Флавія Юлія Олена Августа (, ~250, Херсек (сучасна Туреччина) — 330, Константинополь або Нікомедія, Римська імперія), також відома як Олена Константинопольська, Олена Августа або Свята Олена ()Життя святих — перша дружина римського імператора Констанція I Хлора і мати імператора Костянтина Великого.

Олена є важливою фігурою в історії християнства. В останні роки життя вона здійснила паломницький тур Сирією, Палестиною та Єрусалимом, під час якого, за традиційними уявленнями, вона знайшла Животворний Хрест та інші християнські реліквії. Православна церква, католицька церква, орієнтальні православні церкви та англіканська спільнота шанують її як святу.

Біографія

Походження Точний рік народження Олени невідомийРік народження оцінюється з повідомленя Євсевія Кесарійського про те, що вона померла «майже на вісімдесятому році свого життя».(«Історія Константина», 3.46). Згідно з повідомленням Прокопія Кесарійського, вона народилась в маленькому вбогому селищі Дрепан в Віфінії (неподалік від Константинополя в Малій Азії)Прокопий Кесарійський, «Про будівлі» ()", 5.2.1: «Є місто в Віфінії, що носить імя Олени, матері імператора Константина. Кажуть, що Олена була звідси родом і напочатку це буле нікчемне селище. Віддаючи шану матері, Константин обдарував це поселення правами міста і іменем матері». Пізніше її син, імператор Костянтин Великий, на честь матері «колишнє селище Дрепан зробив містом і нарік Еленополем»Сократ Схоластик, «Церковна історія», 1.17. Сьогодні це поселення ототожнюють з турецьким селищем Херсек в околицях Алтинови, провінція ЯловаФрейзенбрук, Аннеліз. Первые леди Рима..

Згідно з іншими джерелами Олена була дочкою британського князя (кунінга) Коеля і можливо родичкою Марка — першого християнського правителя Британії за часів, коли в Британії проповідував апостол Симон Кананіт.

Одруження і народження Костянтина

Працюючи служницеюСвятий Амвросии Медиоланський, назвав Олену «stabularia», тобто служниця. Див. його «Слово на смерть Феодосія Великого» (De obit. Theod., 42), познайомилась з Констанцієм Хлором, який при Максиміані Геркулії став правителем (Цезарем) Заходу Римської імперії в рамках впровадженої Діоклетіаном тетрархії. На початку 270-х років вона стала, за данними різних джерел його дружиною або конкубіною, тобто неофіційною співмешканкоюLieu, Samuel N. C. and Dominic Montserrat. From Constantine to Julian: Pagan and Byzantine Views. New York: Routledge, 1996.. Святий Єронім Стрідонський, можливо, збентежений нечіткою термінологією з різних джерел, використовує для Олени обидва терміни — і конкубіна і дружинаHieronymus, Chronica, s.a. 292, p. 226, 4 and s.a. 306, p. 228, 23/4Святий Єронім Стридонський в перекладі «Хронологічних канонів» Євсевія Памфіла на латину назвав Олену конкубіною (271-я Олімпіада). Однак більш раннє анонімне джерело IV ст., Анонім Валезія (Anonymus Valesianus, ч.1) називає Олену дружиною Констанція..

Олена народила майбутнього імператора Костянтина 27 лютого невизначеного року, десь незабаром після 270 рокуBarnes, CE, 3, 39–42; Elliott, Christianity of Constantine, 17; Odahl, 15; Pohlsander, «Constantine I»; Southern, 169, 341. (імовірно, близько 272 року)Barnes, CE, 3; Barnes, New Empire, 39–42; Elliott, "Constantine's Conversion, " 425–6; Elliott, "Eusebian Frauds, " 163; Elliott, Christianity of Constantine, 17; Jones, 13–14; Lenski, «Reign of Constantine» (CC), 59; Odahl, 16; Pohlsander, Emperor Constantine, 14; Rodgers, 238; Wright, 495, 507.. У той час Олена перебувала в Найсусі (Ниш, Сербія)Barnes, CE, 3..

Бажаючи отримати дружину, яка краще б відповідала його зростаючому статусу, Констанцій Хлор розійшовся або розлучився з Оленою і в 289 році офіційно одружився з Теодорою, дочкою Максиміана Геркулія. Олену з її сином Констанцій відправив в Нікомедію, до двору колишнього імператора Діоклетіана, де Костянтин став членом його найближчого кола. Олена ніколи не вийшла заміж вдруге і деякий час жила в невідомості, хоча й була поруч зі своїм єдиним сином, який відносився до неї з повагою і любов'ю.

