя дзьобом.

В Україні вважався рідкісним пролітним видом. Мігрував навесні та восени, зупиняючись переважно на морських узбережжях, лиманах, затоках, біля мілких тимчасових озер, уздовж річок, на луках, ділянках степової рослинності, косах і мілинах. У XIX столітті спорадично селився в Криму та причорноморських степах. Навесні його спостерігали в Криму вже на початку березня, а біля Дніпровського лиману — на початку або в середині березня; восени — зокрема, на Харківщині у вересні–жовтні. У Червоній книзі України 2009 року було зазначено про фіксацію 15–27 спостережень виду в Україні у 1998–2006 рр., переважно на Азово-Чорноморському узбережжі.

Охорона До 2025 року мав міжнародний охоронний статус за IUCN як вид під критичною загрозою, охоронявся Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток І), Боннською (Додатки І та ІІ) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями, угодою AEWA, внесений до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — зникаючий). У рамках Боннської конвенції укладений Меморандум про взаєморозуміння щодо заходів збереження тонкодзьобого кульона.

З кінця XX століття тонкодзьобий кроншнеп вважався видом, що перебуває під загрозою зникнення. У 2024 році ймовірність глобального вимирання виду було оцінено у 96 %, тоді як імовірність понад 90 % є підставою для віднесення виду до категорії «Вимерлий». На початку 2025 року Союз охорони природи та біорізноманіття (NABU) у Нижній Саксонії повідомив про вимирання виду та назвав його першим видом птахів на материковій частині Європи, визнаним вимерлим у сучасну епоху.

Примітки

Посилання

В. Цицюра. Детективні реалії птаха-привида. Журнал Птах, № 4, грудень 2002 р.

Література Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О. Б.  — К.  :  Вид-во АН УРСР, 1957.  — 432 с.