Дебора Фельдман () — американо-німецька письменниця, яка мешкає в Берліні. Її автобіографія 2012 року «Неортодоксальна: скандальна відмова від мого хасидського коріння» розповідає історію втечі з хасидської єврейської громади в Брукліні, штат Нью-Йорк, вона також стала основою мінісеріалу Netflix «Неортодоксальна» 2020 року.

Ранні роки Фельдман виросла як членкиня хасидської групи Сатмар у Вільямсбурзі, Бруклін, Нью-Йорк. Вона писала, що її батько мав психічні розлади, і що батьківська родина організувала для нього шлюб з її матір'ю, яку Фельдман описала як розумну жінку, що була чужою для громади, оскільки була німецько-єврейського походження. Її мати народилася в Манчестері в сім'ї біженців з Німеччини, і, дослідивши родину своєї матері, Фельдман виявила, що один з дідусів її матері мав неєврейське (католицьке) німецьке походження з боку батька та намагався повністю інтегруватися в язичницьке суспільство. Її виховували бабуся та дідусь, які пережили Голокост, після того, як її мати покинула громаду та зізналася, що є лесбійкою, а батько з психічними розладами не міг виховувати доньку самостійно. Як і всі діти в громаді, Фельдман виховали побожною, вона розмовляла їдишем і їй заборонили відвідувати публічну бібліотеку. Позбавлена типової американської освіти, вона ховала під ліжком книжки, заборонені громадою. Вона одружилася за домовленістю в 17 років і стала матір'ю в 19.

Відокремлення від хасидської громади Фельдман розповідала, що народження сина стало переломним моментом у її ставленні до життя в хасидській громаді: «Я побачила своє майбутнє ніби розписаним наперед… Мене охопив жах від усвідомлення, що я несу відповідальність і провину за те, що нав'яжу невинній дитині все те, що сама сприймала як власне пригнічення». 2006 року вона та її чоловік виїхали з Вільямсбурга. Пояснивши чоловікові, що хоче вивчати бізнес-курс, щоб зробити внесок до сімейного бюджету, вона насправді вступила до коледжу Сари Лоренс у Бронксвіллі, де почала вивчати літературу.

Вступивши до коледжу, вона, за її словами, «стрімголов кинулася» здобувати освіту, яка допомогла б їй налагодити зв'язок із зовнішнім світом. Вона почала відкрито висловлювати свої думки й «розширювати власний світогляд». Також почала носити джинси та туфлі на високих підборах, порушуючи суворі правила одягу, прийняті в хасидській спільноті. 2006 року вона пішла від чоловіка, забравши із собою сина, і повністю розірвала зв'язки з хасидською громадою. Упродовж двох місяців жила у друзів і консультувалася з юристами, щоб переконатися, що не втратить опіку над сином. Станом на 2012 рік Фельдман після свого відходу з громади 2006 року більше не бачилася і не спілкувалася ні з ким зі своєї родини.

Попри розбіжності з хасидською громадою, Фельдман сказала: «Я пишаюся тим, що я єврейка, бо вважаю, що саме звідти походить мій незламний дух».

Берлін 2014 року Фельдман переїхала до Берліна, оселившись у районі Нойкельн, де продовжила працювати письменницею. Її перший візит до міста був дуже тривожним, враховуючи історію її родини та нацистське минуле Берліна. Але під час другого візиту місто вразило її своєю відкритістю, гостинністю до біженців та численними книгарнями. Після першого літа, проведеного там, вона назвала місто своїм «таємним раєм» і вирішила залишитися. Вона швидко адаптувалася до розмови та письма німецькою мовою через її схожість з їдишем, яка є західногерманською мовою. Фельдман сказала, що «однією з найбільших привабливостей перебування в Німеччині є те, що мова настільки схожа на мою рідну мову [їдиш], що я відчуваю щось знайоме, і це має велику силу». Після переїзду до Німеччини 2017 року Фельдман стала громадянкою Німеччини; коли Арнон Грюнберг запитав її, чи ідентифікує вона себе як німкеня, вона підтвердила: «Так, я німкеня». Вона живе в Берліні зі своїм німецьким хлопцем, який не євреєм. Фельдман сказала: «Я вважаю Берлін столицею Заходу; для мене це місто, де кожен може знайти дім, де кожен може знайти свободу, це останній бастіон проти гноблення».

