Іоа́нн Луки́ч Чиже́вський (7 січня 1821 — 27 липня 1907Протоіерей Іоаннъ Лукичъ Чижевскій // Утро. — Харьков, 29 июля 1907. — № 201. — С. 4.) — православний священнослужитель, протоієрей, настоятель харківської Дмитріївської церкви, духовний письменник, редактор «Харківських єпархіальних відомостей».
Життєпис
Народився 7 січня 1821 року в слободі Рябушки Лебединського повіту Харківської губернії в родині священникаПротоіерей Іоаннъ Лукичъ Чижевскій. Пятидесятилѣтіе священослуженія // Южный край. — Харьков, 4 мая 1894. — № 4579. — С. 1—2.. Його батько, Лука Степанович Чижевський, служив священником у Рябушках і був відомий як автор духовних піснеспівів та композитор. Дід Іоанна, Стефан Лаврентійович Чижевський, також був священником.
Закінчив Харківську духовну семінарію зі ступенем студента. 2 вересня 1843 року був призначений учителем 1-го класу Охтирського духовного училища.Чижевский Иоанн Лукич : довідкова картка. 1902. 4 травня 1844 року архієпископом Інокентієм (Борисовим) був рукоположений у священника до слободи Рябушки, де раніше служили його дід і батько.
Під час ревізії церков архієпископ Філарет (Гумілевський) звернув увагу на знання Чижевського з богослов'я і пастирських обов'язків. Після цього Чижевському доручалися єпархіальні справи, зокрема проведення слідств, а також участь у підготовці матеріалів до Историко-статистического описания Харьковской епархии.Чижевский Иоанн Лукич // Православная энциклопедия Харьковщины / авт. идеи и рук. проекта В. В. Петровский ; сост., отв. ред. А. Д. Каплин. — Харьков : Майдан, 2009. — С. 539—541.
У 1851 році Чижевського перевели до Лебедина. За ювілейною публікацією 1894 року, він служив при Трьохсвятительській церкві й був призначений головою будівельного комітету кам'яної Вознесенської церкви. В одному з пізніших довідкових записів місцем його служіння в Лебедині названо Іллінську церкву. У Лебедині Чижевський також виконував обов'язки катехізатора і законовчителя парафіяльного училища.
8 серпня 1858 року був переведений до Харкова настоятелем Воскресенської церкви. У 1863 році його призначили священником Харківського Благовіщенського кафедрального собору, однак, за некрологом 1907 року, парафіяни Воскресенської церкви звернулися до єпархіального начальства з проханням повернути його до своєї парафії; прохання було задоволено.
11 січня 1877 року Чижевський був призначений настоятелем Дмитріївської церкви в Харкові. У цій церкві він служив до кінця життя. У джерелах зазначалося, що за його настоятельства Дмитріївську церкву було розширено: замість 800 вона могла вміщувати близько 2100 молільників.
Церковно-громадська діяльність
Діяльність Чижевського не обмежувалася парафіяльним служінням. У Харкові він виконував різні обов'язки в єпархіальному управлінні: був секретарем і членом єпархіального попечительства, членом комітету училища дівиць духовного звання, законовчителем цього училища, діловодом Харківської губернської училищної ради, помічником благочинного і благочинним. У ювілейній публікації 1904 року зазначалося, що протягом 11 років він виконував обов'язки міського благочинного.Протоіерей о. І. Л. Чижевскаго // Харьковские губернские ведомости. — Харьков, 1904.
Чижевський був пов'язаний із Харківським єпархіальним жіночим училищем. Після реформи училища за статутом 1868 року він був головою його ради. У некрологічній літературі це училище називали одним із головних напрямів його праці; за повідомленням меморіальної публікації 1907 року, він працював для нього понад 12 років.Памяти о. Иоанна Чижевского / Чья это могила? // Харьковские губернские ведомости. — Харьков, 26 октября 1907.
