«Іріде» () — військовий корабель, дизель-електричний прибережний підводний човен 600-тонної серії класу «Перла» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

Підводний човен «Іріде» закладений 3 вересня 1935 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Леричі. 30 липня 1936 року він був спущений на воду, а 6 листопада 1936 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби «Іріде» таємно брав участь в Громадянській війні в Іспанії під командуванням лейтенанта Юніо Валеріо Боргезе, будучи головним героєм двох епізодів, які ледь не спричинили дипломатичний інцидент між Італією та Англією.

30 серпня 1937 року о 20:40 він помітив британський есмінець «Хавок», прийнявши його за іспанське судно, і через дванадцять хвилин випустив по ньому торпеду з відстані 700 метрів. «Хавок», уникнувши торпеди, повернувшись на правий борт, потім протягом дев'яти годин бомбардував «Іріде» глибинними бомбами — разом з есмінцями «Гарді», «Гейсті», «Геревард» і «Гіперіон», з якими він утворив 2-гу британську флотилію есмінців — проте не завдавши серйозної шкоди. Інцидент створив певну напруженість між Італією з одного боку та Сполученим Королівством, Францією та Радянським Союзом з іншого.

Після інциденту з «Іріде»-«Хавок» Франція та Велика Британія скликали для вирішення проблеми «підводного піратства» проти торгівлі в Середземному морі. 14 вересня було підписано угоду про створення британсько-французьких зон патрулювання навколо Іспанії (загалом 60 есмінців і літаків) для протидії агресивній тактиці підводних човнів. Італія не була звинувачена безпосередньо, але була змушена виконати угоду і призупинити підводні операції.

Під тиском режиму Франко Італія вирішила передати ще чотири підводні човни (на додаток до «Архімед» та «Евангеліста Торрічеллі», які вже перебували в експлуатації фалангістів) Іспанському легіону ( або ). «Іріде» був одним з чотирьох човнів, обраних для передачі. 23 вересня 1937 року човен прибув до Сольєра на Мальорці, де його передали в пряме командування іспанського адмірала Франсіско Морено, перейменовано на «Гонсалес Лопес» та присвоєно вимпел номер L3. Однак, «Іріде» зберіг свого командира (капітана Юніо Валеріо Боргезе), старших офіцерів та італійський екіпаж, але вони повинні були носити іспанську форму та знаки розрізнення.

Інші три італійські підводні човни, переведені до Терчіо, були ««Оніче»» («Агілар Таблада»), «Галілео Галілей» («Генерал Мола II») та «Галілео Ферраріс» («Генерал Санхурхо II»). Усі чотири базувалися в Сольєрі. Під час своєї «легіонерської» кар'єри «Іріде» виконав дві місії: одну в жовтні 1937 року, вирушивши 24 жовтня та повернувшись через вісім днів, та ще одну в січні 1938 року, вирушивши 14 січня 1938 року та завершивши її через дев'ять днів. Під час свого другого походу «Іріде» знову патрулював вздовж іспанського узбережжя та двічі намагався атакувати, 19 та 22 січня 1938 року, випустивши чотири торпеди, але обидві атаки були невдалими. У лютому 1938 року човен повернувся додому, оскільки Італія вивела свої підводні човни з іспанської служби через міжнародний тиск. «Іріде» увійшов до складу 14-ї ескадри (I група підводних човнів) з базуванням у Ла-Спеції.

Див. також USS Triton (SS-201) Protée (Q155) U-152 (1940) HMS Trenchant (P331) HNLMS Zwaardvisch (P322) Л-18 (підводний човен СРСР)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання Regio Sommergibile Iride

Література

Bargoni, Franco (1992). L'impegno navale italiano durante la guerra civile spagnola (1936—1939). Mondadori. ISBN 88-98485-07-7 Erminio Bagnasco, Maurizio Brescia, I sommergibili italiani 1940—1943 — Parte 2ª, in Storia Militare Dossier, n. 12, gennaio-febbraio 2014. Giorgerini, Giorgio (2002). Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini ad oggi (Second ed.). Mondadori. ISBN 88-04-50537-0.