Кар'єра Фельдман почала вести блог, а 2012 року опублікувала свою автобіографію «Неортодоксальна: скандальна відмова від мого хасидського коріння», яка стала бестселером і була перекладена 30 мовами, зокрема 2013 року на іврит. 2014 року вона опублікувала книжку «Вихід: Мемуари». Її книжки були перекладені німецькою мовою та добре сприйняті німецькими критиками, що призвело до її появи в різних ток-шоу на німецькому телебаченні.

2017 році вона опублікувала книжку «Überbitten» (приблизний переклад — «Примирення»), розширену німецькомовну версію книжки «Вихід», яку написала у співпраці з видавцем Крістіаном Ружичкою. Фельдман сказала, що писати німецькою було для неї визвольно, адже вона могла використовувати свій ширший словниковий запас термінів із їдишу, зрозумілих німецькомовним читачам. Вона схарактеризувала свій стиль письма як старомодний — через те, що виросла на версії їдишу XVIII століття. Книжку Überbitten тепло прийняли. Швейцарсько-німецька газета Neue Zürcher Zeitung назвала її «розповіддю про довгу подорож до себе, літературним посібником із виживання та потужним філософсько-аналітичним осмисленням власної історії».

Фельдман з'являється у швейцарсько-німецькому документальному фільмі Барбари Міллер 2018 року «#Жіноче задоволення» як критикиня єврейського патріархату. Оригінальний мінісеріал Netflix 2020 року «Неортодоксальна» частково оснований на її автобіографії. Netflix також випустив документальний фільм «Створення неортодоксальної», який описує творчий процес та знімання, а також обговорює відмінності між книжкою та телесеріалом.

У листопаді 2023 року Фельдман разом із віцеканцлером Німеччини Робертом Габеком виступила у ток-шоу Маркуса Ланца, де вони обговорювали реакцію Німеччини на війну в Газі. Фельдман зазначила, що єдиним уроком Голокосту має бути безумовний захист прав людини для всіх. Фельдман розкритикувала перенесену церемонію нагородження палестинської письменниці Аданії Шиблі та її роману «Незначна деталь» на Франкфуртському книжковому ярмарку 2023 року та підписала відкритий лист від 1200 інтелектуалів проти цього.

Критика Члени хасидської громади критикували Фельдман, зокрема в анонімному блозі під назвою «Викриття Дебори Фельдман», який був присвячений «викриттю брехні та вигадок» у її історії. Джессі Корнблут розглянув цю критику у двох статтях для Huffington Post, у яких дійшов висновку: «У цій книжці є твердження, які хасиди заперечують. Я не можу сказати, що з цього правда. Але в одному я певен: із чоловіками, які не здатні жити з жінками на рівних, не варто жити. Без сумніву, дівчата по всьому Брукліну купують цю книжку, ховають її під матрацами, читають після того, як гасять світло, — і, можливо, вперше замислюються про власну втечу». Інші журналісти також досліджували деякі епізоди, описані в мемуарах Фельдман, і виявили низку перебільшень або розбіжностей, зокрема в її розповідях про навчання, стосунки з різними членами родини, а також в описі ймовірного вбивства та його нібито приховування харедійською владою.У відповідь на цю критику Фельдман зазначила, що книжка містила застереження про те, що деякі події були стиснуті в часі, об'єднані або переставлені задля оповіді. Її книжка «Вихід» також зазнала подібної критики щодо достовірності окремих описаних подій.

Бібліографія Неортодоксальна: скандальне відкидання мого хасидського коріння /Unorthodox: The Scandalous Rejection of My Hasidic Roots. Simon & Schuster, 2 жовтня 2012 р.; Вихід: Мемуари /Exodus: A Memoir. Blue Rider Press, 25 березня 2014 р.; Überbitten. Übersetzung Крістіан Ружичка. Secession Verlag für Literatur, Zürich 2017, Юденфетиш /Judenfetisch. Luchterhand Verlag, München 2023

Переклади українською

Примітки

Посилання

Unorthodox: Flucht von Brooklyn nach Berlin — Interview, Deutsche Welle, 2017-01-08 (video, 12 mins, German) Arnon Grunberg meets Deborah Feldman — Interview (video, 101 mins) Interview mit Deborah Feldman: «Meine Sprache ist Deutschmerisch», October 10, 2017