При Воскресенській церкві Чижевський організував одне з перших у Харківській єпархії парафіяльних попечительств і дві церковнопарафіяльні школи для хлопчиків і дівчат. У джерелах дата їх відкриття подається як 1864 або 1865 рік. При Дмитріївській церкві за його участі діяли церковнопарафіяльна школа, парафіяльне попечительство про бідних, дівоча школа і притулок для дітей бідних ремісників та чорноробів.
У 1905 році Чижевський повідомляв через газету Южный край, що Дмитріївська парафія з березня 1904 року до 1 вересня 1905 року зібрала на воєнні потреби 766 руб. 4 коп.; ще 38 руб. 33 коп. залишалися непереданими.Иоанн Лукич Чижевский. Письмо Чижевского в газету «Южный край» // Южный край. — Харьков, 7 сентября 1905. — № 8565. — С. 4.
Редакторська та літературна діяльність
У 1860-х роках Чижевський співпрацював із журналом Духовный вестник. У 1867—1883 роках редагував Харьковские епархиальные ведомости.Чижевский Иоанн Лукич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Т. XXXVIIIa: Человек — Чугуевский полк. — Санкт-Петербург, 1903. — С. 819. За оцінкою сучасників, у період його редакторства видання належало до помітних єпархіальних часописів Російської імперії.
Чижевський друкувався в церковних і світських періодичних виданнях, зокрема в Православном обозрении, Церковном вестнике, Руководстве для сельских пастырей, Харьковских губернских ведомостях, Южном крае та інших.
Основний напрям його письменницької діяльності становили практичні посібники з церковного управління, господарства, письмоводства, ведення метричних книг і церковно-правових процедур. У довідковій статті ЕСБЕ Чижевського названо духовним письменником і харківським протоієреєм.
До головних праць Чижевського належать Церковное хозяйство, Церковное письмоводство, Общие способы призрения священно-церковнослужителей и их семейств, Руководство к производству следствий к удостоверению действительности браков и рождений, Устройство православной российской церкви, её учреждения и действующие узаконения по её управлению. Окремі його праці перевидавалися кілька разів. Усього, за меморіальною публікацією 1907 року, Чижевський здійснив 14 окремих видань, одне з яких було перекладене вірменською мовою.
Останньою його працею називають видання 1906 року Изложение учения Святой Православной Кафолической Восточной церкви о Вере Христовой, а также о поведении и обязанностях её чад.
Праці
Церковное хозяйство. — Харьков, 1873; наступні видання — 1875, 1901 та ін. Общие способы призрения священно-церковнослужителей и их семейств. — Харьков, 1874; 2-е вид. — 1896. Руководство к производству следствий к удостоверению действительности браков и рождений. — Харьков, 1877. Церковное письмоводство. — 1880; 4-е вид. — 1898. Устройство православной российской церкви, её учреждения и действующие узаконения по её управлению. — 1898. Златое сочинение Самуила, раввина иудейского. — Харьков, 1903. Изложение учения Святой Православной Кафолической Восточной церкви о Вере Христовой, а также о поведении и обязанностях её чад. — Харьков, 1906.
Нагороди
Станом на 1894 рік Чижевський мав майже всі відзнаки, що надавалися духовним особам, зокрема сан протоієрея, орден Святої Анни 2-го ступеня та орден Святого Володимира 4-го ступеня. Також мав бронзовий наперсний хрест на Володимирській стрічці у пам'ять війни 1853—1856 років, знак Червоного Хреста, сербський орден Такова і знак сербського Червоного Хреста.
У 1890 році парафіяни Дмитріївської церкви подарували йому золотий наперсний хрест, прикрашений дорогоцінним камінням.
Пізніші джерела згадують серед його нагород орден Святого Володимира 3-го ступеня, орден Святої Анни 1-го ступеня і палицю.