Після сходження Костянтина на престол

Після несподіваної смерті Констанція Хлора в 306 році в Британії, його війська оголосили Августом Римської імперії його сина Костянтина. Після цього Олену, як мати Августа повернулась до громадського життя і в 312 році її повернули до імператорського двору. Її зображення з'являється в Камеї Орла, яка зображує родину Костянтина, ймовірно, в честь народження сина Костянтина, Костянтина II, влітку 316 року. В 325 році Олена отримала титул Августи.

Олена навернулась в християнство, коли їй було вже за шістьдесят років. За свідченням її сучасника, Отця Церкви Євсевія Кесарійського, це сталося під впливом її сина вже після того, як Костянтин став імператоромЄвсевій Кесарійський, «Історія Константина», кн. 3, гл. 47: «Ібо з не благочестивої василевс сотворив її столь благочестивою…».

Паломництво та знахідки реліквій

Після надання Олені титула Августи, Костянтин надав їй необмежений доступ до імператорської скарбниці для пошуку християнських реліквій. З цією метою, у 326–328 роках немолода вже Олена здійснила подорож до ПалестиниNorwich, John Julius (1996). Byzantium (First American ed.). New York. pp. 68–69. ISBN 0394537785. OCLC 18164817. За словами Євсевія Кесарійського, який описав подробиці її паломництва до Палестини та інших східних провінцій, вона відповідала за будівництво або благоустрій двох церков в місцях народження та вознесіння Христа — церкви Різдва у Вифлеємі та церкви «Отче наш» на Оливковій горі в Єрусалимі. Місцева легенда приписує також наказу Олени будівництво церкви на Синайському півострові в Єгипті, на місці Неопалимої купини. Каплиця в сучасному синайському монастирі Святої Катерини, яку часто називають каплицею Святої Олени, датується археологами 330 роком нашої ери.

Істинний Хрест і Храм Гробу Господнього

У 130-х роках нашої ери, під час відбудови Єрусалиму після руйнувань, спричинених Титом у 70 р., імператор Адріан побудував поблизу Голгофи, над імовірним місцем знаходження гробниці Ісуса язичницький храм і перейменував місто в Елію Капітоліну. Оповіді розходяться щодо того, чи був храм присвячений Венері чи ЮпітеруPaul Stephenson, Constantine, Roman Emperor, Christian Victor, 2010:126f.:130.. За словами Євсевія — «на місці був храм Венери. Його зруйнувала цариця (Олена)»Eusebius, Church History, Life of Constantine, Oration in Praise of Constantine. From Philip Schaff, Nicene and Post-Nicene Fathers. Згідно з легендою, що виникла наприкінці IV ст., Олена наказала знести храм і вказала місце для початку розкопок, в результаті яких було знайдено три різні хрестиЛегенда описана в Амвросія «Про смерть Феодосія», а також у розділах Руфіна, доданих до його перекладу латинською мовою «Церковної історії Євсевія», в головній частині якої ця подія не згадується.. Тоді, згідно розповіді Руфіна Аквілейського, імператриця вирішила провести випробування. Ймовірно, за сприяння єпископа Макарія Єрусалимського Олені привели з міста жінку, яка була майже при смерті. Коли жінка доторкнулася до першого і другого хрестів, її стан не змінився, але коли вона доторкнулася до третього і останнього хреста, вона раптово одужалаhttps://www.newadvent.org/cathen/04517a.htm, і Олена оголосила хрест, до якого доторкнілась жінка, Істинним Хрестом.

На місці знахідки Костянтин наказав побудувати Храм Гробу Господнього. Церкви також були побудовані на інших місцях, виявлених Оленою.

Смерть і поховання Олена померла близько 330 року, в присутності її сина, Костянтина Великого. Її поховали в мавзолеї Олени за межами Риму на Віа Лабікана. Її саркофаг сьогодні експонується в музеї Пія-Климента (музеї Ватикану), хоча його автентичність часто ставлять під сумнів. Поруч із ним знаходиться саркофаг її онуки Костянтини (Святої Констанції).

Див. також Оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі Примітки

Посилання