Родина
Дружиною Чижевського була Анна Миколаївна Чижевська.Исповедная роспись Воскресенской церкви г. Харькова, 1876 г. // ДАХО. — Ф. 40, оп. 110, од. зб. 874, арк. 324—384. За сповідною розписсю Воскресенської церкви Харкова 1876 року, у родині настоятеля протоієрея Іоанна Лукича Чижевського і його дружини Анни Миколаївни були зазначені діти: Марія, Петро, Юлія, Василь і Дарія.
Дочка Олександра була дружиною священника Павла Леонтійовича Григоровича, настоятеля Хрестовоздвиженського (Мироносицького) храму Харкова.
Молодшим братом Іоанна Лукича був Петро Лукич Чижевський, священник, який служив у Рябушках і Лебедині.Юбилей Петра Лукича Чижевского // Южный край. — Харьков, 19 октября 1901. — № 7172. — С. 4.
Смерть і поховання
Іоанн Чижевський помер 27 липня 1907 року в Харкові на 87-му році життя. Його поховання відбулося 29 липня 1907 року.Похороны прот. Чижевскаго // Южный край. — Харьков, 31 июля 1907. — № 9148. — С. 4. Чин відспівування звершив єпископ Євгеній у співслужінні численного духовенства.
Після відспівування труну Чижевського винесли з Дмитріївської церкви парафіяни, які несли її на руках до Миколаївської церкви; далі її поставили на катафалк і процесія рушила до кладовища. За повідомленням газети Южный край, похорон супроводжували численні знайомі та парафіяни покійного.
Пам'ять і дослідження
У 1903 році статтю про Чижевського як духовного письменника було вміщено до Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. У 2009 році окрема стаття про нього увійшла до Православной энциклопедии Харьковщины.
У 2011 році на 29-й Міжнародній краєзнавчій конференції молодих учених була заявлена доповідь Ганни Бондаренко «Автор і редактор “Харківських єпархіальних відомостей” Іоанн Лукич Чижевський: оцінки здобутків».Програма 29-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених. — Харків, 2011. — С. 15.
З ім'ям Чижевського пов'язують домоволодіння на колишній Катеринославській вулиці в Харкові, нині Полтавський Шлях, 13/15.Дом протоиерея Иоанна Чижевского на Екатеринославской улице : краєзнавча публікація.
Примітки
Джерела та література
Чижевский Иоанн Лукич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — Т. XXXVIIIa: Человек — Чугуевский полк. — Санкт-Петербург, 1903. — С. 819. Чижевский Иоанн Лукич // Православная энциклопедия Харьковщины / авт. идеи и рук. проекта В. В. Петровский ; сост., отв. ред. А. Д. Каплин. — Харьков : Майдан, 2009. — С. 539—541. Протоіерей Іоаннъ Лукичъ Чижевскій. Пятидесятилѣтіе священослуженія // Южный край. — Харьков, 4 мая 1894. — № 4579. — С. 1—2. Протоіерей о. І. Л. Чижевскаго // Харьковские губернские ведомости. — Харьков, 1904. Протоіерей Іоаннъ Лукичъ Чижевскій // Утро. — Харьков, 29 июля 1907. — № 201. — С. 4. Похороны прот. Чижевскаго // Южный край. — Харьков, 31 июля 1907. — № 9148. — С. 4. Памяти о. Иоанна Чижевского // Харьковские губернские ведомости. — Харьков, 26 октября 1907. Исповедная роспись Воскресенской церкви г. Харькова, 1876 г. // ДАХО. — Ф. 40, оп. 110, од. зб. 874, арк. 324—384. Юбилей Петра Лукича Чижевского // Южный край. — Харьков, 19 октября 1901. — № 7172. — С. 4. Николай Иванович Чижевский : некролог // Южный край. — Харьков, 1 июня 1888. Програма 29-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених. — Харків, 2011.
Посилання Чижевский, Иоанн Лукич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона у Вікіджерелах.